Як лікують у Бельгії: по-королівськи фантастично, але не ідеально

В Україні тривають бурхливі дискусії щодо майбутної медичної реформи — вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина — розкажуть українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток.

 

 

Бельгійська медицина для мене, українки, від початку асоціювалася зі словом "фантастична".

Бо я виросла в родині, де вважали і досі вважають, що краще померти, аніж потрапити до лікарні. Де виведена теорія "хто потрапив до наших лікарів, вже лежить у вишеньках (так бабуся називає цвинтар), а хто оминув, он і досі живий".

Бо я добре знаю, що формула "не помажеш — не посмажеш" у нас дієвіша за всі клятви Гіппократа. Знаю, що вбивчий погляд убогих лікарів — це вже невиліковна хвороба.

Знаю, що у Бельгії на коров’ячій фермі туалети значно кращі, ніж в державній українській поліклініці. Знаю, що хороші лікарі є, але їх треба довго шукати і тоді берегти, щоб ці герої самі бува не захворіли. Інакше, - "пропало все".

І так по колу.

Це вже так усвердлилося в свідомість, що мій український домашній "монстр" із назвою "охорона здоров’я" таки переїхав зі мною до Бельгії. Бо тут я хоч і полюбила лікарню (як це дивно українською звучить), але довіряти усім лікарям досі не навчилася.  Бо все одно сортую тутешніх медиків на "моїх" і "немоїх", чим дуже відрізняюся від бельгійців, які, видається, вірять у лікаря і його науку більше, ніж у Бога.

ДОВІРА ДО МЕДИЦИНИ

Сліпа бельгійська довіра. Мене тут чи не на кожному кроці переконують, що я лікуюся в найкращих лікарів світу і маю робити все, що вони скажуть. Все працює чітко за схемою. Все під контролем. Під пильним наглядом і турботою. Інфраструктура і обладнання — космос.

Навіть моя сільська фламандська лікарня (а я живу у Фландрії, регіоні на півночі Бельгії) більше скидається на хороший готель із красивими кімнатами, вбиральнями-душами для кожного пацієнта і смачною їжею (навіть вегетаріанцям окремий стравоспис). Ані бахіл, ані масок, ані хлорки...

Не раз чула від бельгійок, що вони готові ще не раз народжувати, аби втекти з дому у турботливу лікарню. І це справді так! (про пологи в Бельгії я колись окремо напишу)

НА ПРИЙОМ ДО ЛІКАРЯ КОРОЛЯ

У Бельгії — одна із найдорожчих медичних систем у світі. Так мені розповіли на лекції з інтеграції. Власне, розкішшю є те, що робить дуже дороге — доступним. Це медичне страхування. У Фландрії воно обов’язкове, але приватне — Вламський уряд (так називається уряд у Фландрії) не може займатися бізнесом.

Обираєш свою страхову - платиш 50 євро на рік (покриває усі базові лікувальні і профілактичні випадки, навіть чимало медикаментів і послуги стоматолога). Щоб система витримала (бо що таке 50 євро на рік?!), до неї долучається уряд із грішми, які відраховуються у працюючих бельгійців із зарплатні. Гроші це гігантські - орієнтовно 42% доходів кожного - залежно ще від трудового контракту.

У різних регіонах країни страхові компанії і умови страхування різняться (наприклад, в місті Брюссель – страхування не є обов’язковим), але не кардиально, головний принцип — що більшість медичних послуг значною мірою має оплатити страхова — зберігається. Направду, я ще досі розбираюся, як ця машина тут працює, бо система страхування дуже заплутана, і до ладу того не знають навіть самі бельгійці. Здебільшого, вони ставляться до страхування за принципом "те, що треба платити платимо, що ні — то ні". Єдине, що можна сказати напевне, для тих, хто не вже/раптом не працює, це завжди гарантована медична допомога, а для тих, хто працює, гроші хоч і немалі, та якість-кількість послуг, які вони отримують, їх, загалом, влаштовує.

Все для того, щоб кожен бельгієць міг лікуватися, як король, і при цьому помірно платити. Тягти на спині цю чудо-медмашину країні, видно, непросто. Часто точаться баталії - урізати, скоротити, скасувати… Але політично непопулярне рішення. Тож роял-лікування було, є і буде.

Тобто ситуація, коли лікар виходить у коридор звичайної лікарні і запрошує наступного пацієнта "мадам Коваленко" або "ваша світлосте, королю" хоч і звучить нереально, але цілком можлива. Принаймні з моїм знайомим так вже трапилося — разом з ним у черзі сидів сам король.

Я ж, коли сиджу в черзі до лікаря, просто не знаю, хто ці люди поряд. Для мене це просто люди. Різних достатків, кольорів шкіри і потреб. Хіба з медіа потім дізнаюся, що твій лікар у твоїй же лікарні лікує ще того чи того високопоставленого пана.

ЛІКАР — ПРОФЕСІЯ БОГІВ

Лікар у Бельгії — дуже поважна професія. Вчитися на лікаря — це круто. А  дійти по щаблях довгого навчання, іспитів і практик до реальної професії — то взагалі, мов отримати оскара. За зусилля, витримку і знання. Тут точно не купиш такого диплома.

Будинки хороших лікарів тут дуже красиві. Нещодавно спеціаліст-уролог із районної поліклініки купив на нашій вулиці будинок із дитячою кінною фермою. Обійстя було виставлено на продаж за майже мільйон євро. Лікар, який не краде і не бере хабарів, а заробляє за чітко спланованим робочим графіком своєю працею, хай і частково в кредит, може собі дозволити таку покупку. 

ЗАПИС ДО ЛІКАРЯ

Записатися до бельгійського профільного лікаря — це, мабуть, посивіти, тричі перехворіти і, врешті, одужати (може, перечекати — це і є магічний оздоровчий ефект?)

За два роки у Бельгії я досі не звикла, що похід, наприклад, до стоматолога можна чекати місяцями. На свою консультацію у листопаді я записана ще з серпня! Справді було таке, що й зуб переболів. У черзі до свого ортопеда я стояла два з половиною місяці.

Із профільними (несімейними) лікарями, яких обирає сам пацієнт, така ситуація — норма. Звісно, якщо терпіти не можна і слід негайно, є "швидка". Або будь-який черговий лікар при поліклініці.

Але сімейний лікар після огляду відправляє саме до того чи іншого спеціаліста. Надто, якщо є власні переваги-побажання того чи іншого фахівця. А чекання-дочікування мов додає ціни всьому процесу урочистості походу на консультацію - "Нарешті я!"

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР — ДРУГ СІМ’Ї

Кожен бельгієць і члени його родини мають такого друга. Його слід обрати і до нього, так би мовити, приписатися. Це лікар широкого-преширокого профілю і єдиний, хто цілком доступний у короткий проміжок часу.

У певні дні — сам прийде додому, в інші — чекатиме в своїй "консультації". Час запису із реальним потраплянням в кабінет часто різниться. Бельгійці люблять теревенити, і якщо переді мною є хтось із пенсіонерів, можна одразу розслабитись, запастися журналами на годинку і попивати воду з кулера під музику. Приймальня лікаря мало нагадує українську лікарню. Точніше, нічим не нагадує. М'які крісла, дитяча зона і так далі… все так, мов додому до когось прийшов (більшість сімейних лікарів на другому поверсі своїх консультацій і живуть).

Сімейний лікар усієї моєї бельгійської родини - гомеопат. Міністр охорони здоров'я Бельгії , яка живе у нашому ж селі (незвично, правда?), очевидно, має іншого сімейного лікаря, бо при кожній нагоді наголошує, що гомеопатія - це щось на кшталт самонавіювання. До речі, Маггі Де Блок –це чи не найулюбленіша тутешня шоу-політиня, на яку варто лише подивитися, щоб серйозно задуматися про її здоров’я, адже вона важить понад 120 кг і навіть зробила цю супервагу телевізійним брендом – публічно сидить на дієтах тощо.

Власне, життя в Бельгії не дає часу на хворобу. Хворіти навіть діткам у садочку дозволено не більше 10 днів на рік. Решту відсутностей — за відвідування садочка все одно доведеться сплачувати. Щодо дорослих, є чимало нюансів. Три дні на рік можна хворіти на свій розсуд. Із приписом лікаря — скільки треба. Вам можуть навіть платити 100% зарплати, а не так, як в Україні, але це повністю залежить від умов вашого трудового договору, єдиної практики тут немає.

Тому часто антибіотики - вимушений крок. Водночас тут є лікарі, які категорично проти хімії, а є ті, які в тій само ж ситуації наполягають на "важких" препаратах. Врешті, без припису лікаря в тутешній аптеці майже нічого з медпрепаратів не купити. Навіть багатьох вітамінів.

ЯК ПРАЦЮЄ СТРАХОВА

Для мене це — "жовті наклейки" із моїм штрих-кодом.  Їх разом із конвертами при першій реєстрації дає, а потім надсилає поштою страхова контора, яку я обрала.

За послуги профільного і сімейного лікаря у їхніх приватних консультаціях я плачу на місці. Найчастіше - безготівковим розрахунком. Від 25-35 євро за консультацію в середньому. Потім на отриманий чек наліплюю свою жовту етикетку і у спеціальному конверті кидаю в зелену поштову скриньку своєї страхової. Значна сума коштів повертається назад на мій рахунок. Це може статися протягом тижня, а може протягом місяця. В результаті, фактично я плачу десь 5-10 євро.

А от в лікарню ходжу взагалі без грошей, лише з ідентифікаційною карткою. Рахунки звідти приходять поштою додому і вони вже перераховані. Чеки різні. Сплатити треба то 8, то 12, то 15 євро. Часто навіть важко згадати і простежити, за що це і якому лікареві. Я от досі не навчилася. Тому якщо ви мене запитаєте, скільки коштували мої пологи в Бельгії — я не знаю! Тобто для незастрахованих палата, у якій я була із сином, може коштувати 1000 євро і більше (бо індивідуальна, залежить також від послуг, якими користуєтесь, яким обладнанням, медикаментами, скільки днів). Але в моєму випадку більшу частину суми сплатила навіть не моя страхова, а страхова працедавця мого чоловіка. А невеликі чеки по 12 євро і досі приходять (синові скоро 5 місяців).

Якщо страховки немає (іноземець, інопланетянин тощо) — ситуація, направду, для мене недосліджена і темна. Коли я вивчала фламандську мову у місцевій школі для дорослих, у жінки із Сирії стався серцевий напад. "Швидка" примчала за хвилини, медики миттю все подіставали, обладнання, оперативність, професіоналізм, перша допомога — мов у американському фільмі.

Але навіть у вкрай важкому стані хвора зуміла категорично відмовитися їхати до лікарні і навіть підписала відповідний папірець! Виявилося, що у неї немає страховки. А отак поїхати "швидкою" може коштувати від тисячі до кількох тисяч євро (залежно, куди потрапить хворий і що робитимуть). За сам виклик (це було 180 євро) заплатила школа. Сирійку забрала її сім’я додому. Я дізнавалась, вона жива.

МІЙ ІНШИЙ ДОСВІД

Бельгійській медицині хоч і можна співати дифірамби, та я долучаюсь хіба на приспів. Бо часто ловлю себе на думці, що в її рамках почуваюся, радше, роботом, аніж людиною. Роботом, до якого застосовують певну, налаштовану під усіх систему. Систему, яка страхує, радше, лікаря і медустанову, аніж думає про інтереси пацієнта. Якій важлива хороша статистика подолання наслідків, а не справжнє одужання і усунення причин. І з якою катма боротися.

Якщо в Україні змінювати щось ще вдається, вдається скаржитися, вимагати, пручатися, то протистояти закостенілим і розрекламованим правилам бельгійської медицини, принаймні я, ще не навчилася. Лише обходити. Бо ця система мене переможе так чи інакше. Бо аргументи "хто ви такі, щоб не довіряти цілій науці і професіоналам?" чую не раз. Я шукаю, як це спокійно і законно обійти. Зі стресом і сльозами, щось таки виходить.

Приміром, у стоматолога я просто вчасно закрила рота і зіскочила із крісла, залишивши його з відкритим від подиву ротом. Довелося заплатити за консультацію і попрощатися назавжди. Нинішній стоматолог, якого я півтора роки тут шукала, навіть не знає, якого зуба мені хотіли вирвати. Його діагноз — усі здорові. А імплант, у разі виривання, на секундочку, коштує 2 тисячі євро! І платити за це доведеться з власного гаманця, бо протезування стоматологічна страховка не покриває.

Штучні пологи (так я називаю пологи "за викликом" лікаря) окрім фінансових, обходяться ще й колосальними духовними втратами. Лікареві, звісно, так зручно. Прийти на певний час, швидко, за правилами зробити свою роботу (звісно, не "вертикальні пологи" — бо також незручно лікареві, а як при цьому породіллі — то питання десяте).

Бельгія — це країна цифр. Вони тут головні. Я не знала, що народжувати через 10 днів після встановленого лікарем строку природньо не ризикують. Але знала, що від початку вагітності математично-комп’ютерні розрахунки моєї гінеколога не збігалися з моїми жіночими (на що ніхто не зважає). Тож перед самими пологами мені довелося тиждень боротися — вигравати наш кожен Богом даний день і час. Стояти за право природньо народити і народитися. "Давайте ще до завтра", "наш день ще не прийшов". Лікарі на мене дивилися, як на дурну. Врешті, Лукашик народився за моїм жіночим  календарем — легко і гарно.

У такі моменти я дуже вдячна Богові, що я "дика українка", яка знає свою силу і волю. Тут не раз можна почути нарікання пацієнтів, головно, іноземців, яким є з чим/ким порівняти застарілі підходи в бельгійському лікуванні. Його консерватизм, його недалекоглядність і т.д. Історій таких багато.

ЖИТИ ДОВГО І ЗДОРОВО

А ще у Бельгії мені справді бракує багатьох українських спеціалістів. Тих моїх останніх героїв. Сучасних, далекоглядних, впевнених і, можливо, не завжди таких, як тут, усміхнених, але, передовсім, духовно багатих і людяних. Цю нестачу може й можна порівняти з браком мами і духівника, коли вони далеко. Але і в професійному плані ці люди мені тут справді потрібні. Щоб їм довіряти. Я досі вважаю, що в Україні є золоті спеціалісти, яких немає в Бельгії!

Але навіть така неідеальна бельгійська медична система виправдовує себе. Бо з нею такою… не страшно жити. Середня тривалість життя в Бельгії (як і в Європі в цілому) — за 80. Кожен пенсіонер тут раз на півроку проходить контрольне обстеження і здає аналізи, які коштують їм копійки.

На цвинтарі лежать головно 90-100-річні. А тим, кому 70, ще збираються в екзотичні подорожі і планують, де наступного року кататися на велосипедах чи лижах. Тоді як українці цього віку планують хіба свою єдину подорож у одному напрямку — у "вишеньки".

Очевидно, доступна якісна медицина створює не лише потрібну сферу "охорону здоров’я", а ще й атмосферу спокою і віри у майбутнє. Тут значно менше курять, майже кожен залучений у спорт, вищий рівень достатку - не лише матеріального, а й культурного. А ще відсутність оцієї типової української метушні і гризні "за все з усіма". Лише по переїзді до Бельгії я відчула різницю. Безкінечні стрес і занепокоєння з'їдають здоров'я українців. А європейський спокій… такий фундаментальний, щоб вкусити життя сповна.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!