Правда про весняне рівнодення: яйця, зайці та стародавня богиня

Правда про весняне рівнодення: яйця, зайці та стародавня богиня

Фото: ТСН.ua

Весняне рівнодення цілком справедливо можна назвати язичницьким Великоднем.

Від зимового сонцестояння у грудні тривалість світового дня починає збільшуватися й ось щороку, на весняне рівнодення (2020 року — це 20 березня) тривалість дня дорівнює тривалості ночі. Для стародавніх народів цей момент був урочистим святом, часто саме з цього моменту рахували початок року. Тому після поширення християнства церква не могла оминути цей день увагою і, по суті, перенесла усі святкування на Великдень, день воскресіння Христа.

Проте у народній уяві європейських народів Пасха досі оточена стародавніми атрибутами, які нині здаються просто елементами декору — засиллям яєць та кроликів. Насправді — це язичницькі елементи свята воскресіння природи, які так і не вдалося знищити християнству. А пам’ять про богиню, яка панувала цього дня, навіть залишилася у самій європейській назві Великодня. Але про все — по черзі.

Пам’ять про богиню, яка панувала цього дня навіть залишилася у самій європейській назві Великодня

Давнім символом життя, початку світу та народження нового є яйце. Воно було важливим символом ще у стародавніх єгиптян, які вважали, що з нього починається Всесвіт. Цінним елементом міфології воно було й для українців, пригадаємо хоча б казку під назвою "Яйце-райце".

Яйце здавна відігравало велику роль в обрядах стародавніх народів — римлян, персів, галів, греків. У язичницький період його вважали символом весни і джерелом життя. Тому його значення у вченні християнської церкви стало символом таїнства воскресіння. В середньовіччі яйце використовували у церковних ритуалах. Археологічні знахідки свідчать, що пращури німців клали яйце у труни померлих, підкреслюючи колообіг життя, смерті та відродження. Наприклад, під час розкопок в одній з дитячих могил знайшли металеве яйце, яке було викарбуване 320 року.

Тому невипадково яйця стали традиційною їжею весняного рівнодення, а потім і Великодня. Приміром, в Італії їх досі фарбують у червоний колір, вважається, що яйця такого кольору захищають від пристріту. Церква пізніше стала асоціювати це з кров’ю Христа. Першочергово яйця фарбували у червоний колір, бо вважалося, що саме цей колір має захисну і чарівну силу. Фарбування яєць було відоме ще у стародавньому Єгипті та навіть Китаї. А до ХVІІІ-ХIХ століття техніка розмальовки яєць досягнула високого рівня та різноманіття.

У Франції навіть зараз яйце — традиційний великодній подарунок, адже розмальовувати їх тут не заведено. Хресні дарують дітям червоні яйця. Раніше у Великій Британії до святкового столу подавали яйця, зелень і торт із горобини, які теж наділяли захисними властивостями. В Уельсі яйця мусили входити до складу кожної страви на Великдень ще наприкінці ХІХ століття.

У Великій Британії є чимало ігор з яйцями. Вважається, що їх ховає заєць чи кролик, а діти мають їх знайти. Нині справжні яйця заміняються шоколадними або сувенірними, але й навіть дорослі не проти взяти участь у таких забавах. У Німеччині, окрім зайця, яйця могли приносити й інші тотемічні тварини, — лелека, лисиця, глухар, півень, журавель, зозуля тощо.

Нині справжні яйця заміняються шоколадними або сувенірними, але й навіть дорослі не проти взяти участь у таких забавах

Роль зайця у весняній обрядовості теж не є випадковою — зайці дуже плодовиті і їхні сексуальні ігрища розпочинаються саме навесні, тому вони стали частиною язичницького весняного культу. Тим паче, чимало народів вважають, що відьми перетворюються не на котів, а саме на зайців, така сильна віра у язичницьке начало цих тварин.

Говорячи про язичницьку предтечу Ісуса Христа, воскресіння якого християни святкують на Великдень, не можна оминути богинь, повернення яких святкували стародавні народи. Уважно придивіться до європейської назви Великодня - Eastre. У ній приховане ім’я давньогерманської богині Остари, яку віншували на весняне рівнодення. Саме ця богиня опікувалася приходом весни, пробудженням, воскресінням природи. Тобто, йшлося про воскресіння ще задовго до появи християнського бога.

Її ім’я співзвучне з рядом імен інших богинь: грецької Еос, римської богині Аврори, латвійської Аустри, литовської Аушріне, ведичної Ушас. Дослідники кажуть, що схоже ім’я носила одна із найголовніших богинь праіндоєвропейського пантеону — богиня світанку. Тобто, за підрахунками дослідників, її культ може нараховувати 12 тисяч років, а це значно більше, ніж якісь дві тисячі років християнства.

Тому невипадково відомий німецький фольклорист Якоб вважав такі звичаї як розмальовування яєць, спеціальні ігри з ними рудиментами язичницького культу Остари. З Остарою або Еострою таким чином цілком логічно зв’язується образ великоднього зайця чи кролика. Тож, можна заявити, що наділення саме цього ссавця сакральними властивостями йде у глиб віків. Зайці могли бути священними тваринами богині Еостри-Остари.

"Остара" (1884) Йоганнеса Герца. Богиня пролітає через небо, оточене натхненими римськими путто, променями світла та тваринами. Германці дивляться на богиню із царства внизу. / Фото: wikipedia.org

Стародавні народи чимало уваги приділяли коловороту року, тому відновлення природи навесні говорить про віру у відродження рослинності, яка помирала взимку. На цій основі й з’явився культ бога, що помирає та воскресає. Культ, який, як відомо, вплинув і на виникнення християнського вчення.

Тому Великдень, який церква принесла на європейський ґрунт, просто змішався з язичницькими ритуалами весняного рівнодення, з місцевими аграрними культами. Через це на Великдень люди досі розмальовують яйця та їдять шоколад у формі кроликів, навіть не усвідомлюючи, що так вони славлять Остару як минулі покоління людей чимало тисяч років тому.

Повʼязані теми:

Наступна публікація