Армійські будні: шість перших днів

Дата публікації
Перегляди
2014
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Армійські будні: шість перших днів

Про форму, сон на нарах, стрільби з ранку до вечора і черги за їжею.  

День 1-й

30.07.2015

У Києві нас зібрали у військкоматі. Військом побажав удачі, і нас кудись повезли. Виявилось - у інший військкомат. Туди звозили багатьох. Там ми чекали автобус.

Десь о 13:00 автобус подали. Автобусом виявилась 212-та маршрутка. Нею доїхали до Рівного.

Десь о 18:00 - розподіл.

Спортзал військової частини. Кілька столів з ноутбуками і військовими за ними. Кожен стіл - інший навчальний батальйон. Біля кожного - по кілька чоловіків у цивільному.

Розмова за одним зі столів:

(Офіцер чоловік)- фамілія?

(Солдат) - Б......ський.

(Офіцер жінка) - у мене на "б" більше немає місця (гортає журнал).
Можна на "й" писати?

Не знаю, як вони потім вирішили цю проблему.

Нас також розподілили. Наскільки я зрозумів- особливий дефіцит - водії категорії С.

Потім видали форму і все інше.

Форма крута. Дуже сподобалась. Видали черевики 43-го розміру. Виявились завеликими. Пішов спитав, чи можна 42-й? Тут же поміняли. Черевики хороші.

Далі поділились на батальйони і поїхали на полігон.

Знову розподіл.

Заповнили анкету і пішли в намети.

Підйом о 6:00. Добраніч.

День 2-й

Довгий день виявився. Якось навіть не впевнений, чи це все було сьогодні, чи вчора, чи позавчора. Хоча розумію, що насправді сьогодні, бо це - перший наш день в навчальному центрі. Піду по-порядку. 
Підйом о 6:00 пройшов на диво безболісно. Я виспався. Напевно завдяки свіжому повітрю. 
Що було далі - сніданок, а потім шикування чи навпаки - не пам'ятаю, перепрошую. 
Потім ми почали носити матраци. По 3 на кожного. І так 4 ходки. Метрів по 200 кожна. А потім - подушки. А потім - ковдри. 
А потім був обід. Про харчування напишу окремо якось. 
Після обіду - дошки. Носили дошки і для нових нар. Щоб з них збирати 2-поверхові нари. Ми живемо у наметах. Спимо на нарах. Є матраци, ковдри і подушки. І пічки, якщо буде холодно. 
Коли носили дошки, приїхали з прес-служби Західного оперативного командування. Сказали, що журналісти хочуть приїхати знімати, як "Майкл Щур проходить навчання". Я - не проти. Так що в пн буде відео. Я думав, що сам буду знімати відео, але якось ніяк не почну. Може пізніше. 
Потім - вечеря. 

Насправді у нас тут досить мало людей, по яких видно, що вони пили безперестанно останні сімсот років. Але пару є

Після вечері отримували зброю на роту. Завтра, - сказали, - повезуть на стрільби. У мене, схоже, буде РПК. Це ручний кулемет Калашникова (розшифровую для таких, як я)
Потім було вечірнє шикування. В процесі у одного солдата стався припадок. Епілептичний. Кажуть, що це вже 5-й солдат. 
Також кажуть, що таке трапляється, якщо різко припинити бухати. Типу пив-пив, прийшов на навчання, а тут - не дають (тут справді з цим строго. При вході змушують всіх показувати вміст сумок, щоб не пронесли випивку).
Насправді у нас тут досить мало людей, по яких видно, що вони пили безперестанно останні сімсот років. Але пару є. От ви можете сказати по людині, що вона п'є безпробудно останні багато років? Це ж можливо пра? Таких людей видно. Навіть якщо вони кажуть, що вони не п'ють. Це тільки підсилює впевненість у протилежному. 

Але з медкомісіями військкоматів, схоже, ситуація інша. Там сидять не такі люди, як ми. Вони, на відміну від нас, ніколи не судять ні по кому за його зовнішнім виглядом. Навіть, якщо ти ще п'яний, слово "доброволець" вимовляєш як "доро-, доро-, доро-олець" і поблажливо либишся 2-м головам медичної комісії, медкомісія все рівно побачить в тобі те, чого не бачили всі інші люди все твоє життя - циферки, щоб виконати план. 
Ну а припадки - це вже потім. І це вже головний біль не медкомісій. Це головний біль тих, хто прийняв. 
Ну але таких людей тут дуже мало. Але про це всі говорять. Не кожен день у тебе на очах хтось починає корчитись у припадку, потім хтось каже "та він приколюється". І ти такий вже от-от заржеш і чекаєш, як він сам зарже. Не рже. Падає. Його ловлять. Кладуть набік (рот не розтискали, хоча один хотів - відмовили) і кличуть медика. 
А потім нам сказали, що ми будемо будувати собі свій душ і свій туалет. Ура! У нас це все буде!
А потім - відбій. 
Дуже дякую всім, хто пропонує мені свою допомогу. Поки нічого не треба. Все ок. 
Добраніч
Ну і для привернення уваги показую фото своє шкарпетки. Троха стерлась за день.

День 3-й 

Зранку перед сніданком отримали зброю. У мене - ручний кулемет Калашнікова. Мені і ще кільком дали бронежилети і каски. І ми пішли на полігон. 
В броніку важко йти. І це він ще без розгрузки (оголошую конкурс на норм. укр. відповідник слова "розгрузка" і "учєбка"). Але йшли недалеко. 
Сьодні нам розповідали про основи тактичної медицини. Це було дуже цікаво. Як накладати джгут - на руки, на ноги, на шию. Типи поранень в тактичній медицині (їх три). Що і коли можна і треба робити, щоб врятуватися чи врятувати когось. Було пару шокуючих для мене відкриттів. Наприклад - якщо ти приповз, щоб помогти пораненому на полі бою, то тре так лягти, щоб ним прикритись від ймовірного вогню або навіть повернути його так, щоб ним прикритись. Так трохи несподівано для нас - мирних - пра?
Ну і ще багато іншого. Реально так доступно і в такий короткий час розповісти про першу допомогу - це дуже круто. Дякую дівчатам з Білих Беретів. Це були мегакорисні 2 години. Завтра буде 4-ри, а потім ще чотири. Сподіваюсь буде так само цікаво. 
Далі ми мали вправу - просидіти в окопі, коли зверху проїжджає танк (у нашому випадку САУ) і кинути йому ззаду гранату. Я не попав)
Далі обід. 
А потім - отримання зброї. Стільки автоматів і всього іншого я ще не бачив в одному місці! Обіцяють дати постріляти з понеділка. При чому на всьому.

Трохи про харчування.

Я поїсти люблю.

Ось що нам давали за ці 2 дні:

Сніданок - Рис або перловка з тушонкою
Обід - перловий си пшонниц суп (чи щось таке) і гречка чи рис з м'ясом. Булка і чай. 
Вечеря - рис і м'ясо або інша каша. 
Єдине, що парить - це черга. Якось у черзі хтось із солдатів сказав "цікаво, чи кухарки так само готують своїм чоловікам?". Як бачите, шановні столичні і не тільки феміністки, сексизм тут буяє (хоча за таке слово можуть, про всяк випадок і в..ти, не вдаючись у подробиці). Мені цікаво, почути реакцію феміністок на тату "любви достойна только мать" на руці одного з бійців. 
Але щось я пішов у інший бік. 

От що я б змінив у армії - це провів би щось на кшталт курсів таймменеджменту, менеджерських курсів чи чогось такого. Бо стільки всього робиться дивно. Навіть самі військові це кажуть - "це армія", "тут все не так", "змиріться"

Годують добре (це суб'єктивне враження за підсумками 2-х днів і воно ще може змінитись. ). Порції великі. 
Черга з солдатів у два намети з кухнею. Там дві жінки накладають нам їжу. А потім - у стоячі їдальні. 
От черга парила найбільше. Тепер, щоправда, поставили по 4-ри жінки на роздачу. Гігантська черга рухається удвічі швидше. Це радує.

День 4-й

Вчора не зміг завантажити. Був поганий інтернет. Та і подій вчора було мало.
Була екскурсія полігоном. Не скажу, скільки хвили пішки до цієї точки і стільки ж назад. Показали озеро. Ну - як то кажуть - чим багаті тим і раді. Ну а шо - теж визначне місце. Потім хто хотів, міг поїхати в баню. Навчань сьогодні не було. До мене приїхала Свєтка з Секеликом і з її татом - паном Кирильчуком. Привезли всякого поїсти. Гігантський кавун радував увесь намет. За що від усіх Свєтці, Секелику і панові Кирильчуку - велике дякую. 
А потім ми невеликою компанією пішли смажити привезену картоплю. 
Завтра підйом не о 6-й, як було, а раніше.
Добраніч

День 5-й

Сьогодні були стрільби. 
З самого ранку. Поснідали - і в поле. Там на вогневі рубежі і давай стріляти по мішенях. Лежачи, з коліна, стоячи. 

Потім - перебіжками назад в табір. Це дуже вимотало. Навіть почуття голоду минуло. Тому гречку - не доїв. Вперше. 
Після обіду - поспав. Був відпочинок. Бо після вечері - вечірні стрільби. 
Але це було пізніше. Спочатку нам влаштували прохід з розвідгрупою. Наше (розвідгрупи) завдання було - виявити диверсантів по дорозі до стрільбища. 
Виявили. Нам пощастило, у нас у групі був Сергій - розвідник.
А потім - стрільби до темряви. І ще трохи в темряві. Вистріляв 4 ріжка. Це було круто!
Добраніч

День 6-й

6:00 Крепатура після вчорашнього. Плечі і живіт. Замислився, чи не кинути курити. 
Солдати відрізають від штанів підкладку. Майже всі відрізають. Кажуть, що вона їм заважає. Хоча, як на мене, це зручно. Підкладка заправляється в черевики, а поверх черевиків - зовнішня штанина. Там навіть спеціальний гачок, який чіпляється за шнурок на черевиках і зовнішня штанина не задирається вище самого черевика. А потім штанину можна затягнути гумкою з фіксатором. Але так ніхто не носить. Всі відрізають внутрішню штанину, а зовнішню замість неї заправляють в черевик. 

Крепатура після вчорашнього. Плечі і живіт. Замислився, чи не кинути курити

8:30 шикування. 
Спитали, хто ще не приймав присягу. Вийшло людей 30. Повели на присягу. 
Вишикували. Розпустили. Перекур. Хвилин через 10. Вишикували. ВикликАли за прізвищами по алфавіту в інший стрій. Вишикували по алфавіту. Розпустили на перекур. Через 15 хвилин зібрав знову у стрій. Прочитав по алфавіту. Спитав, кого не назвав. Розпустив. 
Хвилин 5 і вишикував для присяги. Присяга. 
13:00 дізнаюся, що нас сьогодні переводять у Десну. Десна - це взагалі окрема історія. Мені цікаво, чи мене цього разу візьмуть? Бо спершу мене повезли в навчальний центр Десни. Але там сказали, що я непридатний. І після того я потрапив у Рівне. А тут - три дні у Рівному і - в Десну. Подивимось. 
14:00 - шикування роти для відправки. 

А зараз 16:30 і ми досі - на плацу чекаємо на відправку. От що я б змінив у армії - це провів би щось на кшталт курсів таймменеджменту, менеджерських курсів чи чогось такого. Бо стільки всього робиться дивно. Навіть самі військові це кажуть - "це армія", "тут все не так", "змиріться". 
18:30 отримуємо сухпайки
20:00 - дійшли до потяга і розсілися. Нас везуть у інший навчальний центр. У Десну.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
2014
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація