Поціновувачі серйозного детективного жанру не будуть розчаровані — тут кожен епізод, кожна репліка є референсом до багатьох творів різних авторів.

Віддалений маєток, сімейна вечеря, на якій присутні до десяти членів родини, у кожного з них — не один скелет у шафі. Раптове самогубство голови сім’ї, яке прибулий детектив трактує як вбивство і підозрює усіх навколо… Нічого нового, правда? Заїжджений, перезнятий та переосмислений сотні разів сюжет Агати Крісті — з різними варіаціями він все одно залишається класичною та герметичною детективною історією. От тільки якщо наважитись додати сюди трохи абсурду та здорової сатири — і good old classic отримає нове життя.

Надзвичайно багатий письменник Харлан Тромбі святкує своє 85-річчя. У нього є все: величезний та похмурий будинок десь у Новій Англії, кілька десятків мільйонів доларів на рахунку, власне видання, яке публікує його книги та головне багатство — ідеї на нові твори.

Утім, окрім активів, є ще й рідня: донька, її чоловік, невістка, син та двоє онуків. Усі вони з’їжджаються на святкування ювілею батька, п’ють вино, жартують та по черзі сваряться з головою сім’ї з різних причин — невістці він припиняє платити за навчання доньки, оскільки вона краде гроші, сина позбавляє права керувати видавництвом, тому що той нездара; чоловіка доньки ловить на зраді і демонструє йому докази. Не дивно, що на ранок після святкування Тромбі знаходять мертвим — у нього перерізане горло, і все вказує на самогубство. От тільки в маєток прибуває приватний детектив Бенуа Бланк — такий собі симбіоз Еркюля Пуаро з Коломбо. Хтось підкинув йому вранці пачку грошей і прохання: знайти вбивцю письменника.

Режисер Раян Джонсон широкій публіці відомий насамперед як режисер восьмого епізоду "Зоряних війн" (який позитивно оцінили фанати саги) та складного сайенс-фікшну "Петля часу" з Брюсом Вілісом. Поціновувачі арт-хаусу знають його як автора однієї з найкращих неонуарних стрічок минулого десятиліття — "The Brick". До того ж він є режисером кількох епізодів "Breaking Bad". Американський тижневик "Variety" називає стиль Джонсона "зарозумілим та гнітюче-серйозним" — але у "Ножах наголо" режисер дає волю гумору, насміхаючись над жанровими кліше та навіть над власними насмішками.

Трейлер фільму підкупляв підкреслено зірковим кастингом — Деніел Крейг, Джеймі Лі Кертіс, Дон Джонсон, Кріс "Капітан Америка" Еванс, і навіть зірка сиквелу "Воно" — 16-річний Джейдел Мартен. З таким складом акторам достатньо було б весь фільм сидіти та мовчки цідити віскі біля каміна будинку Тромбі, утім Раян Джонсон не вдовольнився прямим детективним сюжетом.

У першій (умовній) третині стрічки глядачу дають можливість самому повправлятись у дедукції та банальній кмітливості: усі учасники вечірки по черзі розповідають поліції та детективу, чим займалися того вечора — принагідно відкриваючи слідству маленькі, проте неприємні секрети власних родичів. Зрештою, кожен з них ображений мертвим письменником — проте жодна з образ не тягне на мотив вбивства.

Тоді Бенуа Бланк заручаєтся підтримкою медсестри-емігрантки Марти — вона була особистою покоївкою Тромбі і проводила з ним найбільше часу. Крім того, у неї є специфічна суперздібність — дівчина не вміє говорити неправду. Варто трохи збрехати - і вміст її шлунку одразу проситься назовні. Натурально.

Друга третина фільму нагадує класичні фільми про Коломбо — коли герой Пітера Фалька достеменно знав, хто вбивця, проте продовжував розслідувати злочин. І найбільше часу проводив саме з тим, хто вбивство і організував. Вже тут, на другій годині фільму, комічне остаточно перемагає над похмурою атмосферою класичного детектива — Бенуа Бланк жартує так само віртуозно, як розслідує злочин, а незграбна Марта намагається приховати власну причетність до смерті письменника. І лиш завершальна третина повертає глядача до детективу, відкриваючи справжнього вбивцю — і неабиякий талант Бенуа Бланка не лише розслідувати вбивства, а і генерувати складні метафори (чого вартує лише монолог про дірку в пончику).

Обігруючи класичний детектив, Раян Джонсон зробив щось більше за пародію. Весь фільм, окрім основної сюжетної лінії, є ще й алюзією на сучасну Америку — уся родина Тромбі — консерватори, чиї політичні погляди межують з расизмом. Вони підтримують Трампа ("Ей, та зніми вже свою червону кепку та озирнись") та зневажливо відносяться до емігрантів — сцена коли герой Дона Джонсона кличе латиноамериканку Марту, щоб засвідчити їй повагу як "законослухняній" емігрантці, а в результаті підсовує їй в руку, як прислузі, брудну тарілку з-під торта. Люта ненависть до простої дівчини, яка спалахує у сімейства Тромбі, коли вони взнають, що усі свої гроші померлий письменник заповів саме Марті — і фінальна сцена фільму, коли вона з висоти другого поверху будинку дивиться на вигнане сімейство.

Раян Джонсон виношував ідею "Ножів наголо" 15 років — у фільмі можна знайти багато алюзій не тільки на очевидну Агату Крісті. Тут і "Deathtrap" 82-го року, і "Вечеря з вбивством", і навіть щось неочевидне з Хічкока. Дивитися фільм напрочуд легко, як на комедію для великого екрана, яка водночас не є комедією.

Поціновувачі серйозного детективного жанру не будуть розчаровані — тут кожен епізод, кожна репліка є референсом до багатьох творів різних авторів. Така калейдоскопічність посилань робить стрічку напрочуд захопливою, і вже не так важливо, хто вбивця, а хто просто інтриган.

Залиште свій коментар