Як лікують в Естонії: доступно та якісно після черг

Країна загалом і кожен окремо вкладають у свою медицину великі кошти — і це дає відповідний результат.

В Україні тривають бурхливі дискусії щодо медичної реформи — вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені та багаті країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина — розкажуть українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток. 

 

Старенька бабуся впала на зупинці, виходячи з автобуса. Їй викликали "швидку", яка приїхала за вісім хвилин. Привезли до крупного шпиталю, зробили необхідні дослідження, діагностували перелом шийки стегнової кістки, шпиталізували у відділення. Бабця постійно приймає ліки "від тиску" та "для серця", чотири роки тому перенесла аорто-коронарне шунтування, рік тому їй замінили колінний суглоб на штучний. Після нормалізації даних згортання крові того самого дня пацієнтку 92 років було прооперовано.

За наступні декілька діб після операції літня жінка вдало стала на ноги, навчилася ходити з милицями та була переведена у відділення реабілітації. Весь цей час ніхто не питав її, скільки в неї грошей, де працюють діти та онуки, де вони взагалі. Ніхто не тиснув на неї морально з похмурим обличчям, що "в нас є поганий протез, а є американський, тож вам який?". Ніхто не розводив руками, що вона стара, не витримає наркозу, погіршить статистику. Так от сидить така бабуся, їсть лікарняну кашу, та каже, що в Естонії медицина погана, а раніше було краще. Тож все суб'єктивно.

Але основна відмінність естонської медицини від української — гроші. Багато грошей. Як каже один місцевий лікар — медицина повинна бути дуже дорогою. Повинна, чуєте?

Трохи цифр.

ВВП Естонії 2017 року — це 23 мільярди євро. ВВП України — десь 80 мільярдів в еквіваленті євро, але людей в Естонії 1,3 млн, а в Україні — понад 42 мільйони. Бюджет системи охорони здоров'я на 2017 рік в Естонії склав 1,1 мільярда євро. Це 846 євро на одного мешканця держави. Бюджет охорони здоров'я України на 2017 рік — приблизно 1,7 мільярда євро, що становить десь (знову ж таки дуже приблизно) 40 євро на одного пересічного українського громадянина. А з однієї шкурки можна пошити або одну нормальну шапку, або п'ять маленьких, як не намагайся.

Та повернімося до системи охорони здоров’я в Естонії. Як вона працює? На дверях нашого відділення — я п’ять років працюю тут хірургом — висить свіжа наліпка "дякуємо, що сплатили податки". В Естонії державна солідарна система медичного страхування. Тобто кожен громадянин, який працює, та підприємці-фізособи сплачують соціальний податок зі своєї зарплатні — це 33% з брутто-зарплатні (заробіток до вирахування будь-яких обов’язкових платежів).

Основна відмінність естонської медицини від української — гроші. Багато грошей. Як каже один місцевий лікар — медицина повинна бути дуже дорогою. Повинна, чуєте?

Окремо роботодавці сплачують 13% від соцподатку до фонду медичного страхування — Хайгекаси, що перекладається як Лікарська каса. Це єдиний державний орган, який опікується  усіма цими грошима та виступає гарантом, що усі застраховані отримують високий рівень медичної допомоги незалежно від того, чи висока в них була зарплатня, чи ні. Державне страхування є обов’язковим для усіх та кожні мають право на отримання допомоги, якої потребують.

Так, деякі громадяни Естонії та іноземці, які працюють в країні за контрактом, не сплачують соціальний внесок, бо дуже часто мають свою, не естонську страховку. Але коли вони звертаються до лікарні та отримують допомогу, їхня страхова фірма просто оплачує рахунки від місцевих лікарень. Приватне страхування в Естонії також є. Таку страховку може надати і, власне, Хайгекаса — вона коштуватиме десь 180-200 євро на місяць, інші приватні страхові будуть значно дорожчі.

Тобто ще раз, на пальцях, без занудних цифр та відсотків. Людина, яка працює, сплачує податки. Бабуся цієї людини хворіє. Лікарня лікує, а рахунок за лікування виставляє Хайгекасі. Хайгекаса з податків працівників оплачує лікарні усі ті бинти, розчини, операційну, роботу лікарів тощо. Турист впав, щось пошкодив, йому надали допомогу, дали рахунок. Приїхав з грошима — пролікувався, сплатив.

Це саме стосується й сімейної медицини. Ця система працює відмінно. В кожної людини в Естонії є свій сімейний лікар. Понад те, в кожної людини в телефоні є телефон її сімейного лікаря. Сімейний лікар дійсно знає багатьох від народження, тобто слідкує за здоров'ям, починаючи зі вчасної вакцинації немовлят до старечого віку. Вони можуть приймати у своєму власному кабінеті десь у престижному офісному центрі, можуть — у прекрасних обладнаних центрах сімейної медицини, можуть мати приміщення на території лікарні. Найчастіше сімейні лікарі мають медичних сестер, звичайно з великим досвідом, вони також можуть консультувати телефоном, якщо сімейний лікар з якихось причин не може.

Якщо приїхати з України без страховки, вас також приймуть, за офіційним прайсом ви сплатите 50 євро за первинний прийом лікаря та від 8 євро за вакцинацію, якщо хочете. Найдорожча вакцина — від вірусу папіломи людини —  стане вам у 150 євро. До речі, вакцинуються тут практично усі — дискусій з цього питання чи відмов від щеплень в Естонії майже немає.

Зазвичай у сімейного лікаря є невеличка черга з бабусь, яким вдома немає чого робити та з багатодітних мамочок, але у разі доброго контакту він (чи вона) завжди знайде для вас час. А якщо доброго контакту нема, сімейного лікаря легко змінити.

В кожної людини в Естонії є свій сімейний лікар. Понад те, в кожної людини в телефоні є телефон її сімейного лікаря

І ось цікавинка — майже вся інформація про ваше здоров'я зберігається в електронному вигляді. Лікар, до якого ви звертаєтеся, має доступ до всієї вашої медичної історії. Це дуже зручно в повсякденній праці, бо можна бачити всі дослідження, призначені ліки, протоколи операцій та епікризи з будь-якої лікарні Естонії.

При цьому люди можуть бути абсолютно спокійними за свої дані про здоров’я: спеціальна служба контролює, чи немає зловживань та втручань у приватність пацієнта. Водночас пацієнт може і сам подивитися, який конкретно лікар отримував доступ до його медичних даних. Для розуміння, наскільки все серйозно — служба таємно контролює, чи не залишив лікар робочій кабінет незамкненим, якщо на екрані комп’ютера відкрита програма з пацієнтами. Тобто, поява на чорному ринку якихось флешок на кшталт "Повна база пацієнтів — 2018" в Естонії повністю виключена.

Черга до вузьких спеціалістів — це головний біль усієї західної медицини, і естонська виключенням не стала. Так, це можуть бути місяці. А коли ви до нього нарешті потрапили, і виявилось, що вам потрібна операція, вас знову поставлять у чергу: якщо вона буде визначена як планова, почекати доведеться ще кілька місяців. В результаті якийсь дідусь таки отримує новий штучний стегново-кульшовий суглоб безкоштовно, але десь за півроку. Можна почекати? В принципі, можна.

Як прискорити своє просування в черзі? Злі язики щось кажуть про корупцію, але жодного випадку не доведено. Однак поза чергою в деяких державних лікарнях можна потрапити до лікаря цілком офіційно — така послуга коштуватиме 30 чи 50 євро. Ті самі вузькі спеціалісти приймають також і в приватних лікарнях. Загалом тут приблизно такий поділ: державна медицина — це сімейна медицина, амбулаторний прийом, стаціонари, приватна медицина — це, здебільшого, амбулаторний прийом, естетична та пластична хірургія, баріатрія, тобто операції на шлунку для схуднення, стоматологія.

Приватних клінік так само багато, як і державних, причому декілька з них є партнерами Хайгекаси, тобто лікування в них — безкоштовне. Не в усіх, звичайно. Черги на платний прийом набагато коротші. Щоправда, прайс кусається (якщо ти не фін): саме лише консультація — 40-60 євро, підтяжка обличчя — 800-900 євро, лазерне лікування геморою — 1000 євро, збільшити груди від 2000 до 4000 євро, зменшити — 2500 євро. Хайгекаса такі послуги не покриває.

"Швидка допомога" трохи розбалувала людей. Виїжджає на усі виклики. Мабуть, це політика. Місцеві пацієнти цього не цінують та не розуміють, як це, коли, приміром, в Німеччині, якщо ви в змозі їхати на таксі, то "швидка" не виїде за вами. Тож, вкусив кліщ — естонці викликають "швидку". Пив тиждень і чомусь тепер погано — "швидка". Статистики офіційної не маю, але десь приблизно три чверті викликів — безглузді. Взагалі до лікаря естонці йдуть із задоволенням. Десь кольнуло — лікарю, хочу перевіритися.

Кожна лікарня сама планує свій бюджет, зазвичай, процес вельми прозорий, все контролюється. Зі смішного (для українців), в ЗМІ як страшну корупцію подавали випадок, коли одного разу штатний електрик у робочий час вкрутив десь за територією лікарні лампочку.

В лікарні ніхто не "виконує ліжкодень". Прекрасно працює система лікувально-діагностичних відділень, тобто "ЕМО", від англійського слова emergency. Якщо можна "відкапати" та відпустити додому — так і робиться. Треба у лікарню — беремо. Керуємося виключно логікою та тим, що буде найкращим для пацієнта.

Медичний туризм також є. Наприклад, прилетіти з Америки, прооперувати лапароскопічно пахову грижу (причому у державній клініці), сплатити рахунок десь 1000 євро та полетіти додому — все одно дешевше, ніж у захмарно дорогій штатівській медицині.

Стоматологія. Ще рік тому лікування зубів було безкоштовним тільки для дітей до 18 років та вагітних. Тобто, дешевше було злітати до України та пролікуватися там — ціни високі. Однак тепер Хайгекаса компенсує витрати на стоматологію — поки що дуже маленьку долю від рахунку, але то є початок. Бо в рахунок, що вам видасть зубна клініка, входить багато. Прийом стоматолога — 20 євро, знімок 10 євро, відкриття каналу 50 євро, пломбування каналу 60 євро, тимчасова пломба 20 євро, постійна пломба 40 — 60 євро, а протезування — це три-шість сотень євро. Тобто набігає багато.

Черга до вузьких спеціалістів — це головний біль усієї західної медицини, і естонська виключенням не стала.

Як естонці дійшли до такої медицини? В 1991 році вони так само мали радянську систему. Естонія отримала у спадок 120 лікарень з 18 тисячами ліжок. Цей весь мотлох всмоктував, як у прірву, будь-який бюджет, як і в Україні зараз. Так ось. Був оголошений конкурс на найкращу модель реформування медицини. Конкурс планів. Тобто, не так, як у нас, що приїжджає пані Супрун та починає рубати шаблею ліворуч та праворуч, а на широкий загал план та кінцева мета не винесені. Ні, пані Уляна в багатьох речах має рацію та сучасні погляди, але все повинно робитися нормально, контрольовано, зрозуміло учасникам процесу та згідно з ретельно розписаним довгостроковим планом. Хтось бачив план реформ в Україні хоч на п'ять років?

Відволіклись, продовжуємо. На конкурсі перемогла шведська модель, після чого був ухвалений план реформування естонської медицини на 15 років, до 2015 року. В результаті лікарень зі 120 залишилося 20. Але не за рік — за півтора десятка років. Процес скорочення працівників відбувся згідно з чинним трудовим законодавством, прозоро, логічно та з відмінним результатом. Паралельно система медичної освіти була доведена до відповідності європейським стандартам.

До речі, освіта й в нас, в Україні, зовсім не погана. Доказом є вже десятки тисяч наших лікарів, що нормально складають фахові іспити у будь-якій країні світу. Питання лише у таких дрібницях, як збіг найменувань дисциплін, годин викладання та років резидентури. Також, якщо медичний факультет Університету Тарту, приміром, заявить, що білети на якийсь обов'язковий екзамен для студентів-медиків привезуть з США, а потім повезуть назад, то обов'язково буде багато питань на кшталт, а скільки коштуватиме така авантюра для пересічного естонського платника податків, чи проходила фірма-організатор фільтр аналогу нашого ProZorro, чи є взагалі таке нововведення законним та доречним, чи не порушує це закон про державну мову, наприклад.

Що з негативу? Союз лікарів Естонії у нещодавній принциповій суперечці, чи варто перейменовувати "Лікарську касу" на "Касу здоров'я", випустив ціле звернення, тобто офіційну позицію, де серед головних проблем сучасної естонської медицини називають нестачу грошей, що призводить до збільшення черг на прийом, нестачу сімейних лікарів, зменшення вузькоспеціалізованої лікарської допомоги у периферійних лікарнях та багато "понаїхавших" лікарів у Східну Естонію (регіон скупченого проживання російськомовних), що не володіють естонською мовою.

Насамперед треба зазначити, що головна вимога лікарів Естонії, що звернена до уряду — підвищення зарплатні. Ринок є відкритим, за 80 км на паромі — Фінляндія, де лікар за роботу отримує в три-п'ять разів більше, ніж в Естонії. Звісно, заробітчанство не цукор, а фіни не янголи, але ті лікарі, що ще працюють в Естонії, вже декілька разів оголошували одноденні страйки планової медичної допомоги, приходили на роботу з подушками тощо. До речі, дуже цікавий досвід боротьби лікарів за свої права з державою в правовому полі.

Щодо лікарів з інших країн тут. Раніше, коли місцеві лікарі зграями кинулися за кордони Естонії (не на схід, зрозуміло), з'явилося багато вільних робочих ставок. Головні лікарі з задоволенням брали на роботу українців, білорусів, росіян. Вимоги підтвердження диплому були більш лояльні, ніж в інших країнах ЄС, мову можна було вчити на робочому місці, а в повіті Іда-Вірумаа та зокрема в "державі в державі" — Нарві — мова спілкування є російська.

В 1991 році вони так само мали радянську систему. Естонія отримала у спадок 120 лікарень з 18 тисячами ліжок. Цей весь мотлох всмоктував, як у прірву, будь-який бюджет, як і в Україні зараз

Це був особистий вибір лікарів з країн колишнього СРСР, коли було багато робочих місць — більшість їхала в місця локального скупчення російськомовних, бо це нібито зручно, хтось обирав справжню Естонію, а хтось йшов на штурм столиці.

Хтось зміг підтвердити вузьку спеціальність, хтось — ні. Та з цього року умови підтвердження диплому дуже посуворішали, у разі виявлення дефіциту освітньої програми треба віддати велику суму та скласти випускні іспити медичного факультету на естонській мові, а це є сумнівно реальним. Стаж роботи понад 15 років, наприклад, до уваги більше не береться.

Думаю, це також політика, бо по-перше, гострого дефіциту кадрів у країні вже нема, по-друге, більшість випускників тепер хоче залишитися в Естонії, а не їхати до Фінляндії, бо держава та лікарні можуть заохотити місцевого випускника вишу дуже великою грошовою премією, якщо прийде працювати кудись на периферію.

Тож система охорони здоров'я в Естонії має свої плюси, їх у порівнянні з Україною багато, та є і свої мінуси, їх мало, але вони є. Та в сухому залишку — це якісна та ефективна система. Але, звісно, усе суб'єктивно.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар