Чи потрібна українцям зброя?

Україні потрібно терміново ухвалити закон про зброю, але це не означає, що вона має опинитися в руках простого населення.

В Україні питання вільного володіння короткоствольною вогнепальною зброєю, а саме пістолетами й револьверами, обговорюють вже давно. Певно, пересічних громадян не залишає відчуття страху та незахищеності у випадках безкарної злочинності, якщо вони з усе більшим зацікавленням повертаються до цієї теми. Хмизу у вогонь підкидають одіозні політики й потужні зброярські лобі, які спекулюють на цьому питанні, переслідуючи власні корисливі інтереси. Але, насамперед, варто говорити не про чиїсь бізнес-перспективи, а про права та свободи громадян або їхні обмеження щодо володіння зброєю. А вони в нас наразі невизначені.

Що потрібно зробити першою чергою? Законодавець просто має врегулювати це питання, ухваливши закон про обіг вогнепальної зброї. Сьогодні маємо парадоксальну ситуацію – частина населення вже має на руках зброю (мисливську, спортивну, колекційну, нагородну тощо), але спеціального закону, який передбачав би процедуру надання людям такого права – немає. І те, як навчати людей користуватися зброєю, як організовувати складання ними заліків, як і за яких обставин видавати їм ліцензії та як вести облік боєприпасів має визначатися саме спеціальним законом.

Від 2000 року жодного з близько 10 зареєстрованих у парламенті законів про легальний продаж та носіння вогнепальної зброї (зокрема, "Про зброю", "Про обіг зброї невійськового призначення", "Про цивільну зброю і боєприпаси", "Про вогнепальну зброю цивільного призначення") так і не було ухвалено. Певно, кожен із цих законопроектів мав свої вади, тому, розробляючи новий проект, нам важливо врахувати ризики, пов'язані з його ухваленням.

НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ ДУМКУ НАСЕЛЕННЯ

За даними МВС, на сьогодні в Україні зареєстровано понад 600 тисяч власників вогнепальної зброї, у яких в особистому користуванні є майже 900 тисяч одиниць гладкоствольної та нарізної мисливської, а також близько 5 тисяч нагородної зброї. Водночас очільник Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін заявляє про наявність на руках у населення 5 мільйонів одиниць нелегальної зброї.

Це означає, що показники озброєності вітчизняного населення, навіть без урахування нелегальної зброї із зони АТО, і так є доволі високими. Можливо, саме тому, як заявив президент Порошенко, "за результатами соціологічних опитувань, лише 11% українців підтримують володіння зброєю, а 82% – проти цього".

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Безумовно, негативний досвід запровадження вогнепальної зброї за кордоном потрібно досліджувати окремо і більш глибоко, але навіть експрес-аналіз вказує на численні факти смерті й тяжких поранень у різних країнах від зареєстрованої зброї. Щоб переконатись у цьому, достатньо ввести ключові слова у будь-якому пошуковику в Інтернеті.

Водночас у ЗМІ нерідко маніпулятивно згадується досвід успішного запровадження в обіг вогнепальної зброї цивільного призначенняу Молдові. Перефразовуючи слова екс-президента Кучми, можна сказати: "Україна – не Молдова". Чому? Ці дві країни не є співмірними за площею та населенням: площа України більша за площу Молдови у 18 разів, а населення – у понад 10 разів. Отже, намагатися переносити досвід молдован на українців – недоречно.

При цьому лобісти говорять про те, що у Молдові запровадження зброї в обіг сприяло зниженню рівня злочинності. Але навіть студент-першокурсник юридичного факультету засвідчить аксіому – мінімізація рівня злочинності залежить, передусім, не від надання цивільному населенню зброї, а від активізації економіки держави, ефективної роботи судових і правоохоронних органів та виконання законів.

Парадокс, але саме демократичні країни з високим рівнем свободи декларують необхідність її обмеження в питаннях, що стосуються безпеки громадян і держави.

До того ж, вочевидь, нам варто орієнтуватися не стільки на країни пострадянського простору, скільки на високорозвинені країни зі сталими демократіями. Приміром, Франція та США в світлі останніх подій прагнуть суттєво обмежити обіг зброї. Прихильниками цього рішення були такі лідери громадської думки, як екс-кандидат в президенти США Гілларі Клінтон та екс-президент Штатів Барак Обама. За словами останнього, "унаслідок інцидентів із застосуванням вогнепальної зброї – самогубств, домашнього насильства, бандитських перестрілок, грабунків, нещасних випадків тощо – у США щороку гине близько 30 тисяч людей".

Варто згадати сидячий протест у США, коли в червні 2016 року законодавці-демократи відмовилися залишати Палату представників і вимагали негайного розгляду законів щодо посилення контролю над легальним обігом зброї. Акція в американському Конгресі була приурочена до вже, на жаль, традиційних у США масових розстрілів, останнім із яких була трагедія в Орландо. Тоді озброєний чоловік атакував гей-клуб і вбив близько 50 осіб, використавши легально придбану зброю і боєприпаси.

Парадокс, але саме демократичні країни з високим рівнем свободи декларують необхідність її обмеження в питаннях, що стосуються безпеки громадян і держави. І нам це також треба брати до уваги.

