"Рокетмен": зроблено з душею і талантом

Дата публікації
Перегляди
36к
Поділитись:
WhatsApp
Viber

Крута, надзвичайно красива, драйвова і водночас доволі сумна та болюча драма про сера Елтона Джона.

Прем'єра фільму "Рокетмен" пройшла на Каннському кінофестивалі, де йому аплодували стоячи. У цій картині режисер Декстер Флетчер зумів правильно сфокусуватись на людській драмі. "Рокетмен" не допускає головної помилки багатьох біографічних фільмів, навіть тієї ж "Рапсодії": він не забуває про те, що перш за все цей фільм про конкретну людину, таку ж, як ми з вами, а не про якесь абстрактне відоме на увесь світ ім’я.

Допоміг цьому і сам Елтон Джон, який наполягав, щоб в картині показали всю правду про нього, всі злети і падіння, всі правильні та неправильні вчинки. Цікаво, що в Росії вирішили взагалі вирізати сцени з вживанням наркотиків та гомосексуальним сексом, на яких так наголошував сам співак (а це майже 8 хвилин ключових для "Рокетмена" сцен!). Та, на щастя, наш вітчизняний прокат такими проблемами не страждає, тому подивитись цей фентезійний байопік ми можемо у всій його красі.

За сюжетом фільм знайомить нас з маленьким хлопчиком на ім'я Реджинальд Кеннет Дуайт. Молодий Реджі дуже здібний до музики хлопець і, щоб якось розвивати цей талант, бабуся вирішує водити його на заняття гри на піаніно. Паралельно ми бачимо, матері на нього байдуже, а батько навіть жодного разу не обійняв сина.

У юнацькому віці Реджинальд починає писати пісні, знаходить поета, з яким вони разом вирушають в тур. Тут до Елтона і приходить справжня слава й багатство, а з нею і спокуси, зради та виснажливі стреси.

Він поступово перетворюється на артиста світового масштабу, що виходить на сцену в немислимих вбраннях. Отримавши популярність за межами Англії, він все ще не може позбутися наслідків байдужості, які залишились як результат жахливого виховання батьками, а моментами і його відсутності.

Терон Еджертона показав щось надзвичайне в кадрі. У ролі Елтона Джона він має щирий і правдивий вигляд, але за цим художнім образом можна розгледіти і індивідуальність самого актора.

Еджертон не пішов банальним шляхом і не копіює манери поведінки співака — за його грою видно, наскільки сильно він відчуває свого персонажа. Та й загалом образ Елтона у фільмі просто шикарно доповнюється костюмами. Вони не забирають увагу від його особистості, навпаки, допомагають розкрити його проблеми, показати, що він не стільки насолоджується яскравими епатажними костюмами, скільки з їх допомогою намагається приховати свої внтурішні, психологічні проблеми. Єдине, що намагався скопіювати Терон Еджертон — це тембр голосу Елтона Джона, бо всі пісні актор виконує сам.

Автори тут не витрачають час на безглузді виступи та не забивають нам голову датами і прізвищами, вибравши своєрідну легку епізодичну манеру. Скріплювальним матеріалом для біографічних замальовок слугують музичні номери, поставлені в стилістиці мюзиклу: з павільйонами, вишуканими траєкторіями камери, підтанцьовкою, а в деяких випадках — і захопливими спецефектами.

"Рокетмен" — це справжнісінький мюзикл. Пісні у стрічці стають частиною розвитку діалогу або ж перетворюються на плавний перехід до нової сюжетної лінії. Плейлист формували так, щоб хоча б віддалено відповідати тому чи іншому моменту дії, і в підсумку ми маємо готовий саундтрек із найвідоміших пісень сера Елтона: від "Saturday nights alright for fighting" і "Benny and the Jets" до "I Want Love" і "Im still standing".

В процесі цього шоу, що відбувається на великому екрані, починає приходити розуміння, звідки у співака взялась ця любов до костюмів з блискітками і пір'ям, алкогольні й наркотичні залежності. Ще з дитинства ми бачимо, як Реджі не міг отримати достатньої любові та уваги від своїх батьків, таких необхідних в дитинстві.

І, ніби гортаючи книжку з прикладної психології, ми чітко і без прикрас бачимо в картині, у що можуть вилитись такі, здавалося б прості, речі. Якщо постійно ігнорувати прохання дітей — вони почнуть сумніватись у своїй цінності, будуть думати, що мають заслужити увагу батьків.

Якщо батьки не приділяють достатньо уваги дітям, ті легко підпадають під чужий вплив і шукають цю увагу деінде. Це може бути комп’ютер, сусід чи компанія у школі. Діти, яких ігнорують батьки, часто стають залежними від наркотиків чи алкоголю, бо їх легко переконати у чомусь. Це добре ілюструє епізод, коли Елтон, ставши всесвітньо відомою зіркою, приїжджає до свого батька, в якого давно вже інша сім’я, з надією отримати довгоочікувані обійми та похвалу.

Режисер хоче витягнути на сцену того, ким Елтон Джон — на свою власну думку — завжди був: маленького хлопчика, який відчайдушно хоче, щоб його любили. І в цій історії відомої та впізнаваної в будь-якому куточку планети людини багато глядачів можуть знайти щось своє, щось важке, щось пережите.

Картина зроблена з душею і талантом, вона не боїться показати помилки своїх героїв та зрізає всі гострі кути віковими рейтингами. Крута, надзвичайно красива, драйвова і водночас доволі сумна та болюча драма про сера Елтона Джона, який вистояв попри всі негаразди і зараз живе у своєму власному хепі-енді. Сеанс в кінотеатрі, де я дивився "Рокетмена", як і у Каннах, закінчився оплесками. Думаю, це багато чого варте.

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
36к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація