Країна волонтерів

Або як волонтери "Сестри перемоги", руфер Мустанг та гурт "OT Vinta!" побували на фронті.

"Якщо ти не на фронті, не волонтерити соромно", – цитата одного з героїв програми "Хоробрі серця" саме про волонтерів.

Хтось каже, якщо волонтери і далі працюватимуть, то держава й далі перекладатиме на них свою роботу: чиновники та генерали вже навіть не соромляться звертатися до різних волонтерських об'єднань з конкретними вимогами та списками. Це стало нормою. Хтось заявляє, що якби не волонтери, то й війни не було б – не було б у чому й чим воювати… Але тоді, крім "ДНР" та "ЛНР", ми б мали ще кілька таких фейкових бандитських "республік".

А військові та їхні родичі надзвичайно вдячні за підтримку та допомогу цим частим гостям із дуже потрібними гостинцями. І це ще один погляд на ту саму ситуацію...

Я ж просто не можу сидіти склавши руки, знаючи, що там віддають свої життя наші рідні й близькі люди, що вони сплять в окопах, мерзнуть біля буржуйок і їдять сухпайки.

Нині дедалі більше людей об'єднуються, щоб просто дати більше шансів на життя нашим захисникам. Я вже не раз була на фронті – і щоразу дивуюся, як мало потрібно нашим бійцям, щоб вони не почувалися покинутими.

Ми їхали у Волноваху до 72-ї бригади, а дорогою ще й потрапили на тренувальну базу "Правого сектору". Й усюди ми були бажаними гостями, відчували, наскільки нашим бійцям важлива підтримка з тилу.

Волонтери "Сестри перемоги" з Запоріжжя, як і багато їхніх колег, постійно бувають на передовій. Цього разу вони вирішили, крім теплих та необхідних речей, ще й підняти бойовий дух.

Насправді бійцям на передовій важливіші за бушлати та буржуйки дитячі малюнки та листи, каже Анатолій Штірліц. Він замполіт і, відповідно, опікується виховною роботою, і підбадьорювання саме на його плечах. Листи й малюнки – це те, про що всі солдати говорять з неймовірним теплом. Саме на ці гостинці бійці чекають найбільше, бо коли військові відрізані від України, саме такі послання роблять їх сильнішими та дають величезну впевненість у Перемозі.

Поїздка була справді душевною. Ми обідали в їдальні "Правого сектору", обіймалися з легендарним кіборгом "Богемою". Коли були на блокпості, повз нього саме проїжджав реанімобіль з труною "Сєвєра", наймолодшого "кіборга". Прощаючись із ним, навіть дорослі чоловіки не стримували сліз. Тричі вистрілили в повітря, згадуючи побратима… Війна жорстока. Вона забирає найкращих.

Уже надвечір ми таки доїхали до бази білоцерківської 72-ї бригади. Вояк "Адмірал" десь роздобув величезні білі троянди - дуже хотів нас, дівчат, потішити своєю увагою.

Галантні військові - навіть передовій уміють роздобути квіти) / www.facebook.com/S.Vitvitska

А потім він дзвонив дівчинці, яка залишила номер на малюнку, і дякував їй та її батькам, що Настя росте таким патріотом. А ще зі мною фотографувався парубок і передавав величезні вітання всій команді "Сніданку з 1+1", бо колись завдяки програмі потрапив на концерт "Океану Ельзи". Він досі пам'ятає і ті емоції, і той концерт…

Боєць, який завдяки "Сніданку з 1+1" побував на концерті "Океану Ельзи" - він і досі пам'ятає ті емоції / фото: Сергій Янушевич

А вранці ми таки влаштували концерт. Гурт "Ot Vinta!" кілька разів викликали на біс. Артисти з неймовірною енергетикою дали воякам можливість на якісь півгодини-годину просто розслабитися та згадати мирні часи. У камуфляжі, та з неймовірними добрими очима вони всміхалися і танцювали. Далі були пісні лірника Андрія та співачки Христини Панасюк.

фото: Сергій Янушевич

Я читала вірші Насті Дмитрук – молода поетеса передала свої збірки і просила обіймати тих, про кого ми всі думаємо щодня. Ну й, звісно ж, справжньою зіркою поїздки був Мустанг. Той, хто наступив на мозолю самому Кремлю і посміявся з російської системи, викликав захват і подив. Черги Героїв. Щоб сфотографуватися з Героєм.

Це було так мило і зворушливо - все ж таки чоловіки завжди залишаються трохи дітьми. Майже у всіх волонтерів з цієї поїздки теж тепер є фото з Мустангом – щоправда, сплячим. Бо він практично всю дорогу мирно посопував на задньому сидінні.

"Мустанг" постійно спить, і коли він ту зірку малював / www.facebook.com/S.Vitvitska

Поки ми розважали солдатів у Волновасі, Грицько-Мустанг з хлопцями їздив на передову. Там справжня війна, і щоденні обстріли, і постійно бракує найнеобхіднішого, бо речі нищаться, техніка горить.

Але наші захисники не втрачають бойового духу. І всі як один є джентльменами. Той самий "Адмірал" турботливо накинув мені на плечі свій бушлат і, попри всі вмовляння, не хотів забирати, мовляв, подарунок – довелося тихенько потім залишити друзям, щоб передали.

І ще була кава… і не в пластянці, а в порцеляновому горнятку, хоч і без вушка - найсмачніша кава в моєму житті. Без молока й цукру, але така запашна!

А на одному з блокпостів суворі бійці з "Правого сектору" замість паспортів просто захотіли фото на пам'ять з ведучою 1+1 та хлопцем, що розфарбував у кольори українського прапора зірку в Москві.

Той випадок, коли замість паспорту на блокпосту проходить фейс-контроль / www.facebook.com/S.Vitvitska

Вони там усі такі рідні й такі прості. Айтішники, водії, банкіри, помічники адвокатів - тепер вони на всі сто проявляють свою мужність. А ми в тилу повинні їх підтримувати і надихати!

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!