СЛАБКІ МІСЦЯ: АЛКОГОЛЬ, ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ Й СУДИМІСТЬ

За вільного продажу пістолетів і револьверів до зони ризику потраплять не лише неозброєні законослухняні громадяни, але й правоохоронці. Навіть у спеціальному законі неможливо встановити надійні механізми недопущення до зброї неадекватних осіб: людей з нарко- або алкогольною залежністю, психічно хворих, судимих тощо.

У ніч проти 25 травня на Харківському шосе в Києві був застрелений мотоцикліст. У злочині підозрюють віце-чемпіона світу з сумо Дмитра Слепченка, він вистрілив у чоловіка зі свого авто Seat Leon. Свій учинок спортсмен пояснив тим, що мотоцикліст нібито принижував його, пошкодив дзеркало на його автомобілі і кинув щось у салон.  

І все це сталося, коли більшість цивільного населення не має визначеного законом права на носіння зброї. А тепер уявіть ситуацію, коли озброєні водії у стані алкогольного сп'яніння, відмовляючись виконати вимоги патруля поліції, відкриватимуть вогонь, щоб втекти з місця ДТП і уникнути юридичної відповідальності. Якщо в нас люди дозволяють собі п'яними сідати за кермо, то що їх зупинить, коли в них на руках буде зброя? Навряд людина у стані сильного алкогольного сп'яніння думає про штрафи.

Тому можуть виникати будь-які конфлікти: стрілянина у годину пік в метро, зіткнення футбольних фанів у центрі міста після програшу улюбленої команди, помилкове сприйняття громадянами за агресивних злочинців полісменів у цивільному, викрадення злочинцями легальної зброї в простих громадян і не тільки. Імовірно й те, що власники зброї вже після отримання медичних довідок можуть набувати психічних хвороб або залежності.

Окремо варто згадати і про людей, які раніше скоювали злочини. Вважається, що людина не притягалася до кримінальної відповідальності, якщо її судимість знята або погашена. А отже, вона матиме рівне з законослухняними громадянами право на придбання зброї (навіть у тому випадку, якщо раніше відбувала покарання за насильницькі злочини або збройні напади). Окрім того, згідно з законом "Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Луганської та Донецької областей" № 5082, право на володіння зброєю можуть отримати навіть бойовики з ОРДЛО.

Короткоствольну вогнепальну зброю можуть отримати і українські добровольці, у яких була травмована психіка. Тому компромісна пропозиція – дозволити придбання зброї обмеженому колу "перевірених" осіб (йдеться про військових та правоохоронців, у тому числі колишніх) – теж залишається під запитанням.

ВЛАСНА ЗБРОЯ ЗАМІСТЬ ПОЛІЦІЇ?

Не можна легалізацією права громадян на володіння зброєю підміняти державні інституції, зокрема, збройні сили та правоохоронні органи. На них державою були покладені повноваження, тож саме правоохоронні органи за кошти платників податків мають професійно протидіяти злочинцям.   

Інакше це може призвести до чисельних випадків самосуду та перевищення меж необхідної оборони. Найгірший варіант – створення приватних армій, які будуть використовуватися у масових вуличних акціях, в інтересах приватних забудовників або ж криміналітету, замаскованого під охоронні структури чи військово-спортивні клуби.

Також існує ймовірність масових звільнень правоохоронців, які не хотітимуть ставити під загрозу власне життя та здоров'я. А це тому, що рівень загрози безпеці правоохоронців суттєво зросте, але навряд держава компенсує їм ці ризики.

ТО ЧИ ПОТРІБЕН ЗАКОН?

Перш ніж давати простому населенню дозвіл на носіння зброї, варто підвищити рівень його життя. За даними Міністерства фінансів України, в першому кварталі 2016 року рівень безробіття серед економічно активного населення України становив 9,9%. А в першому кварталі 2017 року – вже 10,1%. Як бачимо, безробіття зростає. До цього всього слід додати підвищення цін на комунальні послуги й товари в магазинах без суттєвого збільшення розмірів зарплат та пенсій.

За словами прем'єр-міністра Гройсмана, наразі перед урядом стоїть саме таке завдання –забезпечити економічне зростання України та здійснення реформ – пенсійної, земельної, освітньої, реформи державної власності. При цьому незавершеними залишаються антикорупційна та реформа судових і правоохоронних органів.

В Україні низький рівень соціальної відповідальності населення, у нас відсутня культура поводження зі зброєю.

В умовах конфлікту на Сході, економічної кризи, зубожіння населення та ослаблення правоохоронних органів внаслідок постійних реформ, володіння вогнепальною зброєю невигідне самим громадянам, оскільки через це вони опиняться у більшій небезпеці.

Головна проблема легалізації короткоствольної вогнепальної зброї цивільного призначення в Україні полягає в тому, що в Україні низький рівень соціальної відповідальності населення, у нас відсутня культура поводження зі зброєю. А правова неосвіченість та корупція  можуть призвести до того, що вона потраплятиме до рук антисоціальних елементів. Відтак погіршиться й без того складна криміногенна ситуація.

Так, в Україні діє чорний ринок зброї. Нам дійсно необхідно якнайшвидше ухвалити закон про зброю, але він не може передбачати вільний продаж цивільному населенню короткоствольної нарізної вогнепальної зброї – револьверів і пістолетів. Принаймні доти, доки не закінчиться війна і не покращиться життя простого населення.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Наступна публікація