Буремна коаліціада Меркель

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Провал коаліційних переговорів означає нестабільність для всієї Німеччини, і навіть для всієї Європи. Включно з Україною.

Цілий місяць у Німеччині тривали переговори про створення урядової коаліції в кольорах "Ямайки". Така нетривіальна назва пов’язана з тим, що партійні кольори учасників переговорів відповідають прапору Ямайки: ХДС/ХСС — чорний, Вільна демократична партія — жовтий, і "Зелених" — зелений колір.

У гумористичній програмі Heute-Show через велику тривалість процесу навіть почали жартувати, мовляв, Ганнібал на слонах швидше через Альпи перейшов — скільки вже можна домовлятися? А це ж навіть не були офіційні переговори! Це було так зване “зондування”, коли партії намагалися з’ясувати, чи зможуть порозумітися.

Порозуміння забракло. І тепер над Німеччиною нависла перспектива нових виборів упродовж найближчих трьох місяців. Політики в Берліні, голови промислових об’єднань Німеччини та навіть французький президент Еммануель Макрон висловили занепокоєння загрозою нестабільності. Політичні опоненти канцлерки Ангели Меркель навіть заговорили про завершення її кар’єри.

В ЧОМУ ПРОБЛЕМА?

Для українців переживання Німеччини та ЄС через провал коаліційних переговорів — дивні. Ми і не таке бачили в стінах Ради і Кабміну. Ми звикли до значно вищого рівня хаосу. Але для німців, які звикли все планувати заздалегідь, згаяний місяць переговорів і нові вибори, що обійдуться в кількадесят бюджетних євромільйонів, і ще майже три місяці без стабільного уряду — це практично злочин.

Окрім того, не варто забувати, що Меркель — це не лише лідерка християнських демократів і навіть не лише голова уряду Німеччини. Це ще й один з найважливіших лідерів Євросоюзу. Позиція Німеччини як найбільшої економіки ЄС у загальноєвропейських питаннях є багато в чому визначальною. Нестабільність уряду в Берліні означатиме і нестабільність європейського “фронту” проти Росії, і більшу невизначеність у подоланні таких викликів, як боргова криза Греції або криза біженців з Близького Сходу.

ХТО ВИНЕН: БІЖЕНЦІ ЧИ ЕКОЛОГІЯ?

Що переговори не будуть легкими, було очевидним. Проте більшість експертів прогнозували, що головною “бабою-ягою” стане Горст Зеєгофер, голова ХСС. ХСС — це сестринська партія партії ХДС Ангели Меркель, і на парламентські вибори вони завжди йдуть "у комплекті". ХСС представлена лише у федеральній землі Баварія, і саме через Баварію у 2015 році пройшли сотні тисяч біженців, які перетнули Балкани і Австрію, щоби потрапити до Німеччини і частково — до Швеції.

Зеєгофер постійно наголошував на необхідності встановлення верхньої межі прийому біженців. Меркель, навпаки, послідовно обстоювала відкриті кордони і максимально гуманне ставлення до втікачів з Близького Сходу. Ця суперечка періодично загострювалася аж до того, що говорили про розкол всередині християнських демократів. Однак, особливістю Зеєгофера є те, що він не прагне ніякого розколу і вдосталь насварившись врешті-решт завжди погоджується на компроміси. Та попри очікування, причиною розбрату стали зовсім не біженці.

Нестабільність уряду в Берліні означатиме і нестабільність європейського “фронту” проти Росії

Про вихід із переговорів пізно ввечері 19 листопада заявив лідер ВДП — Крістіан Лінднер, якого українці знають передовсім за його скандальними висловлюваннями про Крим. Під час передвиборчої кампанії на виборах до Бундестагу Лінднер пропонував тему Криму заморозити до “кращих часів” і вдаватися до діалогу з Москвою, де це тільки можливо.

Нині дехто навіть спекулює, що відмова Лінднера від участі в коаліції задумувалася заздалегідь, і це — “рука Кремля”. Однак, інформації про те, що саме російське питання стало на шляху переговорів, немає. Як і про якісь "бенефіти" лідера ВДП від Москви, через які він би міг зумисно зірвати переговори.

Більш імовірними поясненнями є суперечки між ВДП та "Зеленими" навколо екологічних тем. "Зелені", серед іншого, висували вимоги щодо заборони дизельних двигунів і відмови від використання вугільних електростанцій. Ці вимоги особливо актуальні в контексті заявленого курсу Німеччини і більшості інших країн світу на скорочення викидів у атмосферу і обмеження глобального потепління двома градусами Цельсія.

Натомість ВДП є ринково-ліберальною партією, і її першочерговий інтерес — економіка. У ВДП розуміють, що автомобільна промисловість є одним зі стовпів економічної могутності Німеччини та джерелом великої кількості робочих місць. Будь-який тиск на цю галузь може завдати по країні великого удару, особливо на тлі низки нещодавнього “вихлопного скандалу” із Volkswagen і скандалів через картельні змови інших автовиробників.

Досягнення компромісу між "Зеленими" та ВДП ускладнюється тим, що ці партії впродовж десятиліть змагалися одна з одною за третє місце на парламентських виборах. Тож продавлювання власних програмних пунктів містить нотку принциповості. Цей конфлікт принципів був прогнозований, однак учасники переговорів, зокрема і сама Меркель, вірили, що розбіжності вдасться подолати.

ЩО БУДЕ ДАЛІ?

Щоби врятувати “Ямайку”, президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр запросив до себе на розмову керівників "Зелених" Сімону Петер та Джема Оздеміра, голову ВДП Крістіана Лінднера та лідера соціал-демократів (СДПН) Мартіна Шульца. Результати цих зустрічей визначать подальший розвиток подій. Тут існують кілька варіантів:

  1. Лінднер повернеться до переговорів і “Ямайка” таки відбудеться.
  2. Шульц погодиться говорити про поновлення “Великої коаліції” за участі СДПН.
  3. Меркель керуватиме урядом меншості.
  4. У Німеччині пройдуть нові вибори.

Міркування, з яких Лінднер вирішив вийти з переговорів так пізно, залишаються загадкою. Навряд чи він зробив би це суто задля шантажу решти членів “Ямайки”. Політичних очок це його партії не додало аж ніяк. Оскільки ВДП несе принаймні часткову відповідальність за провал переговорів, то в разі нових виборів партія може навіть втратити частину підтримки.

Шульц відразу після виборів у вересні заявив, що його політсила іде в опозицію, і повертатися до “Великої коаліції” з християнськими демократами не збирається. Останнім часом деякі соціал-демократи почали говорити, що не виключають відновлення “Великої коаліції”, але офіційно Шульц думки своєї не міняв і навіть заявляв, що “як і раніше, не боїться перевиборів”. Не дивно, адже у разі перевиборів його партія має хороші шанси здобути додаткові кілька відсотків і вести переговори уже із сильніших позицій, аніж нинішні.

Формально Меркель все ж таки доведеться  кілька тижнів побути головою такого уряду, але при цьому вона чітко висловила готовність іти на нові вибори

Сценарій, в якому Меркель очолюватиме уряд меншості, канцлерка сама відкинула майже одразу. Уряд меншості на федеральному рівні у Німеччині жодного разу не застосовувався. Формально Меркель все ж таки доведеться  кілька тижнів побути головою такого уряду, але при цьому вона чітко висловила готовність іти на нові вибори. Її політична сила має найбільший ризик втратити підтримку внаслідок розчарування виборців, однак якщо домовитися про утворення коаліції було так складно, то збирати підтримку для кожного окремого законодавчого рішення в Бундестазі буде справжньою карою небесною. Тож вибори справді можуть бути меншим злом.

З іншого боку, якщо нові вибори все ж таки відбудуться, вони навряд чи принципово щось змінять. Впродовж кількох місяців до і вже після вересневих виборів рейтинги основних партій залишаються, згідно з усіма опитуваннями, на одному і тому ж рівні. ХДС-ХСС навряд чи опустяться нижче 30 відсотків. СДПН навряд чи підніметься вище 25. Дрібніші партії — "Ліві", "Зелені", ВДП і праві популісти з “Альтернативи для Німеччини” (АдН) — навряд чи здобудуть більше за 1-2 додаткових відсотка, але і точно не впадуть настільки низько, щоб вилетіти з парламенту. Зрештою, скільки б не набрали Ліві чи АдН, їхню участь у коаліції як з ХДС-ХСС, так і в коаліції з СДПН уявити складно.

Якщо під час виборів відбудеться вирівнювання підтримки між тими, хто провалив “Ямайку”, і тими, хто до неї не міг увійти, передовсім це означатиме, що християнським демократам утворити коаліцію без участі соціал-демократів буде навіть іще важче. Тож заради стабільності у найбільшій економіці ЄС Меркель доведеться йти на ще складніші компроміси.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції