Україна перетворюється на поле бою Другої Холодної війни

Російська Федерація планує змінити свою воєнну доктрину - один з головних документів, відповідно до якого країни здійснюють свою зовнішню політику, розвивають армію та визначають порядок її застосування.

Востаннє Росія змінювала свою воєнну доктрину у 2010 році на хвилі війни із Грузією, присвоївши собі "на майбутнє" право проводити військові операції для "врегулювання" конфліктів у власних інтересах. Зараз, після анексії Криму та неприкритої агресії щодо України, Кремлю знадобилось внести нові корективи.

Хоча інформації про нову воєнну доктрину Росії обмаль, певні висновки зробити все ж можна - судячи з усього, вона повністю віддзеркалює сучасну концепцію зовнішньої політики РФ. А саме: Росія остаточно визнає НАТО противником, який загрожує безпеці країни. А також закріплює свої права за Арктикою, яка розглядається у геополітичному сенс, як нова арена боротьби за численні природні ресурси. 

Ці зміни, а також положення чинної доктрини щодо можливості використання ядерного удару у відповідь на агресію, що загрожує існуванню Росії, по суті повторює позицію СРСР часів Холодної війни.

Нагадаю, що протягом Холодної війни Захід та СРСР постійно стикалися у локальних конфліктах у Кореї, В'єтнамі та Афганістані. Сценарій був приблизно однаковим - одна країна вводила свої війська, а різноманітні "повстанці", "сепаратисти", "партизани" та регулярні армії цих країн одразу ж отримували зброю, консультантів та фінансову допомогу від іншого учасника протистояння. І хоча країни декілька разів підходили до "лінії неповернення", на відкритий конфлікт за цей час так ніхто і не наважився - наслідки ядерних ударів розуміли усі.

Але після розпаду СРСР НАТО, мабуть, "втратило орієнтири" - не було головного ворога, не було загрози, не було приводу витрачати шалені кошти на армію. Навіть війна Росії з Грузією у 2008-му році не стала сигналом. Захід дуже швидко забув про це і почав продавати військові технології Росії. Ізраїль забезпечив РФ безпілотниками, зі створенням яких у тих були великі труднощі - і це дозволило російській армії за декілька років створити власні зразки, які тепер кожного дня бачать у небі Донбасу силовики АТО. А Франція лише зараз підходить до рішення відмовитись від постачання РФ десантних кораблів типу "Містраль".

Сьогодні через ситуацію на сході Україні представники країн НАТО зібрались на дводенний саміт, де обговорюють питання безпеки Європи у ключові загрози з боку РФ. Так, Альянс заявляє про намір створити в Європі п'ять нових військових баз: у Польщі, Румунії, Естонії, Латвії та Литві. Але набільш красномовною є позиція генсека НАТО Андрерса фог Расмуссена.  

"Агресія Росії проти України є тривожним сигналом. Це нагадує нам, що наша свобода і безпека не гарантовані", - заявив генсек Альянсу.

Таким чином, керівництво НАТО має намір гарантувати безпеку своїх членів, а не займатися "благодійною допомогою". Тобто стрімкий розвиток подій та введення регулярних частин армії РФ на територію України ніяк не спонукав Захід форсувати надання прямої військової допомоги Україні.

Так, Расмуссен заявив, що НАТО планує "нарощувати співпрацю з Україною". А ще представники Заходу, звісно, продовжують висловлювати "глибоку занепокоєність" та "тверду солідарність". Проте на ділі Україна отримує від них лише екіпіровку, та й то в обмеженому обсязі.

Дуже ілюстративною є позиція канцлера Німеччини Ангела Меркель, яка виключає можливість відправки військових підрозділів в Україну та навіть зброю постачати не планує. Натомість закликає підвищити боєготовність армії краї НАТО та проводити навчання. Після чого НАТО розпочинає цілу серії військових маневрів у Європі, для яких США перекидає свої елітні частини.

Єдиний висновок, який напрошується із цього: порятунок України у руках самої України. А рятуватися нам доведеться в умовах, які можна охарактеризувати лише як Другу Холодну війну. При цьому шанси на те, що вона переросте у повномасштабний конфлікт, такі самі, як і за часів протистояння СРСР та Заходу. І Україна опиниться на передньому краї цього протистояння - з усіма наслідками.