"Джихад" проти Катару

Як і 1967 року, араби знову хочуть стати єдиними, цього разу – усунувши Катар – державу, що порушує їхню єдність. 

Дискусія щодо нинішньої кризи у відносинах між Катаром та іншими державами Близького Сходу обертається довкола балансування катарського еміра Таміма бін Хамада Аль Тані між сунітською та шиїтською течіями ісламу, а точніше, між їхніми лідерами – Саудівською Аравією та Іраном. Скандал довкола Катару (його зрада арабській справі та перехід до табору радикальних екстремістів на чолі з Іраном) залишив у тіні ще одного вагомого гравця у регіоні – Державу Ізраїль.

Однак саме Єрусалим є одним із центрів ухвалення рішень стосовно майбутньої політичної архітектури регіону. Ескалація конфлікту між Ер-Ріядом і Дохою є болісним етапом народження нової геополітичної реальності. Зміни у нинішньому арабському світі освячені Штатами – у травні президент Дональд Трамп відвідав по черзі саудівського короля Салмана та прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу.

Щойно американський президент залишив регіон, у Катару розпочалися проблеми. Складається таке враження, ніби Трамп схвалив набір вказівок, спрямованих на примус Катару до безвідмовного служіння королівській династії Саудитів. Крихітний емірат за надзвичайно короткий час відчув на собі поєднання різноманітних методів міжнародного тиску з боку своїх сусідів – набагато потужніших держав. А їхні дії, між тим, можна назвати масованим втручанням у внутрішні справи незалежної країни.

Приводом для агресивних дій проти катарців стали обвинувачення на адресу їхнього еміра – йому закидають публічні образи своїх побратимів – засудження союзу арабських країн зі США і позитивні відгуки стосовно Ірану та Ізраїлю. Крім того, з вуст еміра Катару статус законного представника палестинського народу отримав ХАМАС, який Ізраїль та низка інших держав визнають терористичною організацією.

Обговорення зради Катару арабській справі та перехід Дохи до табору радикальних екстремістів на чолі з Іраном залишили в тіні ще одного вагомого гравця на Близькому Сході – Державу Ізраїль.

Репутацію Катару підкосило й поширене від імені його державного інформагентства повідомлення про відкликання послів з Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну та Єгипту. Як згодом з'ясувалося – усі ці повідомлення були фейками, які оприлюднили на сайті агентства хакери. Дивно, але саме неправдиву інформацію про відкликання послів використала Саудівська Аравія як привід тиску на Катар. Хто стоїть за цією інформаційною операцією достеменно невідомо, і Катар навіть запросив експертів ФБР долучитися до розслідування цього інциденту. Аналіз фейкових заяв свідчить про те, що вони підібрані ретельно і відображають стиль мислення катарської еліти, яка, утім, сама не хотіла публічно викладати ці думки.

Черговим етапом тиску на Катар стало витіснення каналу Al Jazeera з медійного простору арабського світу. Цей канал є предметом гордості і втіхи для катарського еміра. Супутникова Al Jazeera веде мовлення у понад 100 країнах та охоплює аудиторію у 220 млн осіб. Персонал каналу складає 3000 осіб, з-поміж яких 400 журналістів у 60 державах світу. Youtube-канал Al Jazeera переглядають понад 2,5 млн осіб щомісяця. Канал відомий не лише неупередженим висвітленням подій в Іраку та Афганістані часів американського втручання на початку 2000-х років, але й медійною розкруткою загиблого терориста №1 Усами бін Ладена.

Після початку арабських революцій 2010 року канал Al Jazeera набув статусу медійного батька усієї "арабської весни", яка призвела до падіння чотирьох владних режимів в арабському світі. Канал безпосередньо фінансується катарською керівною гілкою аль-Тані, отже, його блокування в Саудівській Аравії, ОАЕ та Єгипті позбавляє катарців їхньої наймогутнішої зброї. Це означає, що Катар втрачає важіль впливу на поведінку людей в межах арабської умми, тобто релігійної спільноти.

З  позбавленням Катару медійної зброї опоненти вдалися до дипломатичної і транспортної блокади емірату. Без жодних церемоній одразу вісім держав заявили про відкликання своїх послів з Дохи. Одночасно дали припис катарським дипломатам за дві доби залишити держави перебування. Катарці стали персонами нон ґрата в найбільш впливових близькосхідних державах.

