Гарна гра, сирий сценарій: рецензія на фільм "Марія — королева Шотландії"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Картина виявилась занадто фемінною та не розкрила дійсно важливі історичні аспекти.

Історичні стрічки знов набирають обертів. І члени англійських королівських сімей — найпопулярніша тема серед кінематографістів. На цей раз режисерка — дебютантка у великому кіно Джозі Рурк зняла історичну драму за книгою британського історика Джона Гая. Та чи вийшло відтворити реальні історичні факти та передати справжню атмосферу англо-шотландської епохи XVI сторіччя?

1561 рік, 18-річна королева Марія І Стюарт (Сірша Ронан), яка з дитинства жила та навчалась у Франції, стала вдовою, коли помер її чоловік король Франції — Франциск ІІ. Вона повертається до рідної Шотландії, де її зустрічають не зовсім, як рідну. Молода королева-католичка прибуває у розпал релігіозної ворожнечі, коли на зміну католицизму у Шотландію приходить протестантизм. Окрім внутрішніх палацових конфліктів виникло питання щодо англійського престолу.

Виявилося, що Єлизавета І (Марго Роббі), яка була на чолі Англійського Королівства з 1558 року вважалася незаконно народженою за канонічним правом Римської Католицької Церкви. Будучи сестрою по батьку Марія Стюарт по праву може претендувати на роль правительки двох держав. Однак, жодна з королев не має чоловіка та спадкоємеця, що ускладнює ситуацію. На цьому і почалися розборки двох молодих, але сильних жінок.

Так, саме жінок, а не володарок корони. Стрічка Джозі Рурк, на відміну від режисерів-попередників, які знімали подібні історичні стрічки, розкриває більше жіночу природу, слабкості та внутрішні переживання королівських осіб, а не їх велич, як політичних діячів. 

Сценаристом стрічки виступив Бо Уїллімон ("Картковий будиночок"). Якщо за відомий політичний серіал йому варто віддати належне, сценарій до фільму про королеву Шотландії виявився дещо сирим: невиразні мізансцени, місцями нудні діалоги та відсутність інтриги хоча б для тих, хто не в курсі англійської історії. Натомість оператор затьмарив ці недоліки, максимально красиво показавши велич та широти британських пейзажів та типову атмосферу Англії тих часів. 

Щодо акторів. Спасіння та дві соковиті вишні на цьому неідеальному бісквіті — акторки, які зіграли двох королев — Сірша Ронан ("Леді Бьорд", "Милі кістки", "Бруклін") та Марго Роббі ("Термінал", "Загін самогубців", "Я, Тоня"). Продюсери Тім Бівен, Ерік Феллнер і Дебра Хейуорд, які продюсували у свій час розкішні історичні драми "Єлизавета" та "Золотий Вік" безумовно виграли, запросивши одних з найкасовіших молодих голлівудських актрис. Не скажу, що Марго Роббі візуально була близька до Єлизавети І, але з роллю справилася талановито. Героїні Сірші Ронан було віддано більше часу на екрані та її Марія Стюарт була не менш переконлива.

Але дисонанс викликало дві речі: присутність чорношкірих придворних та майже цілковита відсутність старих за віком акторів. Таке було враження, що дивишся дещо аматорський спектакль молодого театру. Дуже не правдоподібно виглядали чоловіки в другорядних ролях на фоні головних героїнь-жінок. І, якщо факт про бісексуальність чоловіка Марії І Стюарт — це історичний підтверджений, то її зустріч зі своєю сестрою Єлизаветою (кульмінація картини) — вигадка творців. Зважаючи на те, що емоційно цю зустріч вони так і "не дожали", питання про вигадану сцену залишається відкритим. 

Замкові інтер’єри, помпезні костюми додають фільму особливого шарму, але, нажаль, не замінює дефіциту дещо затиснутого сюжету, наче режисерці не дали волі прояву фантазії (якщо вона вирішила знімати не байопік, а власну інтерпретацію на історичну тему). Хоча, це можна списати на недосвідченість дебютантки, так як до цього вона режисували лише театральні постанови.

Чи то відсутність гідного для такої стрічки бюджету, чи то фантазії того ж сценариста та режисерки, картина виявилась занадто фемінною та не розкрила дійсно важливі історичні аспекти та візуальний "сік" на кшталт величних боїв (ту бійку, що нам показали більш схожа на "двір на двір"), яскравих балів та палацових інтриг. 

Підбиваючи підсумки, із мінусів хочу виділити — недосконалий сценарій, деякі ляпи та двозначність інтерпретації творців картини. Із — гра головних актрис, операторська робота, костюми та загальна атмосфера Англії XVI сторіччя. 

Рекомендую прихильникам Марго Роббі та Сірши Ронан, а прихильникам жанру краще передивитися "Єлизавету" з неймовірною Кейт Бланшетт, бо по драматургії і історизму поки що кінематографістам не вдалося переплюнути цей шедевр. Що ж, дамо шанс Йоргосу Лантімосу та його "Фаворитці" в кінці місяця.

Джерело: інформаційно-культурний портал Yabl

Залиште свій коментар

Вибір редакції