Через небажання влади будь-що змінювати у внутрішній і зовнішній політиці країна стрімко наближається до катастрофи.
Минає місяць від моменту відновлення повномасштабного режиму санкцій США проти Ірану. І без того не блискуча іранська економіка зіткнулася з надзвичайно складним викликом.
Станом на початок 2018 року, тобто коли в країні спалахнули протести, третина населення 80-мільйонного Ірану жила за межею бідності, а 10% за межею абсолютної бідності (передбачає лише забезпечення базових біологічних потреб для виживання). Через бідність 7,4 млн іранців не можуть отримати освіту, 19 млн мешкають у нетрях, а 60 млн людей — недоїдають.
25% молодих іранців не мають роботи, а ті, що працюють, не здатні прогодувати свої родини через стрімке зростання цін (ціни на споживчі товари зросли від початку року у 1,5 рази) та девальвацію місцевої валюти реалу — лише станом на липень 2018 року інфляція сягла +132% (оцінка Стіва Хенке, професора Університету Джона Гопкінса).
На цьому тлі керівний теократично-мілітаристський режим щороку витрачає $55 млрд на підтримку своєї життєздатності та проведення експансіоністської зовнішньої політики.
Компанії, афілійовані з рахбаром Алі Хаменеї та "Корпусом вартових ісламської революції", формують 50% ВВП Ірану. При цьому шалені кошти вливаються у закордонні проекти в рамках експорту іранського варіанту Ісламської революції.
Щонайменше $15 млрд на рік витрачає Тегеран для економічної підтримки режиму президента Башара Асада у Сирії, до $800 млн складає іранська фінансова допомога прошиїтській "Хезболлі" в Лівані, а $100 млн отримують від Тегерана збройні формування ХАМАС та "Ісламського Джихаду" на Палестинських територіях. Не кажучи вже про "зливання" грошей повстанцям хуситам на території Північного Ємену.
Санкції США змушують Тегеран корегувати свій курс. Першим ефектом від поновлення санкцій виступає падіння ВВП Ірану в 2018 році на 1,5%. МВФ прогнозує, що замість прогнозованого зростання у 4% у 2019 році ВВП Ірану скоротиться ще щонайменше на 3%.
За попередніми оцінками, індекс інфляції у листопаді 2018 року склав 35%, головним чином це пов’язано з дефіцитом окремих видів ліків та споживчих товарів. Їжа стає дедалі дорожчою через знецінення іранського реалу, який втратив половину своєї вартості відносно долара США. На іранському чорному ринку в кінці листопада 2018 року долар США коштував 120 000 реалів, тоді як офіційний курс встановлений на рівні 42 000 реалів. В пікові дні паніки на валютному ринку країни вартість одного долара сягала 190 000 реалів.
Це все відбувається на тлі ураженості іранського суспільства корупцією. Показові спроби уряду карати корупціонерів різних мастей на смерть поки не дають результатів.
Ще однією проблемою Ірану виступає розрив між прибутками у сільській місцевості та у містах, що збільшує показник нерівності та сприяє поширенню антиурядових настроїв.
Хотілося б навести десяток графіків, які демонструють глибину кризових тенденції в середині Ірану. Хвора економіка, населення, що біднішає, зовнішній борг, що збільшується, скорочення обсягів реалізації нафти та збільшення витрат на сумнівні геополітичні проекти, помножені на американські санкції, ведуть Іран до суперкризи.
Звісно, іранцям не звикати до важких часів, бо там виросли вже покоління людей, які не знають, що таке нормальне життя, отже, певний запас міцності у Хаменеї та його оточення ще лишається. Але схоже, що аби встояти, уряд Ісламської республіки буде змушений зменшити видатки на режими своїх сателітів у Сирії, Ємені та Лівані, з усіма похідним для них негативними наслідками.