Серіал за пригодницькими фентезі Філіпа Пуллмана не дотягує до рівня перших сезонів "Гри престолів", але здатен втішити розбиті серця прихильників фентезі.

З неминучим фіналом "Гри престолів" на горизонті, HBO вже досить давно займався пошуками нового фентезійного серіалу, здатного підхопити спис одного з найпопулярніших шоу не тільки в історії каналу, але й телебачення загалом. Поки Amazon та Netflix вирішили піти шляхом традиційнішого для жанру меча та чарів з майбутньою неймовірно дорогою телеадаптацією "Володаря Перснів" та новим серіалом за історіями про відьмака Геральта з Ривії, HBO минулого року запропонував британському мовнику приєднатися до екранізації трилогії підліткового фентезі Філіпа Пуллмана "Темні початки".

Дія першого сезону "Темних початків" відбувається в альтернативному світі, де душі людей проявляють себе у формі тварин-супутників, що звуться демонами. До підліткового віку демони здатні перетворюватися за бажанням, але, коли їхні власники підростають, вони приймають свою остаточну подобу, що є відбитком їхньої особистості.

Відколи я прочитала ці книжки, мене не перестає турбувати питання, як живеться тим нещасливцям, чий демон вирішив назавжди стати слоном, чи, наприклад, косаткою, а не милою білою куницею, у формі якої проводить більшість часу демон головної героїні трилогії та серіалу — 12-річної Ліри Белакви. Її спокійне життя в Оксфордському коледжі різко завершується, коли таємнича організація викрадає її ліпшого друга, а саму Ліру забирає у Лондон прекрасна, та підозріла місіс Колтер. У пошуках свого зниклого друга Ліра відправляється на край світу, на Північний полюс, щоб врятувати викрадених дітей і дізнатися про загадкову речовину під назвою Пил.

Ці книжки про пригоди в паралельних світах — від цілком буденного нашого світу до сповненої пригод, таємниць і магії вікторіанської теократії, вже давно чекали на нову адаптацію з часу останньої невдалої голлівудської спроби 2007 року. Хоча новий серіал теж має свої недоліки, він уже є у кілька разів цікавішим за фільм і, здається, розуміє своє першоджерело набагато краще.

Хоча новий серіал теж має свої недоліки, він уже є у кілька разів цікавішим за фільм і, здається, розуміє своє першоджерело набагато краще

Попри вік своєї аудиторії, Пуллман ніколи не ставився до юних читачів поблажливо, поєднуючи захопливі пригоди із серйозними філософськими питаннями та щирими моментами справжнього горору. Навіть, назва серії була взята з поеми 17 століття про біблійну історію Гріхопадіння. Відповідно до духу книг і, безперечно, не без задуму залучити аудиторію "Гри престолів", серіал переймає набагато темніший тон, ніж його голлівудський попередник. Звісно, там годі знайти відвертих сцен чи кривавих розправ, проте "Темні початки" не підсолоджують втрати та провали своїх героїв.

З самого початку серіал "Темні початки" мав складне завдання познайомити глядачів з усіма важливими деталями та гравцями дивовижного паралельного світу, у якому живе головна героїня, за якомога коротший час. І загалом шоу впоралося з цим достатньо добре, щоб пересічний глядач був не надто шокований поєднанням ведмедів, що говорять, ковбоїв на повітряних кулях, відьом, демонів і магічних компасів. Зрештою, зробити це за один сезон набагато легше, ніж вкластися у хронометраж фільму.

Світ Ліри поєднує у собі стиль "Ар-деко" із сучасністю, створюючи картину світу, подібного до нашого, але того, що немовби завмер у розвитку. Однак у погоні за реалізмом творці серіалу втратили значну частину магії, яка робила оригінальні книжки, що ж, такими чарівними. Через технічні обмеження, далеко не в усіх персонажів на екрані є свої демони, тож потім у найдраматичніших моментах історії уся важливість їхнього зв`язку з власником і важкість втрати не є настільки очевидною. Персонажі, позбавлені цього зв`язку, мають виділятися з натовпу, але натомість зливаються із ним, оскільки все одно більшість людей на задньому плані вирішили в той день сховати свого демона в кишеню.

Попри деякі промахи з перенесенням книжок на екран, найпереконливішою причиною продовжувати дивитися "Темні початки" є персонажі та просто блискучий каст серіалу. Дафна Кін, Ліра, яку глядачі можуть впізнати за роллю в "Лоґані", можливо й досить сильно відрізняється від книжкової героїні зовнішньо, утім виявляється бездоганним вибором для цієї ролі. Вона поєднує дитячу безтурботність з диким поглядом та енергією і веде за собою у пригоди і глядачів, й інших персонажів, водночас без зусиль тримаючись поруч з іменитими дорослими колегами.

А імена там дійсно відомі. Джеймс Макавой грає дядька Ліри, такого собі безумного вченого, лорда Азріеля, з набагато більшою людяністю, ніж у його літературного прототипа. Зірка Бродвею, Лін-Мануель Міранда, у дуже несподіваній для себе ролі стімпанк-ковбоя, грає місцевого Гана Соло. Однак головна зірка тут, окрім, звісно, Кін, це акторка британського телебачення Рут Вілсон, яка грає лиходійку місіс Колтер. Дивитися на Вілсон подекуди дійсно страшно. Вона майстерно маніпулює чоловіками навколо неї й навіть глядачами, в один момент змушуючи їй співпереживати, а в інший — показує своє справжнє обличчя психопата з потребою у постійному контролі.

З такими цікавими і глибокими героями навіть можна змиритися з деякими невдалими сценарними рішеннями, чи незграбними діалогами. Тож, хоча перший сезон "Темних початків" дещо не дотягує до рівня трилогії Пуллмана, усе ж є великий привід для оптимізму щодо наступного сезону, який уже почали знімати. Сюжетні лінії переплітаються і стикають різні світи, і я вже не можу дочекатися на продовження цієї мандрівки, хай із невеликою турбулентністю.

Залиште свій коментар