"Мандалорець": найкращий ковбой у далекій галактиці

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Майже бездоганна пригода у всесвіті улюбленої саги, яка більше скидається на спагетті-вестерн з бластерами і великим серцем, ніж на нові "Зоряні війни".

Декілька років після того, як повстанці здобули перемогу на Ендорі в "Поверненні джедая", галактика досі оговтується від тиранії. Залишки Імперії досі жевріють на периферії, тоді як на віддалених світах панує беззаконня. 

Поки що безіменний мисливець за головами з племені мандалорців отримує замовлення від колишнього імперського офіцера, зіграного дуже несподівано Вернером Герцом, культовим німецьким режисером. Мандалорець має знайти на пустельній планеті ціль, і привезти її назад, бажано — живою.

Утім, звичайна робота ускладнюється, адже ціль виявляється надзвичайно милим маленьким зеленим створінням з лапатими вухами. Перед харизмою "малюка Йоди" не встояти ані суворому самітнику Мандо, ані Інтернету, тому коли настає час віддати дитину Герцогу з його лихим німецьким акцентом, Мандалорець йде проти кодексу гільдії та бере міні-Йоду під свою опіку.

Коли вийшов перший трейлер до "Мандалорця", я мала побоювання, що це буде суто фансервіс. З моменту своєї появи в 5-му Епізоді саги, перший мандалорець у світі "Зоряних Війн", мисливець за головами Боба Фетт так полонив серця фанатів своїм небагатослівним незворушним шармом, що Lucasfilm мусили потім переписати його смерть у "Поверненні джедая", зробивши так, що він не загинув у пащі Сарлака.

"Мандалорець" очевидно задумувався як спроба використати популярність цього персонажа для запуску власного стрімінґового сервісу Disney. Через це у багатьох були сумніви, чи не стане нове шоу просто набором ностальгійних персонажів і локацій, аби задовольнити усіх фанатів, особливо після суперечливого 8-го епізоду, чий оригінальний підхід до "Зоряних війн" сподобався далеко не всім. І чи не виявиться у світлі цих обставин новий персонаж з Мандалору якось пов’язаним із його знаменитим колегою, можливо, навіть кревно. 

Та ці побоювання виявилися марними. "Мандалорець" — несподівано веселий і душевний пригодницький серіал, який сподобається і фанатам, по який бік суперечок щодо нової трилогії вони б не стояли, і людям, які досі плутають "Зоряні війни" із "Зоряним шляхом".

Насправді "Мандалорець" — це скоріше вестерн у фантастичних декораціях, ніж навпаки. Серіал бере натхнення у довгій і різноманітній історії жанру. Там є щось від чорно-білих та техноколірних вестернів з Джоном Вейном (перш за все спадає на думку "Три хрещені", де троє ковбоїв намагаються безпечно доставити немовля у найближче місто).

У головного героя — багато спільного з так само безіменним і мовчазним Клінтом Іствудом у трилогії "Чоловік без імені", класиці спагеті-вестернів. І зрештою так само, як колись оригінальна трилогія "Зоряних війн", "Мандалорець" позичає естетику та ідеї з японських самурайських вестернів. Один з епізодів — це фактично переспів "Сімох самураїв" Акіри Куросави з імперським крокувачем. Також на думку одразу спадає серія "Меч помсти" Кенджи Місумі, у якій самотній похмурий вигнанець поєднує фах найманого вбивці з турботою про 3-річного сина.

Несхожий на приквели чи нову трилогію, "Мандалорець" відрізняється навіть від більшості серіалів сьогодні. Навпаки він скоріше нагадує фентезі та сай-фай шоу з 90-х. Більшість з восьми епізодів першого сезону мають свою власну, майже не пов’язану з основною сюжетною аркою, історію, і встигають розповісти її за 25 хвилин, через що за бажання "Мандалорця" можна цілком подивитися запоєм за один день.

"Мандалорець" — це чи не перший у світі серіал, де головний герой весь час ходить у шоломі, який повністю приховує його обличчя. Однак, попри те, що ми не бачимо його очей, Мандо все одно вдається змусити глядача співпереживати собі, навіть на тлі нового улюбленця всіх Інтернетів, малюка Йоди.

Педро Паскаль, відомий за своєю короткою, але яскравою роллю принца Оберина Мартелла у "Грі престолів, грає свого небагатослівного, повністю вкритого обладунком персонажа переважно мовою тіла, передаючи емоції найдрібнішими рухами. Кожної миті, що він на екрані, не виникає жодних сумнівів, що саме переживає у той час Мандалорець. Це вимагає неабиякої співпраці та довіри між режисером і актором. Однак, не останньою чергою це і заслуга чудового саундтреку. Людвіґ Йоранссон у дусі всього серіалу також більше покладався на Енніо Морріконе, аніж на Джона Вілльямса, і з блискучим результатом.

Другорядні герої — не менш харизматичні. Американська спортсменка, борчиня і віднедавна акторка Джина Карано грає ветерана повстання, а нині найманку Кару Дюн, яка місцями може похвалитися не тільки разючою статурою, а ще й цілком переконливою драматичною грою.

Ще один колишній спортсмен, а також актор фільмів категорії "B" і бойовиків 80-х, Карл Везерс грає лідера гільдії, з якою працює Мандалорець. Він — такий собі Ландо Калріссіан цього серіалу до міри егоїстичний персонаж з власним набором принципів, який зрештою завжди чинить правильно.

Однак, щойно на екрані з’являється те космічне жабеня у мішку з-під картоплі, усі софіти перемикаються на нього. Малюк Йода краде шоу і серця глядачів. Раціональна частина мене знає, що це всього лиш складна конструкція, керована ляльковиками за кадром. Водночас набагато гучніша емоційна частина мене відмовляється вірити, що малюк Йода, або "Дитина", як його називають у серіалі, не є справжньою живою істотою.

У рік, коли кінематограф, здається, покладався на комп’ютерну графіку як ніколи раніше, розтягуючи потенціал цієї технології до воістину жахливих меж, на кшталт "Кішок", малюк Йода разом із серіалом за "Темним кристалом" демонструють, що часом старі методи діють найкраще. 

"Мандалорець" вийшов на екрани дуже вчасно. Нова трилогія завершилася на 9-му пізоді, який розчарував більшість фанатів і критиків. У купі з сумнівними корпоративними практиками Disney, який усе більше покладається на безпечну ностальгію, критики та журналісти почали дедалі більше ставити питання "Чи варто було продавати їм одну з найважливіших франшиз в історії поп-культури?" Однак "Мандалорець" є непоганим аргументом на користь того, що ця бездушна монополістська корпорація може робити хороші "Зоряні війни", допоки виконавчі продюсери готові довіритися людям, у яких є хист, бачення і план того, куди прямуватимуть герої.

Залиште свій коментар

Вибір редакції