79 окрема десантно-штурмова бригада в боях на Донбасі

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Ця бригада проявила себе як боєздатна та вмотивована частина, яка практично без відпочинку брала участь в найзапекліших бойових операціях.

Високомобільні десантні війська України зіграли, мабуть, ключову роль в боях на Сході України. Саме вони разом із військами спеціального призначення першими вступили у війну.

Десантні бригади ЗСУ першими підняли тривогу та відправили до Херсонської області очікувати експансії Росії на материк. Оскільки діяти на самому півострові вже було запізно.

Однією з таких бригад стала 79 окрема десантно-штурмова бригада (ОАЕМБр) з міста Миколаїв, у якій лише один батальйон складався переважно з контрактників, а решта були кадрованими. Як і всі військові частини ЗСУ станом, на 2014 рік вона брала свій початок ще з колишнього Радянського Союзу, після розпаду якого 1999 року була переформована у 99-й аеромобільний полк, а в 2007-му — в бригаду.

Оскільки бригада була кадрованою, першими почали виконувати завдання бійці 1-го батальйону в той час, як з-поміж мобілізованих формувався 2-й батальйон. У бригаді був ще один батальйон, 88-й, який перебував в Одеській області. Але його так і не сформували до кінця і участі в боях влітку 14-го він не брав.

Вирушивши до Херсонської області 1-й батальйон 79 ОАЕМБр, як і інші підрозділи ЗСУ, які прибули туди, насправді, нічим окрім спостереження, не займався. Вже з початком АТО на плечі бригади лягла нелегка доля — взяти участь у перекритті кордону з Росією і недопущення колон противника з боєприпасами, технікою та людьми.

З Херсонської області 1-й батальйон вирушив до Запорізької, де вони зустрілися вже зі сформованим 2-м батальйоном і разом вирушили до прикордонної смуги з РФ. Загострення боїв під Слов’янськом змусило українське командування перекинути перший батальйон в цей район, аби ефективніше протистояти бойовикам з угрупування Гіркіна.

ЛІТО 2014 РОКУ

Практично одразу з корабля на бал 1-й батальйон вступив у бій. Перед ним було поставлене завдання звільнити населений пункт Красний Лиман, що стало початком оточення бойовиків в районі Слов’янська. Під час бою бригада понесла свою першу втрату.

Батальйон пробув у цьому районі до повного його звільнення 5 липня 2014 року. За цей період бійці бригади в кінці червня ліквідували декілька ворожих груп, а на початку липня вступили в бій з підкріпленням, яке прямувало до захопленого Краматорська та завдали вогневе ураження противнику, тим самим не допустивши прохід колони до міста.

Бійці бригади в кінці червня ліквідували декілька ворожих груп, а на початку липня вступили в бій з підкріпленням, яке прямувало до захопленого Краматорська та завдали вогневе ураження противнику

На кордоні з РФ разом з бійцями 72 ОМБр 12 червня встановили переправу через річку Міус для подальшої успішної логістики і цього ж вступили в бій з противником за курган Савур-Могила, де в бою втратили двох бійців.

Бригада розтягнулася від Маринівки до Антрациту з Ровеньками, де впродовж червня декілька разів вступали в бойові зіткнення з колонами та диверсійними групами противника в яких виходили переможцями з бою. Липень ознаменував нову гарячу фазу війни. До конфлікту приєдналася російська артилерія, яка стріляла зі своєї території абсолютно безкарно.

Розстріляна бійцями 79 ОАЕМБр автівка бойовиків, для блогів
Фото бійця 5 аеромобільної роти 2 батальйону 79 ОАЕМБр
Розстріляна бійцями 79 ОАЕМБр автівка бойовиків

Першим серйозним і масованим застосуванням російської артилерії став обстріл Зеленопілля 11 липня 2014 року по табору 24, 72 ОМБр, 79 ОАЕМБр та прикордонної служби. Лише з боку 79 ОАЕМБр було 9 загиблих та велика кількість поранених.

Бійці бригади регулярно вступали в бій та вели обстріл баз та колон противника, які намагалися атакувати зайняті позиції. Інтенсивні бої розгорнулися біля Кожевні, де бойовики 22 липня пішли в наступ і отримали відсіч. Аналогічну атаку було проведено і в районі населеного пункту Дібрівка.

В обох випадках бойовикам завдали відчутних втрат, і ті були змушені відступити. Вогонь російської артилерії не вщухав, а лише посилювався. В результаті регулярних обстрілів з боку Росії 79 ОАЕМБр, як і інші військові частини, що перебували в прикордонній смузі, були змушені відступити.

Для цього була проведена ціла спецоперація силами 95 ОАЕМБр, 25 ОПДБр та 30 ОМБр. Вона почалася з рейду зі звільнення Лисичанська та закінчилася наведенням додаткових мостів на річці Міус задля успішного виведення військ з кордону. 7 серпня бригаду вивели до пункту постійної дислокації для відновлення та поповнення.

У серпні також був створений третій батальйон бригади, що отримав назву "Фенікс". Бригада також взяла участь в рейдових діях на початку вересня в районі Маріуполя після чого один з батальйонів зайняв там оборону, а інші відправили в район Донецького аеропорту.

ОСІНЬ-ЗИМА

Складна ситуація в аеропорті диктувала свої умови. Українські бійці на регулярній ротаційній основі прибували та покидали його. У кінці вересня під час масованого наступу бойовиків на летовище із застосуванням артилерії та 5 танків було підбито два БТР-80 та вбито 7 десантників 79 ОАЕМБр, які прибули до аеропорту на ротацію.

79 ОАЕМБр, для блогів
Фото бійця 5 аеромобільної роти 2 батальйону 79 ОАЕМБр

Як і на кордоні з Росією, бригада перебувала під постійним обстрілом ворожої артилерії як в аеропорті, так і в районі населеного пункту Водяне, де вони розташовувалися. Довгий період разом з 95 ОАЕМБр вони обороняли летовище, куди їм на зміну прибула 81 ОАЕМБр, яка стала останніми захисниками аеропорту.

У кінці вересня під час масованого наступу бойовиків на летовище із застосуванням артилерії та 5 танків було підбито два БТР-80 та вбито 7 десантників 79 ОАЕМБр, які прибули до аеропорту на ротацію.

Перед 79-ю поставили завдання взяти участь у спробі відбиття руїн, які мали місце в кінці січня 15-го, але нічого, окрім втрат, це не принесло. Паралельно російське командування вело наступ на Дебальцеве, регулярно атакуючи та обстрілюючи наші позиції.

9 лютого противник зайняв стратегічно важливий пункт Логвинове, чим перекрив артерію постачання до міста, а звідти відповідно і до позицій. Цю трасу потрібно було відбити, і вже 12 лютого разом з бійцями інших бригад та батальйонів вони пішли в атаку, під час якої практично повністю зачистили район (окрім зайнятих противником висот). Але через підкріплення з боку вже регулярної армії РФ були вимушені відступити. З другої половини лютого бійці бригади також брали участь в боях за Широкине.

Бригада за свою бойову історію проявила себе як боєздатна та вмотивована частина, яка практично без відпочинку брала участь в найзапекліших бойових операціях під час російсько-української війни. Від початку АТО бригада втратила 68 бійців.

Залиште свій коментар

Вибір редакції