"Звабливий, поганий, злий": моторошна історія убивці

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Фільм зосереджується на стосунках героїв і судовому процесі, залишивши криваві сцени уяві глядачів.

"Звабливий, поганий, злий" — це новий фільм про Теда Банді, одного з найстрашніших убивць та ґвалтівників в історії. На його рахунку смерті понад 30 жінок, деяким з яких було 12-14 років, хоча справжня кількість його жертв залишається невідомою і ймовірно сягає за 100. Він також вважається найвродливішим убивцею Америки.

В основу фільму лягли спогади дівчини Теда Банді, Ліз Кендалл, і "Звабливий, поганий, злий" розповідає цю історію — від їхнього знайомства до вироку — по черзі з точок зору їх обох.

Режисер стрічки Джо Берлінґер до того зняв декілька відомих кримінальних документалок ("Втрачений рай: убивства дітей на Робін Ґуд-Гіллз") та навіть один документальний фільм про Вірменський геноцид ("Намір знищити: смерть, заперечення і зображення"), тож можна впевнено сказати, що Берлінґера, як режисера, цікавить тема масових убивств. До того, як зняти "Звабливий, поганий, злий", він вже створив для Netflix кількасерійну докудраму "Розмови з убивцею: записи Теда Бунді".

"Звабливий, поганий, злий" виглядає як двогодинна драматизація цієї документалки. Фільм зосереджується на стосунках Банді з Кендалл і судовому процесі, залишивши криваві сцени убивств уяві глядачів. Тож, чекати від цієї стрічки жахів, типу, "Геловіну" чи "П’ятниці 13-го" точно не варто.

Берлінґер розуміє психологію убивці й тому навіть не намагається пояснити чи виправдати Теда Банді. Більшість гірших режисерів показали б на початку сцени з нещасливого дитинства героя. Мовляв, ось, він страждав від насмішок ровесників і осуду дорослих, хіба вам, глядачі, його не шкода. Проте багато людей страждають від насмішок у дитинстві, та більшість з них не стає потім серійними вбивцями.

Лілі Колінз ("Толкін", "BBC Знедолені") переконливо грає вразливу й невпевнену в собі Ліз, самотню молоду жінку з дитиною, легку здобич для такого хижака як Банді, який точно знає, за які ниточки потягнути, щоб закохати в себе. Вона проводить більшість фільму зі стривоженим виразом обличчя, тихенько розкриваючи справжні наміри свого коханця. Попри те, що фільм знятий за спогадами Кендалл фільм перетворює її скоріше на пасивну жертву ситуації, чия головна роль полягає у тому, щоб стояти на суді, й жахатися вчинкам Банді.

Фільм зосереджується на стосунках Банді з Кендалл і судовому процесі, залишивши криваві сцени убивств уяві глядачів

Без сумніву головною зіркою шоу тут є він сам. Зак Ефрон ("Шкільний мюзикл", "Найвеличніший шоумен") — на перший погляд досить несподіваний вибір для двогодинної судової драми про одного з найгірших серійних вбивць в історії, з його амплуа хорошого хлопця з романтичних фільмів. Після прем’єри на фестивалі "Sundance" критики і соцмережі звинуватили фільм у спробі зробити із маніяка секс-символ та ідеалізувати його. Утім, хіба не в цьому полягає мораль історії?

У фільмі, екранний Тед Банді, так само, як його прототип, сам малює собі такий образ. Він свідомо цинічно користується своїм шармом, щоб дурити голови своїм майбутнім жертвам і присяжним. 

З дитинства в кіно ми бачимо вродливих героїв, зіграних вродливими людьми, які рятують світ і протистоять часто потворним зовні лиходіям. І саме тому Ефрон з його симетричними рисами обличчя так ідеально підходить на роль чарівного красеня Банді під вродою, якого ховалося, за словами одного з прокурорів на справі, "саме визначення безсердечного зла".

Актору вдається показати цю дволикість, одночасно демонструючи і дивовижну харизму Банді й монстра під нею. Саме цей контраст, підкреслений грою Ефрона, робить у всьому іншому цілком посередню драму вартою перегляду.

З самого початку це спонукає глядача шукати у перших, мирних, сценах фільму ознаки прихованого зла. У сцені знайомства з Ліз. У розмовах між парою. У сцені, де він у фартусі разом з маленькою донькою своєї нової подруги готує сніданок. Можливо, раптовий спалах люті, чи завуальовану погрозу. Чекаючи, коли головна героїня нарешті помітить, що щось не так. Але справжню натуру Банді годі роздивитися. І Ліз продовжує сумніватися навіть, коли всі докази вказують на провину її хлопця. Саме це робить цю історію такою моторошною.

Водночас фільм не хоче заходити занадто далеко у ці хащі, щоб поглянути на те, чому Теду Банді вдавалося роками зловживати своїм іміджем, щоб маніпулювати громадською думкою, і на те, яке місце ця історія має у ширшому культурному контексті сьогодні.

Протягом останніх років кримінальні документалки про серійних убивць, на кшталт, "Розмов з убивцями" від Netflix, та подкасти з історіями кривавих злочинів стали дуже популярними, найбільше — в Америці. Мільйони людей зацікавлено ловлять кожну деталь їхніх жорстоких діянь. Це, хочуть творці того, чи ні, ставить серійних убивць у центр уваги, і робить з них таких собі антигероїв, потворних і страшних, та водночас таких захопливих, а саме цього вони часто і прагнуть. 

Залиште свій коментар

Вибір редакції