Як лікують в США: забудьте про "швидку" і запам'ятайте черги

Медицина як бізнес спочатку ошелешує – проте американська система охорони здоров'я все одно у рази ефективніша за українську.

В Україні нині відбуваються бурхливі дискусії щодо майбутної медичної реформи – вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина – розповідають українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток.

 

До переїзду в США мої уявлення про американську медицину були світлі й оптимістичні. Я подивилася всі сезони "Доктора Хауса", тож вірила у діагностику за 15 хвилин, привітних балакучих лікарів, лікарський професіоналізм і увагу до кожної висипки. Й власне сам шпиталь видавався мені теплим місцем, де інколи можна полежати у компанії крапельниці.

Напевне я знала лише одне – нашій родині з двома дуже рухливими дітьми потрібна хороша страховка, аби й отримати допомогу вчасно, й не зробити велику дірку у родинному бюджеті. Чутки ж про безбожні ціни на лікування, які наздогнали мене вже в Америці, лякали більше за смертельний діагноз. Мій переляк давно минув, і тому я спробую на прикладі наявних у свідомості українців міфів пояснити, де та правда у казках і жахачках про медицину в США. 

ГОЛОВНІ МІФИ

Міф №1: якщо є страховка, вона все покриває

Оскільки ми їхали за робочою візою чоловіка, то страховку надала його компанія. Роботодавець в нашому випадку сплачує 75%  пакету свого працівника. Отже, з родинної кишені на чоловіка доплата щомісяця становить лише 70 дол. Я і діти – йдуть із чоловіком причепом, але без жодних знижок. Тож за мене треба платити 400 дол., за синів – 380. Тобто на страховку, хворіє хтось чи ні, ми за місяць витрачаємо з сімейного бюджету 850 дол. +  ще окремо 100 дол. за стоматологію. Скажу чесно – для більшості родин у США це дорого. Про порядок цифр і чому вони такі, напишу детальніше трохи далі.

Поки що головне про нашу страховку – вона передбачає сімейного лікаря як першого, до кого ми маємо йти на консультацію навіть із вивернутою щелепою. Він вирішує, куди далі у разі потреби. Кожний візит до нього стає нам у 35 умовних одиниць. Лікар, як то кардіолог чи ортопед, тобто не сімейний, стане в 65 дол. Це додатково з бюджету родини. Усе інше доплачує страхова. Скільки це – по кожному прізвищу може бути різна цифра.

В одного лікаря, наприклад, вартість консультації становить 140 дол., і тоді наші 35 дол. – це лише 25%, інші 75% покриє страхова. Десь страхова заплатить 90%, а десь може лише 50%. Коштує консультація від нуля і до цифр із трьома нулями. Кожен лікар сам собі встановлює ціну й домовляється зі страховими компаніями. Загалом люди, які мають такий тип страхування (із сімейним лікарем), сплачують від 20 до 40 дол. за один візит до нього.

Тепер цікаве. Якщо хворіють у родині часто, то треба уважно дивитися страхову угоду. Там прописується deductible – сума, передбачена на оплату візитів до лікаря. Наприклад, 700 дол. на рік. Це означає, що за перші 20 походів до лікаря ми віддаємо свої 35 дол., а далі все повністю буде сплачувати страхова. Інколи платити все одно доводиться, навіть після виплати deductible – максимум економії в таких випадках, це знижка 10-15 дол. на візит. Це випадки, коли ви захотіли почуту думку ще одного лікаря. Страхова вам скаже – а чого це ви ходите зі своїм гастритом по колу і проводите соцопитування? Ви не помираєте, це лікування не на життя чи смерть, то ми не хочемо сплачувати ваші походеньки. Або ви будете наполягати на аналізі чи обстеженні, яке за протоколом не є обов'язковим для цієї хвороби – то це будь ласка, але не коштом страховиків. Або лише частково їхнім коштом. 

Те саме з аналізами і обстеженнями. Є певна сума на рік, лише після сплати якої наступає "безкоштовне життя" до кінця платіжного року. З новим роком все починається наново.

Міф №2: чим більше платіж у місяць, тим краще

Більше не значить краще, це якщо тезисно. Ви можете платити лише 70 дол. на місяць на родину з двох, але все одно отримати гідне обслуговування – бо більшу частину витрат бере на себе ваш роботодавець. В США це типова практика. Хороша страховка – це і показник піклування про співробітників, і забезпечення стабільності бізнесу за рахунок відданості людей, які не залишають компанію роками.

Друзі нашої родини вже не перший рік тримаються за роботу дружини, бо за трьох дітей + трьох дорослих (батьки й бабуся) вони платять 300 дол. на місяць і користуються послугами з мінімальними платежами з власного гаманця. Наприклад, за один візит з отитом дитині випишуть краплі за 80 дол, а батьки сплатять лише 5, все інше покриє страхова. Американці дуже тримаються за таких роботодавців і такі страховки.

Міф 3: Потрапити по страховій можна до будь-якого лікаря

Американська медицина стримана й консервативна. А ми, українці, звикли ходити по лікарях. У нас у крові колядувати й щедрувати. Обійти п'ять кабінетів й кожному занести. Нам важко повірити одному лікарю, хоча я знаю, що на те є причини: нерідко аби здихатися пацієнта, його за секунду спрямують у тривалий тур травматологією по всіх, хто там сидить – від ортопеда до хірурга.

В Америці ж аби потрапити до вузького спеціаліста, знадобиться неабияка акторська майстерність. Вам доведеться яскраво описувати симптоми й майже вимагати направлення, якщо на погляд вашої сімейної лікарки нічого несумісного з життям, що би вимагало, приміром, хірурга чи гастроентеролога, вона у вас не бачить.

Тут головний принцип лікарів – "не нашкодити". Але не треба тішити себе ілюзіями щодо криштальної фахової поведінки американських медиків. Продиктований цей принцип у першу чергу судовими позовами від пацієнтів. В США працює прецедентне право, тому засудити лікаря чи втратити лікарську ліцензію досить легко.

Міф 4 і останній: без сімейного лікаря страховки не буде

Буде. Жодних проблем обрати страховку й стати самим собі педіатром. З плюсів – ви не чекаєте два місяці на прийом до вузького спеціаліста після візиту до сімейного лікаря, так само ви не будете змушені йти до когось конкретного за його порадами. Проте, є ряд негативних моментів. Як випише вам дерматолог крем за 150 дол. – то йдете ви його купувати за власні гроші. Та й місячний платіж зазвичай у таких страховок найбільший.

ДАТСЬКЕ КІНО ЗАМІСТЬ ГОЛЛІВУДСЬКОГО ЕКШНА

За чотири з половиною роки у США я вивчила головне – ніхто не буде прагнути тут вас залікувати. Якщо у вас ангіна і за протоколом ви маєте лікуватись таким-то антибіотиком – беріть і лікуйтесь. Дитині ще й морозиво видадуть безкоштовно. Тому що ангіна, морозиво й антибіотик – сумісні речі на цьому континенті. А ось усілякі рідкі засоби пройшли повз американську цивілізацію, полоскати горло точно не запропонують.

Дитину з температурою 39,5 вам стовідсотково доведеться везти до сімейного лікаря й чекати прийому – в черзі з іншими пацієнтами, ще й невідомо скільки! Велике щастя потрапити у той самий день, коли малеча захворіла. Бо препарати без лікаря вам взяти ніяк: в США вам не продадуть без рецепту жодних ліків, серйозніших за льодяники для горла. Огляд буде хвилин 5, дитину будуть розпитувати, що саме вона відчуває. Не дорослого, а саме малечу, за умови, що вона вже може говорити сама. Візьмуть мазок з носа-горла, за 15 хвилин скажуть, що це, певно, просто вірус.

Дитину з температурою 39,5 вам стовідсотково доведеться везти до сімейного лікаря й чекати прийому

І головне: температура 39,5 – не привід прогулювати школу на наступний день. Дитині скажуть пити ліки, не напружуватися і йти вчитися. Терапевтичний ефект школи для хворої дитини я особисто ще не зрозуміла до кінця. Але заблокований ніс, вірус, "щось стріляє у вухо" – в США точно не привід сидіти вдома.  

"Швидкої" в вашому житті теж більше не буде. Або буде, але дуже задорого. Одразу після приїзду мій чотирирічний син розбив голову на ігровому майданчику в великому торгівельному центрі. Охоронець, почувши волання й побачивши голову в крові, оперативно викликав бригаду. Вони приїхали за 5 хвилин, оглянули на місці й рекомендували їхати у шпиталь шити. Медики поцікавилися, чи є в нас страховка і чи ми веземо малого самі або з ними.

У нас була страховка, але ми щойно переїхали й жили міфом, що страховка закриє всі платежі. Відтак, чоловік поїхав з молодшим сином у кареті швидкої, а я зі старшим сином у машині за ними. Перейду одразу до фіналу. За тиждень нам прислали рахунок, де ми мали сплатити 680 дол. за трихвилинну поїздку до шпиталю. Платите ви з власної кишені, страхова відшкодує витрати лише у випадку, якщо у "швидкій" ви їхали як чоловічок з LEGO – голова чи ноги окремо від  тіла.   

Зашити голову нам стало у 250 дол. Стандартна ціна у разі звернення до термінової допомоги від 100 до 300 дол., і немає жодного значення, промиють вам шлунок, зашиють рану чи виріжуть апендицит. Це якщо ви везете себе самі. І коштуватиме це не лише грошей, а й півдня вашого життя. Це в українському травмпункті ви в черзі годину, а потім вам безкоштовно роблять рентен, гіпс чи прості маніпуляції. Тут треба розбитися на молекули в автомобільній аварії, аби з твоєю каталкою влетіли до термінової допомоги красиво, як в кіно. Ми ж всі одні й ті самі фільми дивилися, в яких рятують за секунди!

В житті ви потрапите в сучасне датське кіно – філософське й неспішне. Мій чоловік порвав дві зв'язки на коліні, практично втрачав свідомість від болю, а ми сиділи у черзі понад годину. Поруч у жінки років 55-ти годину з носа йшла кров, вона теж була на межі, але чекала й лише ганяла сина-підлітка за серветками.

Отже, в США вам не дадуть померти. Але люди бідні, які страховки не мають, зазвичай використовують швидку допомогу як прийом до лікаря. І всі в одній черзі, бо нікому не відмовляють. Інша справа, що лікар сам назве суму і повідомить в регістратуру: так, він погоджується на оплату в 50 дол. за цей візит, бо більше в людини просто немає. Але з аналізами, ліками й подальшим лікуванням питання буде відкритим.

І наостанок, дуже стисло про переваги страхової медицини.

  1. Ви завжди маєте право змінити сімейного лікаря. Це не дільничний за пропискою – це та людина, якій ти довіряєш.
  2. Ви суттєво економите на ліках за умови дотримання протоколу. Протокол ніколи не передбачає "профілактику" препаратами.
  3. Якщо 200 дол. за травмпункт забагато, беріть страховку, де 100 дол. Рівень послуг у "швидкій" все одно однаковий і черга та сама для всіх.

У підсумку мушу сказати: медицина як бізнес спочатку ошелешує. Окрім США, я маю невеликий досвід із дітьми в лікарнях Польщі та Італії. В кожній країні були черги, години очікування. Але не було безглуздих призначень десяти препаратів, не було купи аналізів, власне, й не було натовпу медиків – як це є в Україні. Жодна з систем не ідеальна, проте американська, із якою я знайома вже дуже добре, таки у рази ефективніша за українську. Тому медичній реформі треба хоча б дати шанс.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: