Доля німецької "великої коаліції" — або ж нових виборів — опинилась в руках пересічних членів партії соціал-демократів.
Чи відбудеться "велика коаліція" у Німеччині, чи країна порине у нові вибори — вирішуватимуть 460 тисяч членів Соціал-демократичної партії. І далеко не всі вони хочуть іще чотири роки правління Меркель.
Християнські демократи Ангели Меркель і соціал-демократи Мартіна Шульца погодилися між собою сформувати "велику коаліцію" (так звана GroKo, німецькою — Große Koalition). Соціал-демократична партія (СДПН) отримає посаду міністра закордонних справ, яким стане Мартін Шульц. Також крісла міністрів фінансів, юстиції, сім’ї, праці та захисту довкілля.
Всі нібито задоволені. Меркель залишається канцлеркою, а відтак вся Німеччина і вся Європа знають, що надалі буде приблизно так само, як було досі. Після понад 130 днів без уряду — це практично перемога.
СДПН контролюватиме звичні для себе міністерства. З точки зору найважливіших пунктів їхньої програми, їм бракує хіба що міністерства охорони здоров’я. Для України ж те, що Шульц обійме посаду глави німецького МЗС — це просто подарунок долі, оскільки серед "есдеків" Шульц є чи не найбільш проукраїнським.
Здається, кількамісячна післявиборча епопея добігла кінця. Однак Німеччині зітхати з полегшенням ще рано. Коаліційну угоду впродовж найближчих трьох тижнів ще мають затвердити члени СДПН. Що принципово — усі члени партії, тобто загалом більше 460 тисяч соціал-демократів, які зможуть взяти участь у голосуванні. Із цієї кількості близько 20 тисяч долучилися до СДПН з початку 2018 року — суто з метою отримати право голосу і проголосувати "проти" коаліції.
Але противників GroKo може виявитися набагато більше за 20 тисяч. На останньому з’їзді СДПН у січні понад 40% делегатів висловилися взагалі проти коаліційних переговорів, значною мірою це були представники JUSOS, партійної молодіжки.
ШЛЯХ ШУЛЬЦА
Для СДПН вибори минулого вересня несли надію на моральне відродження партії. Вдихнути нове життя у неї повинен був Мартін Шульц — колишній голова Європарламенту. Всі знали Шульца як харизматичного політика і вірили, що він зможе похитнути панівне становище християнських демократів. Довести, що СДПН має найкращий план з вирішення соціальних проблем у Німеччині, було життєво важливим завданням.
СДПН перебувала у коаліції з християнськими демократами під керівництвом Меркель у 2005-2009 та у 2013-2017 роках. Це були далеко не найгірші роки для Німеччини, але гублячись у тіні "мами" Меркель соціал-демократи почали втрачати обличчя. Німці дедалі частіше запитували себе, чим СДПН взагалі відрізняється від ХДС-ХСС. Чи здатні "есдеки" самостійно творити порядок денний у країні?
Гублячись у тіні “мами” Меркель соціал-демократи почали втрачати обличчя
Спроби Шульца відповісти на ці запитання мають перемінний успіх. Спочатку рейтинги СДПН підскочили суто через сам факт, що у партію з Європарламенту повернувся Шульц. Але на виборах він показав себе значно менш яскравим, ніж від нього очікували, відтак результат партії склав 20,5% супроти майже 33% ХДС-ХСС. Шульц заявив, що "есдеки" йдуть в опозицію, і це було досить сильною претензією на принциповість. Однак заяву було порушено за півтора місяці.
Християнським демократам не вдалося сформувати коаліцію під назвою "Ямайка" з партією "Зелених" Джема Ездеміра та вільними демократами ринкового ліберала Крістіана Лінднера. Щоби врятувати ситуацію, яка почала набувати загрозливих форм, президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр узявся особисто вмовляти Шульца почати переговори. Шульц погодився.
Цей крок багато хто сприйняв як брак принциповості, але слід віддати Шульцу належне — для нього це була "вилка". Якби він відмовив президенту і пішов на принцип, його можна було б цілком справедливо звинуватити у потуранні нестабільності. Якби СДПН могла скористатися перевиборами, щоби покращити свій результат, вона б вела уже нові переговори на більш паритетних умовах. Але в цій схемі завелике "якби".
Шульц обрав безпечніший для всіх варіант, чим, цілком імовірно, поховав свою можливість очолити список СДПН на будь-яких подальших виборах.
ЯКЩО "ЕСДЕКИ" СКАЖУТЬ "НІ"?
Не всім подобається, що долю коаліційної угоди визначають члени окремої партії. До Конституційного суду Німеччини було направлено вже п’ять скарг щодо того, що голосування серед партійців СДПН порушує логіку представницької демократії. Суд відхилив уже дві із п’яти скарг. Якщо нічого не зміниться, результати голосування матимуть зобов’язальний ефект для керівництва партії, і коаліція не відбудеться. Ймовірність того, що більшість із 460 тисяч членів СДПН висловляться таки "за" — дуже непевна.
Що відбудеться замість коаліції? Нові вибори або правління уряду меншості. Від ідеї такого уряду Меркель раніше відмовилася дуже швидко і рішуче. Нестабільні уряди — це просто щось абсолютно не німецьке. Тому залишається лише варіант із новими виборами.
Цей варіант взагалі нічого не вирішить, оскільки після нових виборів Меркель буде ще важче знайти собі партнерів по коаліції. Свіжі рейтинги INSA показують, що підтримка у великих партій знижується (30,5% ХДС-ХСС і 17% — СДПН), а у більшості менших — трохи зростає ("Альтернатива для Німеччини" — 15%, "Зелені" — 12,5%, "Ліві" — 11%, ВДП — 10%). З правопопулістською "Альтернативою" та "Лівими" Меркель об’єднуватися не стане гарантовано. З ВДП після демаршу Лінднера на переговорах "Ямайки" — теж навряд. Залишаються ті ж самі соціал-демократи, і навіть якщо члени партії цього разу погодяться на коаліцію, їм обом потрібна буде підтримка іще щонайменше "Зелених".
Так чи інакше, після усіх гучних заголовків про "прорив" у коаліціаді на Німеччину попереду чекають іще мінімум 20 днів невизначеності — допоки соціал-демократи не скажуть своє "так" чи "ні" "великій коаліції".
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!