У цій стрічці добре відчувається рука студійних босів і не відчувається хоч якогось авторського почерку.

Є дві важливі речі, які варто сказати про фільм "Хижі пташки". По-перше, це кіно не тільки для дівчат. А, по-друге, фільм сміливо міг би називатись "Фантастична Харлі Квін і якісь там пташки" (спочатку це був жарт, але поки я писав рецензію Warner Brothers справді змінили назву стрічки, але про це в кінці). Ось наскільки тут багато героїні Марго Роббі, Харлі Квін, і наскільки мало хижих пташок.

Режисерка Кеті Янь та сценаристка Крістіна Годсон видали стрічку з хорошим посилом, але не втримали балансу між історією Харлі та розкриттям решти персонажів. "Хижі пташки" нагадали мені недавнього "Аладдіна" Гая Річі — таке чисто студійне продюсерське кіно. Але якщо в британського режисера була міцна історія і вагон досвіду, то в Кеті Янь не було ні того, ні того.

Насправді "Хижі пташки" існують у всесвіті Зака Снайдера і є продовженням "Загону Самогубців" 2016 року. Відтоді минуло кілька років, Харлін Квінзель розійшлася зі своїм коханим "Пундиком", проте далось їй це нелегко. А коли про розставання іменитої парочки дізнався Ґотем, всі, кого "образила" Харлі, вирішили помститись їй за минулі витівки.

Серед скривджених — Роман Сіоніс, один з найжорстокіших босів злочинного світу, злегка істеричний і педантичний. Юен Макгрегор чудово впорався зі своєю роллю, він то зривається на гостей клубу, то падає в сентименти, підкреслюючи своє божевілля і постійну параною.

Харлі тікає від нього, дорогою надирає зади поганцям, зустрічає інших "пташок" і загалом весь час майорить у кадрі. На жаль, продюсери не виділили достатньо часу на розкриття решти персонажів, яким, як результат, судилось бути лише масовкою в кадрі.

Марго Роббі — чудова і талановита актриса, однак тягнути на собі весь цей балаган виявилось неможливо. В деяких моментах видно, що вона намагається з усіх сил, але в результаті просто переграє і це починає відштовхувати. Додайте сюди пласкі жарти, нуднуватий і пріснуватий сюжет, слабкі діалоги — забагато негативних факторів, через які її образ перестає працювати як потрібно.

Постановка бойових сцен місцями була хорошою (як у поліцейському відділку з кокаїном), навіть кінцівки ламались в кадрі, а місцями поганою. Загалом найгірше вдались бойові сцени з купою народу, де через рваний монтаж взагалі мало що можна розуміти.

Екшен загалом посередній: в спробах показати глядачу ефектне, пафосне і бадьоре побоїще творці трохи загубились, отримавши у результаті то нудні, то незрозумілі, то просто типові бійки з фільмів для ТБ. Проте окремо взяті бої все ж таки радували своєю вигадливістю і різноманітністю, за що можна подякувати постановнику Чаду Стахелські, якого ми добре знаємо за "Джоном Віком".

Де однозначно не полінувались зробити добре, так це в візуальному і музичному наповненні: картинка просто сяє всіма кольорами веселки, яскравим і блискучим вбранням, ну а музика тут ідеально та органічно лягає на відеоряд і робить більш ефектним треш на екрані. Хіба що єдинорогів не вистачає.

Окей, але з якою метою задумувався цей фільм? "Емансипація Харлі Квін"! Та чи змінилась героїня за фільм? Як усі ці події вплинули на неї? А який урок винесли інші "пташки"?

Стрічка намагається підняти серйозні питання — соціальна тематика, домашнє насильство, тема помсти і прощення. Актуальним є і питання про сильних жінок, що беруть справу в свої руки, і про солідарність. Але все це видніється аж десь ген-ген, бо в центрі фільму стоїть Харлі Квін зі своїм ниттям за Джокером і постійними кривляннями.

Підсумовуючи все, у стрічці добре відчувається рука студійних босів і не відчувається хоч якогось авторського почерку. В Сполучених Штатах Warner Brothers вже змінюють назву з "Хижих пташок" на "Харлі Квін: Хижі пташки", щоб хоч якось врятувати ненайкращі збори картини.

Глядачам не зайшло, і мені теж. Залишається сподіватись, що після безлічі нагород і премій для "Джокера" студія нарешті зробила правильні висновки, і тепер автори отримають більше свободи, а ми більше хорошого кіно.

Залиште свій коментар