Так, в своїх останніх матчах він припускався помилок. Але всі розуміли, що ліпшого воротаря в "Динамо" немає.
Він таки пішов. Пішов на гребені поваги і всенародної любові. Не виставляв себе за прикладом Анатолія Тимощука на посміховисько, не гнався за рекордами. Так, в своїх останніх матчах він припускався помилок. Але всі розуміли, що ліпшого воротаря в "Динамо" немає. Точніше, міг би бути, але ніхто не здатен керувати обороною команди так, як це робив Шовковський. Інша річ, що, мабуть, мають рацію ті, хто каже, що в чемпіонаті України Олександр міг би грати ще й до 50-ти, але в Лізі чемпіонів, де трохи інші швидкості, 41-річному старожилові було вже складно.
Шовковський закінчив кар'єру у тому ж віці, що й інша воротарська легенда – італієць Діно Дзофф. Той, щоправда, в 40-річному віці ще примудрився стати чемпіоном світу. Але мова ж про різні з футбольної точки зору країни. Власне, ось цей фактор змушує подискутувати – містечкова чи загальноєвропейського штибу Шовковський легенда.
Олександрові бракує європейських титулів. Наприкінці 90-х він грав у чвертьфіналі і півфіналі Ліги чемпіонів. Грав дивовижно. Ту епоху прийнято згадувати за голами Шевченка і Реброва, передачами Калитвинцева і Белькевича, за харизмою капітана Лужного і надійністю оборонців Ващука й Головка. Але підґрунтям тих успіхів була найперше видатна гра воротаря. Усі згадують розгромні перемоги над "Барселоною", але їх могло банально не бути, якби не жертовність Шовковського у поєдинку кваліфікації проти данського "Брондбю" в Копенґаґені, коли нападник команди суперника розбив йому голову і він півматчу грав перебинтований. Так само, як не було би півфіналу сезону-1998/1999, якби Шовковський не виграв серії пенальті в Празі проти чеської "Спарти". Не секрет, що тренер Валерій Лобановський притримував функціональний пік команди на середину осені. Відповідно, поєдинки ранніх стадій єврокубків кияни проходили на жилах. І завдяки видатній грі воротаря.
А вже в груповому турнірі і плей-оф Шовковський був одним із діамантів динамівського намиста. Власне, так повелося ще з далекого 1994-го, коли 19-річний Шовковський був найкращим у складі молодого "Динамо" Йожефа Сабо в першому для цього покоління груповому турнірі Ліги чемпіонів. Виокремити варто поєдинок проти французького "Парі Сен-Жермен" у Парижі, коли господарі з найкращим футболістом планети Джорджем Веа і чемпіоном світу Раї у складі могли виграти з двозначним рахунком. Якби у воротах не робив див юний Шовковський.
В кар'єрі Шовковського були десятки справді видатних поєдинків, коли результат він вирішував майже самотужки. Але ж підступність воротарської позиції в тому, що людина може робити неймовірні сейви регулярно, а потім припуститься результативної помилки, і люди пам'ятатимуть найперше її, а не всю ту красу, яка була до і буде опісля того.
У 1996-му в Шовковського був Невшатель. Там він подарував м'яч нападникові скромного місцевого "Ксамаксу" і через той гол "Динамо" вибуло з кубка УЄФА. Покарання було жорстким – тренер Сабо перевів Олександра в другу команду. І хтозна, скільки б там Шовковський залишався, якби досвідчений Ігор Кутепов не пропустив чотирьох м'ячів у матчі чемпіонату України в Полтаві. Відомий своєю емоційністю Сабо звинуватив досвідченого голкіпера в здачі гри й повернув до основи Шовковського. З того моменту і впродовж перших трьох років після повернення в Україну Лобановського Олександр місця у воротах не віддавав уже нікому.
А потім, після всіх тих дивовижних матчів проти "ПСВ", "Барселони", "Ювентуса", "Арсеналу", "Реалу" трапилася драма. Спершу був півфінал Ліги чемпіонів-1998/1999 проти німецької "Баварії". Після матчу в Києві Лобановський скаже: "Хлопці не повірили, що таку команду можна перемагати 5:1 чи 6:1". "Динамо" володіло божевільною перевагою, створило півтора десятка моментів, вело 2:0 і 3:1. Але матч завершився 3:3. Переломним моментом цієї зустрічі прийнято вважати м'яч Міхаеля Тарната перед самим свистком на перерву. М'яч, забитий прямим ударом зі штрафного приблизно з 40-метрової відстані. М'яч Шовковського.
Ніхто не здатен керувати обороною команди так, як це робив Шовковський.
То лише тепер Олександр у фільмі "Лобановський назавжди" зізнається, що тренер тоді коротко, ніби безадресно обмовився: "Ну, якщо пропускати з центру поля…" А трохи згодом, через якихось півроку, був інший удар з центру. Удар, який поставив хрест на мріях цілого видатного покоління українських футболістів. Помилка Шовковського в Словенії, яка призвела до голу з центру поля від Міленко Ачімовіча, коштувала українцям місця на Євро-2000.
Олександр досі про це не говорив ніколи, але є всі підстави припускати, що зриви у грі, здавалося б, незламного воротаря були пов'язані з проблемами особистого характеру. Тоді у Шовковського розпадалася перша сім'я, і переживав він ці події вкрай важко. Коли ж до моральних проблем "воротаря республіки" додалися ще й травми, на Олександрі тоді, на зламі тисячоліть, встигли поставити хрест. У "Динамо" спершу частіше грав В'ячеслав Кернозенко, потім були запрошені Віталій Рева і сумновідомий воротар збірної Росії Олександр Філімонов. Здавалося, що Шовковський вже не повернеться.
"З нього не буде людей, - скептично говорив мені тоді один відомий український волейбольний тренер. – Розповідають, що у дитинстві Сашко плакав, коли пропускав голи. Така реакція є діагнозом навіть для волейболісток". І дійсно, Шовковський виглядав надто вразливим до невдач. Окремі помилки вибивали його з колії надовго.
Може, допомогла б зміна обстановки. Однак Шовковський, як і більшість гравців того покоління, маючи хороші пропозиції з-за кордону, не дочекався розуміння й адекватної трансферної ціни від власників динамівського клубу. Тож впродовж чотирьох років Олександр у складі "Динамо" грав нерегулярно. Й, мабуть, залишився б у історії невдахою, який пропускав м'ячі від Тарната і Ачімовіча. Якби не мундіаль-2006, точніше, вся та кампанія під керівництвом Олега Блохіна, яка розпочалася феєричним відбором і завершилася виходом до чвертьфіналу чемпіонату світу в Німеччині.
Спеціалістом з пенальті Шовковський був завжди. Ще з того часу, як у середині 90-х він не дав "Динамо" зганьбитися і програти післяматчеву серію першоліговому донецькому "Металургові". Після того Олександр вигравав серії регулярно, а в 2004-му, не давши футболістам "Шахтаря" вразити з позначки свої ворота у матчі за Суперкубок України п'ять разів, навіть забив вирішальний пенальті самотужки. Але те, що він зробив у Кельні, під час післяматчевої серії зі швейцарцями в 1/8 фіналу мундіалю, увійшло в історію. Шовковський став першим за всі часи проведення чемпіонатів світу голкіпером, який не пропустив у серії одинадцятиметрових жодного м'яча. Удари Марко Штреллера і Рікардо Кабаньяса Олександр відбив, а Транкільо Барнетта влучив у поперечину. Так Шовковський уже не вляпався, а увійшов в історію повноцінно.
Коли Олександр у червні 2015-го вигравав чергову серію в "Шахтаря" у фіналі Кубка України, то було вже справжнє мистецтво. "Гірники" забили три перших удари, тоді як кияни схибили двічі. Щоб виграти трофей, донеччанам вартувало забити у двох наступних спробах бодай раз. Чи раз не пропустити. Але присутність у воротах Шовковського подіяла на суперників магічно. То був той випадок, коли воротар, який, звісно, закрити собою стулку не здатен фізично, але став скелею ментально. Постріл Тайсона Олександр відбив, а Ракицький пробив у поперечину. Після того серії кияни не могли програти за визначенням.
Кар'єру в першій динамівській команді Олександр розпочинав ще коли основними воротарями там вважалися аксакали совєцької епохи Кутепов і Ковтун. Потім він виграв конкуренцію в зірок незалежної доби Воробйова, Кернозенка, Близнюка і Реви. Тренери Сьомін і Ґаззаєв намагалися знайти Шовковському зміну в особі Богуша і Коваля. Інші наставники підпускали до основи Рибку, Луценка, Кичака, Бойка. Хтось каже, що Шовковський закрив дорогу кільком поколінням перспективних воротарів. Втім, мабуть, лише зараз, коли він пішов, буде змога усвідомити, як нескоро величина такого калібру з'явиться серед динамівських воротарів наступного разу.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!