Як Порошенко ділитиме вплив з Кабміном і Радою за новою Конституцією

Як Порошенко ділитиме вплив з Кабміном і Радою за новою Конституцією

Фото: УНІАН

Можна однозначно стверджувати, що в окремій сфері повноваження президента суттєво обмежуються.

На минулому тижні Верховна Рада прийняла до порядку денного проект закону про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування) від президента Петра Порошенка. Пропоновані зміни в тому числі стосуються зміни системи взаємовідносин між вищими органами державної влади.

Тож ми спробуємо розібратися, які новели очікують на Конституцію України в разі прийняття цих змін. І чи дійсно повноваження президента істотно збільшаться, що в підсумку може призвести до надмірної концентрації влади Президентом, про що так багато зараз говорять парламентарі.

Дійсно, на перший погляд може здатися, що повноваження президента істотно збільшуються. Проте аналіз тексту пропонованих змін дає підстави стверджувати, що у Верховної Ради зберігається достатньо можливостей для стримування президента в разі його бажання посилити свій вплив в механізмі держави.

Так, президент отримує право самостійно звільняти генерального прокурора та голову Служби безпеки України. Раніше глава держави міг звільнити їх лише після надання на це згоди парламенту. Проте у Верховної Ради також зберігається право самостійно звільнити вказаних посадових осіб. До того ж призначення на посаду генпрокурора та голови СБУ як за чинною редакцією Конституції, так і за проектом продовжує здійснюватися сумісно президентом і Верховною Радою. При цьому остаточне рішення приймається саме парламентом.

У Раді також доводилося чути думку, що, мовляв, зміни дають президенту право самостійно призначати та звільняти голову Служби зовнішньої розвідки. Однак раніше Конституція жодним чином не врегульовувала питання призначення і звільнення голови СЗР. Але в законі "Про Службу зовнішньої розвідки України" передбачено, що призначення і звільнення голови СЗР здійснюється президентом самостійно. Таким чином, в частині призначення і звільнення голови СЗР глава держави так само не отримує нових повноважень.

Більше того, можна однозначно стверджувати, що в окремій сфері повноваження президента суттєво обмежуються. Зокрема, якщо раніше призначення на посаду міністра оборони та міністра закордонних справ відбувалося Верховною Радою за поданням президента, то відповідно до змін, призначення цих міністрів здійснюється парламентом після погодження кандидатур прем'єр-міністром та президентом.

Разом з тим, окремі з пропонованих змін, що стосуються взаємовідносин вищих органів держави, дійсно насторожують. Так, президент, даруйте за каламбур, отримує монополію на призначення та звільнення з посади голови Антимонопольного комітету та голів і членів національних комісій (їх на сьогодні нараховується п'ять:

  • Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;
  • Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
  • Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
  • Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг;
  • Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

При цьому жодного стримуючого важелю у Верховної Ради немає. Адже вона позбавлена можливості звільняти вказаних осіб чи надавати згоду на їх призначення. Враховуючи, що сфера монополій в економіці є надважливою для держави і неодмінно викликає інтерес у найбагатших людей країни, віддавати контроль над Антимонопольним комітетом та національними комісіями одній людині незалежно від персоналій може бути стратегічно небезпечно.

Отже, можна стверджувати, що пропоновані зміни не призведуть до суттєвого і принципового збільшення повноважень президента у трикутнику взаємовідносин Верховна Рада-Президент-Кабінет міністрів. Шкідливими слід розглядати лише пропозиції, які стосується можливості президента на власний розсуд без участі Верховної Ради контролювати призначення і звільнення з посад голови АМКУ і національних комісій.

Фото: УНІАН

Водночас ці зміни містять низку інших недоліків. Так, пропонується скасувати імперативний мандат. Тобто, політична партія, від якої був обраний депутат, позбавляється можливості його відкликання в разі виходу з фракції цієї політичної партії. Це неодмінно в майбутньому створить загрозу для появи нових прикладів "тушкування", коли депутати з легкістю переходять з однієї фракції до іншої. Таким чином знецінюється відданий виборцем голос за особу як за представника відповідної політичної сили.

Також, на превеликий жаль, в проекті змін до Конституції не відображено одну з ключових вимог Венеціанської комісії – запровадження пропорційної виборчої системи, яка ґрунтується на відкритих виборчих списках. Це однозначно покращило б якісний склад українського парламенту. Втім, вказані недоліки ще можуть бути виправлені, у що хочеться вірити.

P.S. Так само багато питань викликають і запропоновані Порошенком реформи місцевого самоврядування, проте це окрема тема для розмови. Тож у наступному блозі поговоримо про варіант децентралізації, якимй пропонує президент.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Рішення Верховної Ради
Наступна публікація