Доля гривні

Доля гривні

Фото: ТСН.ua

Замість того, щоб активно купляти валюту, Нацбанк намагався "приспати" гривню – і наслідки ми можемо побачити вже скоро.

Про ефективність економічної політики судять за багатьма показниками, але один із основних – це курс офіційної валюти країни, у нашому випадку – гривні. Якось у нас заведено, що чим стабільніший курс, тим якіснішою і продуманішою вважається економічна політика. Але не можна сказати, що протягом всього літа вона в нас була суперефективною, коли гривня спустилася зі своєї попередньої зони комфорту 27-28 грн за долар на більш низький рівень.

Які були проблеми протягом цього літа? Перша проблема полягала у тому, що Національний банк України, у якого станом на початок літа резервів було на рівні близько $ 17,3 млрд, зробив серйозний прорахунок у своїй політиці. Він поповнював золотовалютні резерви країни не так активно, як мав би.

Звісно, валюту НБУ купляв і збільшив свої резерви, але це не були надто великі кошти – у підсумку сума не надто відрізняється від резервів на початку літа – $ 17,5 млрд. Ось чому протягом літніх місяців курс так сильно спускався донизу.

Враховувати потрібно було й те, що влітку, як правило, валюти в Україні продається більше, ніж в інші періоди, тому що основні гравці, які її продають, – це, насамперед, аграрії. У них влітку починається активний сезон: усі попередні їхні запаси були переведені у валюту, і ось із приходом літа вони їх активно починають розпродавати. Таким чином, аграрії у нас можуть впливати на курс. І те, що відбулося влітку, називається зміцненням гривні. Національна валюта зміцнюється, якщо курс щодо долара знижується.

Отже, НБУ потрібно було використовувати стратегію активного закачування валюти до своїх золотовалютних резервів. Чому? Тому, що, по-перше, ще цього року ми повинні виплатити за нашими зовнішніми державними боргами ще близько $ 1 млрд.

По-друге, треба не забувати, що  у 2018-2019 роках Україна повинна повернути за зовнішніми державними боргами ще понад $ 10 млрд. А в умовах, коли немає співпраці або ж співпраця з Міжнародним валютним фондом перебуває на тимчасовій паузі, нам не буде звідки брати валюту, щоб повертати борги.

НБУ потрібно було використовувати стратегію активного закачування валюти до своїх золотовалютних резервів.

Іншими словами, потрібно було створювати подушку безпеки. Не боротися за те, щоб курс зміцнювався, а тримати його в попередній зоні комфорту – 27–28 грн за долар – для того, щоб формувати додаткові резерви, аби потім можна було б ними розраховуватися з кредиторами. Але, схоже, в головах представників нинішнього керівництва Нацбанку якась інша ідея. І загалом вони не те, що не займалися створенням подушки безпеки, але взагалі не вважали за потрібне це робити з якихось незрозумілих причин.  

А зараз приходить осінь. Наш експорт зростає, хоча й меншими темпами, аніж імпорт, що також було очікуваним на тлі зміцнення гривні. У результаті перша статистика, опублікована Нацбанком, показує, що платіжний баланс України уже за результатами липня, тобто, вважайте, від січня до липня, зведений з дефіцитом.

Дефіцит у липні складає $ 285 млн – це один із перших і найголовніших сигналів про те, що місцева грошова одиниця в будь-якій країні за таких умов повинна перебувати в зоні дискомфорту. Зона дискомфорту означає, що в країні з'являється девальваційний тиск. Хоч він може працювати через будь-які механізми, але працювати однозначно буде.  

І ось цей дефіцит у 285 млн грн тільки за липень (статистика за серпень має стати відомою згодом) свідчить про те, що в політиці НБУ були прорахунки і помилки. Крім того, девальваційний тиск, який нібито з'явився через торгівлю, можливо, був нівельований завдяки надходженням ззовні.

Але і тут не все "слава Богу". Протягом того ж періоду – від січня до липня – обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну знизився порівняно з аналогічним періодом минулого року на $ 1,1 млрд. І ось це зниження – теж фактор, який відіграє роль у нашій економіці.

Ще один доказ потенційної присутності девальваційного тиску – це те, що бюджет на 2017 рік верстався на рівні курсу 27,2 грн за долар. Це був середній річний курс, який очікували побачити цього року. І якщо курс був нижчим, то, ймовірніше за все, державний бюджет недоотримав своїх коштів. Тож для того, аби вийти на ті обсяги, які були закладені в бюджеті, потрібен середній курс 27,2 грн за долар. Та якщо влітку курс тримався в зоні комфорту 25–26,5 грн за долар, зрозуміло, що потрібно девальвувати.

На чаші терезів у будь-якому випадку опиняться шок для населення через інфляцію та шок через курс.

Утім, альтернатива курсу є. Можна залишити його у спокої, але тоді треба збільшувати рівень інфляції, що потім все одно підтягне курс. На чаші терезів у будь-якому випадку опиняться шок для населення через інфляцію та шок через курс.

На кінець нинішнього року, імовірно, буде курс 28,5 грн за долар, і це за умови, якщо не буде жодних катаклізмів. Водночас, якщо будуть проводитися активні реформи, якщо наступного року в країну будуть вкладатися прямі іноземні інвестиції, не в такому обсязі, як цьогоріч, – орієнтовно $ 2,5 млрд – і навіть не в такому, як торік, – $ 3,4 млрд, а вже обсягом близько $ 5 млрд, то ми зможемо побачити зміцнення гривні до рівня 27 грн за долар.

Однак, якщо реформи будуть млявими і Україна матиме низькі показники в міжнародних рейтингових агентствах, то девальвація буде присутньою, і тоді курс може легко опинитися за межами, які прогнозують навіть у проекті бюджету на 2018 рік, а це 29,3 грн за долар.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація