Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Алкоголь і смерть

Відсоток алкоголіків в армії великий - побороти цю пошесть не в силах ані звичайні солдати, ані офіцерський склад.

Військові запевняють, що 30-40% усіх смертей як на фронті, так і просто в армії – від алкоголю. Дехто збільшує цю цифру до 50-60%. Не знаю, досліджень не проводив, але не маю жодної причини не довіряти цим припущенням.

На щастя, свідком смерті, яка б стала наслідком (в тій чи іншій формі) вживання алкоголю, я ще не був, але чув дикі, подекуди моторошні історії про алкоголь і смерть. Про те, як боєць пішов до туалету і підірвав себе "ефкою". Йому відірвало ногу й посікло все тіло; він прожив ще дві хвилини. Про те, як ображений на бойкот через пияцтво боєць просто розстріляв намет зі своїми побратимами. Про численні випадки підриву солдатів на своїх же розтяжках: напився, забув, відійшов у кущі до вітру й бац – поїхав додому.

А скільки випадків звичайних побутових розбірок, коли останнім аргументом стають або ніж, або калаш. Що вже говорити про отруєння, ДТП, необережне поводження зі зброєю, походи за горілкою на територію ворога, потрапляння у засідки або на мінне поле.

Смерті від алкоголю, знову ж таки, я поки не бачив, але був свідком інших не надто приємних історій. Ще у перші дні мого перебування на Рівненському полігоні я разом з усім своїм взводом був утягнений у конфлікт між "аватарами" та розвідкою. Сталося це так: хлопці з нашої розвідроти патрулювали навколишні посадки й виловлювали "синяків", тягнули їх до ям, що за лісопилкою, і там уже по-своєму, по-армійськи карали. Били не часто, але саме скидання у ями з розмахуванням зброєю тоді шокувало мене (зараз, звичайно, це видається мені грою в "зарніцу").

Тоді на підмогу до "аватарів" прибігли їхні співзводні. Почалася масова бійка, ми теж повилітали з наметів на допомогу нашим. "Аватари" розмахували палицями і ножами, їхній старлей, п'яний, як скотина, обіцяв помститися. Врешті, один з наших пустив чергу під ноги. Його впізнали і за тиждень спробували повісити. З петлі його зняв наш Андрюха. Армійському керівництву зайвий геморой з криміналом був не потрібен, все обставили як спробу суїциду. Хлопця забрали до психушки.

Врешті, один з наших пустив чергу під ноги. Його впізнали і за тиждень спробували повісити. З петлі його зняв наш Андрюха.

Також я був свідком ситуацій, коли від алкогольного отруєння солдати просто падали й билися в конвульсіях, як ламали щелепи й черепи, як провалювалися в туалет. Нещодавно я був свідком випадку, коли солдат заступив у патруль п'яним. Інший боєць, також напідпитку, намагався забрати у нього автомат з повним боєкомплектом. Почалася сутичка, яка могла закінчитися... не дуже вдало.

Існує думка, що не варто виносити бруд із хати. Але це не просто бруд. Майже всі побутові конфлікти в армії спричинені п'яними солдатами або виникають через п'яних солдатів. Відсоток алкоголіків великий, побороти цю пошесть не в силах ані звичайні солдати, ані офіцерський склад. Покарання не діють, залякування і бойкоти не впливають на градус вжитого. В "аватара" знайдеться десяток виправдань: мені було сумно, нудно, я втомився, стрес, скучив за рідними, в моєї бабусі онкологія; винні ви, що не услідкували за мною, винна система, що запрягла мене до армійського ярма; як я можу не пити, якщо у Кремлі сидить цей мудак?.. Деякі з цих аргументів бувають такими химерними, що просто на голову не налазять.

Зрештою, не всі п'яниці агресивні і не кожного тягне на подвиги. Але навіть тихий і спокійний, немов черепаха, "аватар" здатен нанести шкоду своєму підрозділу: заснути в патрулі або на посту. Це надзвичайно важливо. Це питання життя і смерті, врешті-решт.

Сухий закон – фікція. Навіть обшуки солдатів на КП не допомагають. У мене в учебці був такий собі Юра з позивним Фурункул, що займався справжнім бутлегерством: він проносив до табору пляшки з горілкою, примотаними скотчем до гомілок. Якщо є бажання напитися – завжди знайдеться що і де. Тому подібні питання мають вирішуватися ще на етапі призову. В гонитві за виконанням плану військкомати втратили будь-який зв'язок із реальністю і призивають до лав ЗСУ кого завгодно, включно з хронічними алкоголіками, тобто людей напевно хворих (щось я не бачив наркологів при проходженні медкомісії).

А з кожною новою хвилею мобілізації відсоток подібних людей стає все вищим, добровольців – усе менше. Ще є кому воювати, ще є кому служити, але хто приходить на заміну нашим бійцям – це питання. На щастя, в армії (кожному батальйоні, роті) завжди зберігається бойовий кістяк, що не вживає або вживає розумно, що тягне на собі не лише війну, але і всю цю армійську лямку, яка в цей час мала б лягти на плечі кожного мешканця держави. Гуртом, як відомо, і батька...

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook и стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції