Чи має право іноземець на крісло директора Національного антикорупційного бюро?

Цієї суботи комісія з проведення конкурсу на посаду директора Національного антикорупційного бюро дозволила брати у ньому участь і іноземцям.

Таке рішення обґрунтовувалося тим, що згідно з законом "Про національне антикорупційне бюро", наявність громадянства є вимогою, яка ставиться до директора НАБу. Якщо ж на цю посаду парламент обере саме іноземця, то він має отримати українське громадянство. Таким чином, претендентом на крісло директора НАБу може бути і іноземець.

На перший погляд начебто все логічно. Однак чому ж тоді член конкурсної комісії, директор Європейського управління по боротьбі з шахрайством Джованні Кесслер, проголосував проти такого рішення, вказавши, що згідно з чинним законом у конкурсі можуть брати участь лише громадяни України?

Щоб розібратися в цьому насправді елементарному питанні, слід звернутися до того ж закону "Про Національне антикорупційне бюро". Так от, частина друга статті 6 встановлює вимоги до директора НАБ. Однією з таких вимог є наявність громадянства України. І дійсно, якщо керуватися виключно цією статтею, можна спробувати обґрунтувати позицію, що у конкурсі можуть брати участь іноземці, оскільки ця вимога стосується не кандидата на посаду директора НАБу, а самого директора.

Втім, кожному з власного досвіду, інколи, на жаль, навіть гіркого, відомо - юридичні документи варто читати до кінця. Не винятком є і будь-який закон, який так само вимагає комплексного ознайомлення з ним.

Так от, одразу за статтею 6, іде стаття 7, в якій чорним по білому написано: "Участь у конкурсі можуть брати особи, що відповідають вимогам, визначеним у частині другій статті 6 цього Закону".

А це означає, що оскільки в частині другій статті шостої вказується вимога до директора НАБу наявність громадянства України, то так само і кандидат на посаду директора повинен відповідати цій вимозі - тобто бути громадянином України.

Відтак, видається, що абсолютна більшість членів конкурсної комісії або ж не читала текст закону, або ж свідомо його порушила, керуючись вже традиційним принципом політичної доцільності. Чесно кажучи, мене, як юриста, в цій ситуації мотиви не дуже цікавлять. Важливе інше.

Якщо іноземець стане директором НАБу, то законність його перебування на посаді завжди можна буде оскаржити. А це в свою чергу означає, що під загрозою перебуватиме і діяльність всього Національного антикорупційного бюро. Та і взагалі виходить, що цей дійсно важливий орган ще не створений, а суспільна довіра до нього вже підірвана.

Взагалі цікава історія виходить: Джованні Кесслер, іноземець, проголосував проти того, щоб іноземці брали участь у конкурсі… Я собі можу лише уявити, в якому шоці він був від такого рішення, і що він тепер думатиме про Україну, а може і розповідатиме за кордоном.

Ну якщо вже хочуть очільники нашої держави директора НАБу-іноземця, то внесли би зміни до статті шостої закону, вказавши, наприклад, таке: "Директором Національного антикорупційного бюро може бути особа, яка на момент підписання указу президента про її призначення є громадянином України".

Але, очевидно, традиції правового нігілізму надто глибоко укорінилися в середовищі нашого політикуму, щоб він нарешті почав діяти за правилами, які сам же і встановлює.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!