Дискримінація по-європейськи

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Фактично, ЄС заявив про неготовність до повномасштабного співробітництва з Україною.

15 грудня лідери Європейського Союзу домовилися врахувати вимоги Нідерландів щодо Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Йшлося про те, що в окремому документі Євросоюз має підвердити, що Угода не є першим кроком  до вступу України  ЄС, не дає право вільно жити і працювати в ЄС, а також не несе додаткових фінансових і безпекових зобов'язань.

Домовленість вилилася в текст рішення Глав держав та урядів Європейського Союзу.

На перший погляд, цей документ не містить нічого принципово нового чи нового назагал. По суті, "рішення" роз'яснює Угоду про асоціацію (робить те, що не зробив Уряд Нідерландів напередодні національного референдуму), наголошуючи, що в ній немає зобов'язань щодо членства України в ЄС; що в ній не зафіксовані наміри коли-небудь це членство Україні надати; що в Угоді немає й зобов'язань надавати офіційному Києву гарантії безпеки чи військову допомогу, хоча це не означає, що допомога чи гарантії не можуть надаватися в рамках якоїсь іншої угоди. Однак ЄС – це не оборонний блок, тому нікому ніяких гарантій безпеки не надає. Але що б ми не винесли із цього документу, вийде та сама стилістична і смислова тяганина.

Чи означає це, що "рішення" слід привітати? Абсолютно ні. Воно, сподіваємось, відкриває можливість завершити процедуру ратифікації Угоди про асоціацію і створити умови для виконання Угоди в повному обсязі. Для України в цьому контексті важливі можливості, які відкриває зона вільної торгівлі.

Але при цьому "рішення" є глибоко образливим, дискримінаційним, шкідливим документом, що серйозно змінює філософію, зміст і атмосферу співробітництва між Україною і Євросоюзом.

Негативним є вже сам факт існування якогось "рішення", яке в той чи інший спосіб трактує чи навіть виконує вже підписану і практично ратифіковану Угоду. Навіщо вести роками переговори про укладення, битися над кожним пунктом і реченням, щоб після підписання в односторонньому порядку почати уточнювати, що ж малось на увазі в Угоді?

Це про форму, а зі змістом ще гірше. Угода про асоціацію виглядала таким чином, що в обмін на можливості вільної торгівлі з ЄС, Україна брала на себе зобов'язання докорінно змінити власне виробництво так, аби воно відповідало європейським стандартам. Але без перспективи стати членом Євросоюзу повноформатне реформування виробничої і промислової сфер, яке займає багато часу і ще більше фінансових ресурсів, втрачає для України сенс.

Так, в Угоді не йшлось про перспективу членства України в ЄС. Могло йтися, але українська переговорна команда "злила" відповідні положення на ранніх етапах переговорів. Однак асоціація виглядає логічним кроком на шляху до членства. Саме так її сприймала Україна і переговорна команда: не можемо отримати членство, не біда – отримаємо асоціацію і ЗВТ, а потім поговоримо про членство.

Тепер нам пояснили, що Угода про асоціацію, її повне виконання не є кроком до подальшого зближення і входження в ЄС.

Фактично після "рішення" Європейської Ради Україна змушена "платити" за Зону вільної торгівлі не лише дуже складними зобов'язаннями щодо реформи виробництва і промисловості, але і зобов'язаннями не говорити про членство, не говорити про гарантії безпеки тощо. При чому якщо зобов'язання щодо реформ Україна взяла добровільно, то зобов'язання не говорити про членство Україні "накинули" європейські держави без будь-яких консультацій із нею.

Хоча Євросоюз і не надає безпекових гарантій, але членство в ЄС, по суті, є такою гарантією. При цьому незрозуміло, як фразеологія "рішення" у безпековій сфері співвідноситься з фразеологією про неподільність безпеки, про загальну європейську безпеку, про спільний безпековий простір від Лісабона до Владивостока?

"Рішення" однозначно звужує перспективи застосування Угоди і перспективи співробітництва між Україною і ЄС. Фактично ЄС заявив, що неготовий до повномасштабного співробітництва з Україною в усіх сферах.

З огляду на ці й інші причини, постає питання, а як же Україні зреагувати на це "рішення"?

Президент Порошенко лише втомлено висловив сподівання, що тепер Нідерланди швидко ратифікують Угоду про асоціацію. Чи достатньо цього? Чи повинні ми мовчати про своє ставлення до форми і суті "рішення"?

Мовчати не варто. І мова йде не лише про необхідність серйозної, зваженої критичної заяви України, в якій має бути висловлене ставлення до "рішення" ЄС, як до такого, що є одностороннім і не накладає на Україну жодних зобов'язань. Для збереження обличчя Україна могла б прийняти "дзеркальне" виконавче рішення про те, що Угода про асоціацію не накладає на Україну зобов'язань у всіх тих сферах, що перераховані в "рішенні". Інакше залишатимемось хлопчиком для биття.

Ще одним кроком у відповідь мала б стати відставка міністра закордонних справ, який міг би заявити, що він був учасником переговорних груп на етапі укладання Угоди, що як міністр він проводив політику європейської інтеграції і намагався досягнути якнайшвидшої ратифікації Угоди, але після "рішення" ЄС він не зможе продовжити роботу з європейськими партнерами, забезпечивши необхідний рівень довіри.

Відсутність подібної реакції означатиме, що Україну все влаштовує. А це не так. Ми вже занадто багато заплатили.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції