Навіть наказ про припинення терористичних дій від так званої влади "народних республік" може виявитись лише папірцем, який не матиме ніякої сили вже за межами кабінету, у якому він був підписаний.
Продовження бойових дій зі сторони бойовиків ставить під питання можливість врегулювання конфлікту на Сході мирним шляхом.
Мирний план президента України Петра Порошенка, який він оголосив з 22:00 20 червня на сім діб, вже діє третю добу, але остаточного припинення вогню так і не сталося. Бойовики продовжили здійснювати обстріли та перейшли до диверсійних дій з підриву залізничних комунікацій, що є "класичним" засобом ведення підпільної війни.
Так, за час "перемир'я" було вбито більше десяти військовослужбовців, дев'ять з яких перебували у збитому бойовиками під Слов'янськом Мі-8, інші загинули під час оборони блокпостів на території проведення АТО.
Також збільшилась кількість обстрілів летовища Краматорська з важкої зброї. Та й навіть після заяв окремих ватажків бандформувань про припинення вогню обстріли продовжилися під Слов'янськом, Лисичанськом та в інших гарячих точках Сходу. Окрім того, був підірваний залізничний міст під містом Оріхів Запорізької області, який знаходиться за добру сотню кілометрів від зони АТО. Вибух стався о 02:20 ночі, за годину до проїзду мостом потягу "Харків-Бердянськ".
Тому говорити про двостороннє припинення вогню немає жодних підстав. Водночас сили АТО продовжують виконувати наказ Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України щодо припинення активних бойових дій, що дає можливість вести вогонь лише у відповідь.
Але найбільш критичною для дій терористів подією стала заява Путіна про бажання скасувати постанову від 1 березня про введення на територію України російської армії. Ця постанова давала змогу президенту РФ офіційно використовувати війська на території України нібито для захисту російських громадян.
Ця заява стала для ватажків бандформувань повною несподіванкою. Так, самопроголошений заступник міністра оборони терористичної "ДНР" Федір Березін, як він сам заявив, "абсолютно не зрозумів цього рішення". А самопроголошений спікер парламенту "ЛНР" Олексій Карякін висловив жаль з приводу даної новини, однак запевнив, що терористи зможуть продовжити діяти без підтримки з боку РФ.
Але зважаючи на інформацію про виявлення великого скупчення сил бойовиків просто на кордоні з Росією, про що повідомляє РНБО, та продовження активного маневрування ударних підрозділів армії РФ вздовж кордону, цілком ймовірно, що заява Путіна є подібною до тих, які Путін свого часу робив про відсутність у Криму будь-яких військових з РФ.
Між тим терористи не марнують часу: вони продовжують вести бойові дії та водночас укріплюють свої позиції. Той самий Слов'янськ терористи під час затишшя почали укріплювати дотами та іншими укріпленими вогньовими позиціями - завдяки працюючому на повну потужність залізобетонному заводу.
Про небезпеку попереджає і колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі, на долю якого випало керувати країною під час війни з Росією у 2008 році. На своїй сторінці в Facebook він нагадав про аналогічні заяви РФ, які призвели лише до пожвавлення сепаратистських настроїв у Абхазії та Південній Осетії. А така "гра на публіку" Путіна може мати на меті окозамилювання заради зменшення санкцій Заходу та приспання пильності - його та України.
Але цілком можна передбачити й інший варіант, за яким терористичні угрупування банально вийшли з-під будь-якого контролю. Так, цілком можливо, що намальована у Генштабі Міноборони РФ ієрархічна модель управління, за якою військовою операцією мала керувати Москва через "очільників" так званих "народних республік", просто не працює на жодній з ланок.
Так, судячи з усього, накази Москви сприймаються Губарєвим та іншими самопроголошеними "політичними" ватажками через призму власної важливості. А польові командири бойовиків, швидше за все, не вважають цих "політиків" за реальну владу, тому будуть діяти так, як забажають.
Це може призвести до ситуації, коли навіть наказ про остаточне припинення терористичних дій від так званої влади "народних республік" так і залишиться папірцем, який не матиме ніякої сили вже за межами кабінету, у якому він був підписаний. І у такий ситуації, очевидно, не залишається ніяких інших варіантів, окрім втілення славнозвісного плану "Б".