Понад те, громадянам ворожих до Катару держав наказали залишити межі емірату. Емірат Катар є країною мігрантів, де вони складають 88% населення. Серед іноземців-заробітчан, здебільшого, індуси, непальці, бангладешці, філіппінці та ланкійці, а кількість єгиптян у Катарі майже дорівнює кількості корінних мешканців. Водночас Катар має один із найнижчих рівнів безробіття у світі – до 0,5% населення. За цим показником він випереджає лише Монако, де безробіття майже дорівнює 0%. Тож саме робітники-мігранти постраждають від цих утисків чи не найбільше. Крім того, заклик до іноземців залишити Катар наводить на думку, що проти країни можуть готувати щось жахливе. Навіть військове вторгнення.

Примітним також є те, що 2022 року Катар збирається приймати Чемпіонат світу з футболу. Це перша арабська держава, яка виборола цей привілей, перемігши США у фінальному відборі. І нинішня криза негативно позначиться не стільки на організації події, скільки на іміджі Катару.

Реальними володарями королівства Бахрейн стали Саудити. Схожа доля може спіткати Катар.

Чому ж Саудівська Аравія так тисне на Катар? Відповідь може полягати в тому, що Ер-Ріяд не бажає ділити владу на Близькому Сході ні з ким і прагне того, щоб інші монархії Перської затоки стали його васалами або навіть залежними територіями. Такий прецедент уже існує – фактично в стані напівколонії відносно Саудівської Аравії наразі перебуває острівна арабська держава Бахрейн. У березні 2011 року, коли в країні розпочалося шиїтське повстання і режим короля Хамада ібн Іси аль Халіфи опинився на межі колапсу, до країни увійшла саудівська армія та поліція ОАЕ. Це врятувало фасад монархії, але реальними володарями королівства Бахрейн стали Саудити. Схожа доля може спіткати Катар, який пручається в цупких обіймах Саудівської Аравії і далі веде свою лінію непокори стосовно "Великого арабського брата".

Ер-Ріяд уже розпочав повітряну та суходільну блокаду кордонів Катару, але яким чином він діятиме далі – поки що незрозуміло. Катар – це ласий шматок, яким хотів би заволодіти будь-хто. Ця держава володіє третіми у світі покладами природного газу – 25,4 трлн куб. м (14% світових запасів), поступаючись за цим показником лише Ірану та Росії. Торгівля природним газом дає Досі величезні прибутки. Саме завдяки газу Катар отримав змогу стати глобальним інвестором. Урядовий орган – Інвестиційна адміністрація Катару (Джигаз Катар аль-Істісмарат) – є одним із найбільших інвесторів у світі та керує фондами у 335 млрд доларів. 

Катар вже інвестував 30 млрд євро до економіки Великобританії, 10 млрд євро до французьких активів та 5 млрд євро – до німецьких. Катарцям належать частки у таких глобальних компаніях, як Barclays, Volkswagen Group, Porsche, Hochtief, Sainsbury, Lagardère, Total, EADS, Technip, Air Liquide, Vinci SA, GDF Suez, Veolia, Vivendi, Royal Monceau, France Telecom, Areva. У грудні 2016 року Катар заявив, що планує вкласти 10 млрд доларів до інвестиційних проектів на території США. Між іншим, Катар володіє 19,5% акцій компанії "Роснафта", що є найбільшим виробником нафти у Росії.

Катар інвестував кошти не лише у бізнес, а й у людський капітал особливого типу – політичних активістів, медійних експертів, блогерів, неурядові громадські та релігійні організації та навіть у цілі радикальні рухи. Весь арабський світ обвитий павутинням прокатарських сил: це і рух "Брати-мусульмани" в Єгипті та інших арабських державах, організація "Тахрір аш-Шям" у Сирії, "уряд" Халіфи аль-Гаві у Лівії. Подейкують, що навіть "Ісламська Держава" – це теж катарська інвестиція. Утім, майже усі означені проекти або вже нейтралізовані, або сильно знекровлені. Проте є одна сила, яка міцно тримає владу у своїх руках – це палестинський рух ХАМАС, який від 2006 року керує сектором Гази та у який свої кошти вкладає Доха. І тут час згадати про роль Ізраїлю у показовій розправі над Катаром.

