"Ґодзілла 2: Король монстрів" — безглуздий сюжет та слабкий сценарій

Важко уявити, як можна було зробити таким нудним фільм про битву гігантських чудовиськ, тим більше настільки культових і улюблених.

Ґодзілла повертається через більш ніж п'ять років, а разом з ним прокидаються ще кілька гігантських істот. Одразу чесно — це найтиповіший сиквел за всіма параметрами.

Сюжет тут настільки безглуздий, наскільки це можливо. І це далеко не єдина проблема фільму: слабкий сценарій, історії, які зовсім не здатні зачепити глядача, і так само діалоги — просякнуті пафосом, якість яких залишає бажати кращого. Це можна було б пробачити, якби фільм зумів показати крутий екшн (не забувайте, все-таки бюджет 200 млн доларів), адже саме на екшн автори подібних фільмів переважно і роблять ставку.

Натомість 2/3 від хронометражу нам показують занудну сімейну драму, нашпиговану всіма можливими кліше, а сутички чудовиськ, які повинні були стати родзинкою блокбастера і могли витягнути фільм, вийшли просто ніякими.

Події "Короля монстрів" стартують одразу після фіналу "Ґодзілли" 2014 року. У фільмі є кілька основних сюжетних ліній: перша — це родинні проблеми у сім’ї головних героїв, а друга — власне сам гігантський ящір і його боротьба з іншими колегами із цеху. Крім Ґодзілли, на екрані з’являються Гідора, Мото, Роден та ще всілякі нікому невідомі чудовиська. Водночас фільм одразу заявляє себе як драма про сімейні стосунки, і з гігантськими монстрами, які знищують цілі міста, таке не дуже в’яжеться.

За історією стає нецікаво стежити, коли з'ясовується, що організація "Монарх", яка досліджує гігантських кайдзю, захищає їх, переконуючи уряд в тому, що монстрів не можна знищувати. І це після того, що сталося 2014 року, коли Ґодзілла парктично знищив Сан-Франциско і забрав життя тисяч людей. Через це сюжетні лінії просто руйнуються, коли розумієш, що цих істот можна було позбутися раніше, тим самим врятувавши безліч життів.

Не рятують становище і самі монстри. Ґодзілла, як зазвичай, приходить врятувати людей від інопланетного кайдзю — Гідори. Останній вирішує царювати на Землі, взявши під контроль інших істот. Так, від Ґодзілли особливо не чекаєш дотримання логіки або законів фізики, але тут багато просто переходить всі межі: вчені закликають покладатися на Бога, батьки приводять дітей на небезпечні секретні об'єкти і роблять очевидно ідіотські вчинки — які, само собою, призводять до катастрофічних наслідків.

Ніби й цього мало, режисер Майкл Догерті, примудрився зіштовхнути культових Кайдзен таким чином, що стежити за їхніми битвами просто нудно: так, в це важко повірити, але спільний бій Гідори, Ґодзілли і військових сил США виглядає неймовірно прісно і затягнуто, не викликаючи жодних позитивних емоцій.

Окремо хочеться посварити фільм за графіку. З новим Ґодзіллою вам доведеться піднапружити зір. Сутички монстрів, які повинні були стати головною фішкою стрічки, виконані жахливо. Гігантські монстри борються один з одним, викликаючи одночасно тропічні шторми, зливи і аномальну кількість туману. Глядачеві складно розібратися в тому, що коїться на екрані.

Якщо комусь необхідно уявити собі найгірше місце для екшн-сцени в блокбастері, то складно придумати щось більш невдале в візуальному плані, ніж нічна снігова буря взимку в серці Антарктиди. Однак саме це і відбувається в "Ґодзіллі 2".

З почуттям гумору теж не склалось. Тут мінімум жартів (а ті що є не викликають навіть усмішки), так ще драму намагаються вивести на максимум. Дивитися, чесно кажучи, через це і складно, і нудно вже в першій частині фільму.

Дивитись першу половину цього дійства аж сумно, а другу половину через дурні пафосні розмови — просто смішно, автори такого явно не планували. А якщо ви спробуєте вдатися в ці діалоги, зрозуміти якісь там мотиви, то запитань виникне куди більше, ніж того бажали творці.

"Ґодзілла 2" намагається бути ще більшим і об'ємнішим, розвиваючи MonstVers, але робить це аж надто косо та криво, а вся монструозність сюжетної гілки описується фразою про несправжність "короля Гідори". Ґодзілла, хоч і натужно, намагається здаватися іншим у своєму сиквелі, залишається таким ж прісним і змушує позіхати сильніше, ніж раніше.

"Король монстрів", на відміну від першого фільму, працює як стовідсотковий блокбастер, але розчаровує практично всім. Автори "Ґодзілли 2" захотіли побудувати свій кіновсесвіт і зовсім забули про те, що кіно все-таки має розважати. Важко уявити, як можна було зробити таким нудним фільм про битву гігантських чудовиськ, тим більше настільки культових і улюблених. Але для людей немає нічого неможливого.

Залиште свій коментар