Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Замість похмурого кіно хоч з якимось посланням глядачу вийшов набір незграбних сцен, змонтованих так смикано, що в голова йде обертом.

Теперішня прем'єра є перезапуском дилогії "Хеллбоя" від Гільєрмо дель Торо, яка вийшла ще аж в 2004 і 2008 роках. Хоча тоді в прокаті фільми заледве змогли окупитись, своїх прихильників вони знайшли і серед фанатів, і серед критиків. Ба більше — зараз багато людей вважають дилогію каноном.

Тому нинішню прем’єру, від режисера Ніла Маршала, почали критикувати, особливо ті, хто порівнюють його з попередніми "Хеллбоями" дель Торо. А дарма, бо це просто два різні Хеллбої, два різні бачення, де кожен зі своїми плюсами і мінусами. Власне, сильні та слабкі сторони маршалівської стрічки я і спробую розібрати.

Перші претензії в мене до сюжету, бо понапихали туди все що могли. Дуже багато різних подій та арок спробували показати за дві години. Мабуть, продюсери планують запустити свій кіновсесвіт, тому всюди розкидані "пасхалки" та "якірці" для майбутніх фільмів. Одна насичена подія швидко замінює іншу, і так триває майже весь хронометраж. Через це історія вийшла нерівною, під час перегляду в голові доводиться тримати чимало малопов’язаних подій. Мозок банально не встигає відпочити.

Та сама біда й з персонажами — спочатку ти намагаєшся їх запам'ятати, потім забуваєш, а потім пробуєш знову згадати: "Гмм.. здається, я тебе вже раніше бачив". Тут і король Артур, і чаклун Мерлін, тролі, орки, велетні, вампіри, якісь таємні організації, нацисти і навіть Баба Яга є. Для непідготованого глядача, що не читав комікси, як і я, моментами може бути важко розібратись що відбувається на екрані.

Одна насичена подія швидко замінює іншу, і так триває майже весь хронометраж. Через це історія вийшла нерівною, під час перегляду в голові доводиться тримати чимало малопов’язаних подій

Проте деякі персонажі усе-таки вдались непогано. Сам Хеллбой вийшов досить крутий: сильний, деколи дотепний, і хоча його витягнули з пекла, таки хороший. Він сповнений внутрішніми психологічними комплексами та живе з повним набором сімейних проблем. Із зовнішнім виглядом теж все ок. Девід Гарбор, який його зіграв, непогано підкачавася для ролі. Так-так, на екрані справжні м'язи. Стараннями гримерів Хеллбой став реально схожим на породження пекла, а не черговим персонажем про якого кажуть “фу, потвора”, хоча виглядає він, наче Джордж Клуні, і весь час відбивається від армії фанаток.

Антагоністом головного героя у фільмі є відьма Кривава Королева (Міла Йовович), і, мабуть, вона одна має якусь логічну мотивацію. Ну, її принаймні зрозуміти можна. Мало кому сподобається пролежати кілька сотень років порубаним на частини та захованим по всьому світу.

Екшену і бойових сцен у стрічці ну дуже багато. Запишемо в колонку переваг? Навіть не знаю, деколи ставало нуднувато вчергове дивитися на хоч і криваві, але дешевенькі візуальні ефекти. Бої непогано поставлені, але реалізація залишає бажати кращого, як і комп'ютерна графіка. Взагалі, не дуже зрозуміло, навіщо в стрічці настільки багато CGI, враховуючи скромний бюджет.

Автори вирішили мінімізувати кількість спеціальних ефектів та натурних знімань, і це стало величезною помилкою, тому що в такому вигляді фільм більше схожий на посередню відеогру для PlayStation 2, ніж на голлівудський блокбастер. А розбавили такий екшн відбірними кліше бойовиків і супергеройських фільмів. Просто збірна солянка з інгредієнтів "ти не такий, як всі", "я вмираю.. ой не вмираю" і так далі.

Хеллбой, рецензія, для блогів
ТСН.ua

Окремо варто відзначити рейтинг 18+. На відміну від "Дедпула" і "Логана" вікове обмеження тут не змогли використати так само вдало. "Хеллбой" показує жорстокість заради жорстокості, ніяк не обґрунтовуючи фонтани крові та відрубані кінцівки.

У кращі свої моменти фільм намагається донести думку про толерантність — мовляв, навіть зі страшними і потворними створіннями можна домовитися (але це не точно), адже врешті-решт, вони теж мріють про щасливе і просте життя в колі сім'ї (повіримо на слово, ага). Намагаюсь поговорити і про долю — чи може людина (або чувак з пекла) змінити те, що їй визначено, чи доведеться пхатись вже наперед прописаним шляхом. Але, знову ж таки, жодна з тем не розкрита і обривається на півслові.

Замість похмурого кіно хоч з якимось чітким посланням глядачу маємо набір незграбних сцен, змонтованих так смикано, що голова йде обертом. І це не комплімент, наче сам Росомаха своїми пазурами плівку монтував.

Вердикт: тверде 5/10. Любителям супергероїки можна разок глянути, а от якщо ви вперше чуєте про "Хеллбоя", краще виберіть іншу стрічку для походу до кіно.

Залиште свій коментар

Вибір редакції