Головне, чого прагне Ізраїль, – це безпека як на кордонах, так і всередині самої країни. До переліку загроз ізраїльські стратеги зараховують діяльність екстремістських рухів, серед яких той самий ХАМАС та ліванська Хезболла. А вони, між іншим, отримують фінансування від Катару та Ірану. Якщо ХАМАС – це рука Дохи на ізраїльських кордонах, то Хезболла – це іранський кулак, що може будь-якої миті завдати удару по Ізраїлю.

Терор – це головний страх Єрусалима, тому 6 червня міністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман заявив, що розрив дипломатичних відносин між низкою арабських держав та Катаром відкриває для Ізраїлю "можливості для співробітництва в боротьбі із терором". Простіше кажучи,  йдеться про співпрацю євреїв з "арабським НАТО" на чолі з Саудівською Аравією задля стримування радикального ісламу та іранської загрози. Йдеться і про трансформацію протистояння з арабсько-ізраїльского на сунітсько-шиїтське (Саудівська Аравія проти Ірану).

Саудія і Катар – це дві братні ваххабітські (сунітські) держави. Проте ваххабізм у саудитів більш консервативний, ніж у катарців. Намагання Саудів нав'язати Катару свій варіант ваххабізму викликає у них відторгнення, і вони ладні дружити з Іраном, щоб зберегти свою релігійну ідентичність. Однак це галузь політики. Головні причини союзу Катару та Ірану є геополітичними: Саудія вимагає у Катару закрити всі його міжнародні проекти. Маються на увазі "Брати-мусульмани" у Єгипті та Лівії, ХАМАС у Ізраїлі тощо. Тобто Сауди вимагають від Катару стати другорядною та залежною державою. Катарці з цим статусом "меншого брата" не згодні. Саме тому їх так наразі пригнічують та схиляють до покори.

Ескалація конфлікту між Ер-Ріядом і Дохою є болісним етапом народження нової геополітичної реальності, який змінить обличчя нинішнього арабського світу.

Щоб остаточно досягти однорідності в лавах сунітів, необхідно розв'язати проблему останнього реального осередку арабсько-ізраїльского протистояння, яким є ХАМАС. Задля послаблення ХАМАСу необхідно відрізати його від фінансування, а його головним донором руху від 2012 року є Катар. Отже, схилення катарців до відмови в підтримці ХАМАС істотно послабить рух, і його зможуть поступово нейтралізувати єгипетські спецслужби. Ресурсів Туреччини та Ірану, які також фінансують угруповання, для підтримання боєздатності ХАМАС буде замало, тому він швидко занепаде.

У такому разі влада у секторі Гази зможе повернутись до лояльного до Ізраїлю ФАТХ (політична партія Палестинської автономії) на чолі з Махмудом Аббасом, а там можна буде почати реалізацію проекту "Великої Гази". Йдеться про поступове переселення палестинців із Західного берега річки Йордан до Палестинської держави, до якої належатиме сектор Гази і частина Синайського півострова. Таким чином може бути вичерпаний один із найбільших конфліктів сучасності – конфлікт між арабами та євреями через створення Держави Ізраїль. І якщо це станеться, народиться новий Близький Схід – регіон, яким ми його не знали – без воєн і постійної загрози роз'ятрити його старі рани. Але поки що цей проект дуже далекий від реалізації.

Ізраїль і далі демонструє високу майстерність у маніпулюванні як глобальним гегемоном США, так і регіональними важковаговиками в регіоні. "Джихад", розпочатий Ер-Ріядом проти Катару, символічно збігся з 50-ю річницею початку Шестиденної війни, відомої як "Накса", що в перекладі з арабської означає "поразка". Це дуже болісна дата дла арабів. Вони дуже швидко спланували агресію проти Ізраїлю, що був тоді головним ворогом, та набагато більшими силами напали на нього. Але цей напад зазнав краху. 

Ізраїль 1967 року пережив тріумф, встановивши контроль над палестинським Східним Єрусалимом, сирійськими Голанськими висотами і єгипетським Синаєм. Однак тоді найбільше лиха зазнали палестинці, які остаточно втратили надію на свою державність, і ледь животіють до сьогодні. Так і зараз араби хочуть знову стати єдиними, усунувши Катар як державу, що порушує арабську єдність. Але послаблення Катару призведе до послаблення арабського світу, бо Ізраїль посилить позиції в секторі Гази. Це по суті нова перемога Ізраїлю. Хотілося б вірити, що аналогічна Палестині доля омине Катар, і він знайде порозуміння із своїми старшими братами без значних втрат.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація