"Емма" — чергова екранізація Джейн Остін

"Емма" — чергова екранізація Джейн Остін

Фото: ТСН.ua

Цей фільм зачарує вас естетикою початку ХІХ ст., тонким англійським гумором та весняним настроєм.

"Емма" — чергова нова екранізація королеви англійського реалізму Джейн Остін. Цього разу знімати класику  взялися режисерка Отем де Вайлд і сценаристка Елеонора Каттон. Картина вийшла романтична, іронічна, злегка наповнена світлою меланхолією і трохи повчальністю.

Вишукана Емма Вудхаус (Аня Тейлор-Джой) вважає себе еталоном краси, грації, розуму, знавчинею людських душ. Емма переконана, що такій скромній, бідній і недалекій подрузі як Гарріет Сміт (Міа Гот) підійде  вікарій містер Елтон (Джош О'Коннор). Однак той закохується в Емму. Своєю чергою, Емма  має дивні стосунки зі знатним, багатим і самовпевненим містером Найтлі (Джонні Флінн)…

Насправді протягом фільму ми спостерігаємо за проєкціями Емми. Вона хоче виглядати бездоганно у всьому. Часто шляхом приниження інших — бідніших, як вона думає, менш привабливих. Звісно, вона не хоче нікого образити. Емма просто прагне "заподіяти добро". "Я дуже добра і розумна. Як я можу не втручатися?!" — дивується Емма.

Але міс Вудхаус неприємно усвідомлювати, що хтось може бути кращим, ніж вона сама. Вона з ревністю і неприязню дивиться на скромну і талановиту Джейн Ферфакс (Ембер Андерсон). Емма говорить про неї, що Джейн така вихована, правильна. На що містер Найтлі іронічно відповідає: "Вона таки вихована. Але ж ви самі хотіли би бути такою".

Протягом фільму ми спостерігаємо за проекціями Емми. Вона хоче виглядати бездоганно у всьому. Часто за рахунок приниження інших

Загалом, фільм закликає викорінювати у собі гординю — найстрашніший християнський гріх. Хоча про подачу цієї моралі можна посперечатися — здається, це стосується самих жінок. Чоловіків у цій кінострічці піддаються меншої критики. З іншого боку, якщо автори мали за мету відтворити закони суспільства — що ж з цим вони впоралися відмінно. Втім, нехай це буде пожива для роздумів глядачам.

Кінострічка складається з трьох частин — трьох пір року, від весни до осені. Тут я вбачаю своєрідну трансформацію Емми, її емоційного та духовного зростання, "дозрівання" її почуттів. Восени Емма розуміє, що ховалася від почуттів, не займалася власним життям, а "працювала" над іншими.

Цікаво, що для Отем де Уайлд "Емма" — її перша повнометражна робота. Отем професійний фотограф, можливо, тому фільм виявився настільки кольоровим, весняним.

Цей фільм буде доречним для перегляду саме зараз — ранньою весною. Адже вона пробуджує почуття завдяки романтичному настрою та ніжною естетикою. 

Повʼязані теми:

Наступна публікація