Джин уже вилетів із пляшки

Джина курдської незалежності із пляшки випустили вже давно, і назад його заштовхнути буде важко.

Влада іракських курдів заявила про наміри провести референдум про незалежність 25 вересня. Це не вперше, коли на півночі Іраку населення запитають: "Чи підтримуєте ви незалежний Курдистан?" Але цього разу курди можуть зірвати куш – вони активно борються проти "Ісламської держави" в країні і мають змогу захопити більші території. А тому зараз для них більш реальним є шанс вибити у влади Іраку за допомогою референдуму якщо не незалежність, то хоча б автономію.

Утім, формування окремих інститутів у іракській частині Курдистану розпочалося доволі давно – цьому сприяла американська інтервенція 2003 року. І саме від того часу цей регіон перебуває під контролем місцевих курдських еліт і під американським протекторатом. За цей час самі курди, курдські політичні партії й загалом курдська політична еліта створила не просто окремі інститути, але й завершила процес підготовки до незалежності. Якби референдум відбувся зараз, і, скажімо, завтра треба було б проголошувати незалежність Курдистану на півночі Іраку, відокремлюватися від нього, то це можна було б зробити доволі просто і без серйозних перешкод.

Однак це неможливо, оскільки сьогодні існує доволі серйозне питання – кордони Курдистану. Курди претендують на більші території порівняно з тими, які офіційно визнала центральна влада Багдаду. Окремою проблемою буде те, кому ж належатимуть нафтові родовища.  Упродовж ХХ століття курди потерпали від арабської експансії, їх витісняли із багатих на нафту районів до більш бідної гірської місцевості. Отже, у будь-якому випадку у разі оголошення курдами незалежності зараз із великою імовірністю можна було б очікувати на збройний конфлікт між арабами і курдами за контроль над родовищами.

Зрозуміло, що завтра така Курдська держава не утвориться. Тому референдум, який вони запланували на 25 вересня, можна розглядати лише як вихідну точку в переговорному процесі щодо майбутнього Близького Сходу після занепаду «ІД».

До всього курдські загони беруть участь у битві за Мосул. Наразі незрозуміло, чи розглядають вони звільнені власними силами території від "ІД" як свої, а чи готові вони від цих територій відмовитися. Апетит приходить під час їжі, тож цілком можливо, що курди захочуть привласнити ці території. Але поки що жодних переговорів стосовно визначення меж тих чи інших земель сьогодні в цьому регіоні не проводять.

Перспективи утворення Курдської держави залишаються невизначеними і через відносини всередині курдських сил – між ними немає єдності, між ними триває конкуренція. Тому важко говорити про формування курдської політичної нації чи чогось подібного. Курдський політичний клас не має чіткого розуміння своїх інтересів.

Теперішній президент Іракського Курдистану Масуд Барзані займає протурецьку позицію. А перетин кордону між Туреччиною і Курдистаном набагато простіший, ніж перетин блокпостів, які розташовані між арабською і курдською частинами Іраку. Лояльність до Туреччини з боку Барзані викликає певні застереження у інших груп – курдських племен, які також готові були б кинути виклик Барзані у боротьбі за першість.

Водночас лояльність Барзані до Туреччини легко пояснити. Туреччина забезпечує Іракський Курдистан усім необхідним – від продовольства до будівельних матеріалів. Для Ердогана цей контакт з Барзані є дуже важливим, бо він прагне таким чином обмежити можливості для дій на території Туреччини радикальних груп і таких терористичних організацій, як Робітнича партія Курдистану. Підтримуючи курдів в Іраку Ердоган створює видимість терпимості щодо курдів у Туреччині тоді, коли не бажає утворення їхньої автономії. А РПК, між іншим, саме за це і бореться в Туреччині, однак, через свої дії визнана терористичною, зокрема, США, Канадою, Австралією та Німеччиною.

Слід не забувати, що курдські племена проживають не тільки в Іраку, але і в Ірані, Туреччині та Сирії. Теоретично об'єднана Курдська держава могла б утворитися в межах цих чотирьох держав, але подібний перерозподіл на Близькому Сході навряд можливий у такому вигляді. Хоча навіть у рамках кризи, громадянської війни і браку безпеки у Сирії деяким курдам вдалося не лише відстояти ті території, на яких вони етнічно переважають, але і захопити значно більші, тобто у цій країні курди теж заявляють про себе.

Що ж до Іраку, то, можливо, курди для початку розглядають варіант утворення автономії, а вже після цього – незалежної держави. Зрозуміло, що завтра Курдська держава не утвориться. Тому референдум, який вони запланували на 25 вересня, можна розглядати лише як вихідну точку в переговорному процесі щодо майбутнього Близького Сходу після занепаду "ІД". Це можна назвати підготовкою до розподілу пирога, який доведеться ділити після завершення операції зі звільнення Іраку від терористів.

Курди в Іраку хочуть бути озброєними, у тому числі і результатами референдуму. Подібну активність проявляли і курди в Сирії, які ухвалили декларацію про автономію і можливість утворення незалежної держави. Процес із утворення автономії триває, його не можна зупинити.

Джина курдської незалежності вже давно випустили з пляшки. Назад його буде важко заштовхнути, і невідомо, що це має бути. Але курдське питання досі залишається проблематичним. Зараз немає жодного серйозного міжнародного гравця, який міг би активно лобіювати ідею Курдської незалежної держави. Таким гравцем можуть бути США, чиї військові активно підтримують курдів і вважають їх найбільш боєздатною силою регіону. Утім, все одно існують політичні і не тільки обмеження щодо просування інтересів курдів, зокрема, позиція Туреччини – вона категорично проти курдської незалежності і намагається запобігати виникненню подібних загроз для себе.

Для курдів учергове з’являється шанс спробувати вискочити із цієї проблеми, вискочити з замкненого кола, у якому вони крутяться.

Як відреагує на референдум Ірак? Він у цьому певною мірою обмежений, оскільки на його території залишаються американські війська і американські радники. Навряд іракська армія може здійснити каральну операцію проти Іракського Курдистану. Найкращий спосіб – це ігнорування, тому що всі інші реакції – гірші.

Звісно, це не перший такий референдум. 2014 року Барзані вже намагався провести референдум про незалежність курдів від Іраку. Але сьогодні ми маємо ситуацію, коли зростає вартість призу. Близький Схід вступає у період поствійськового врегулювання через занепад "ІД". А отже, на момент закінчення громадянської війни в Сирії, на момент знищення "ІД" треба скористатися цим шансом. Особливо, коли шиїти ще не готові до такого насильства, а суніти вже не готові.

Для курдів учергове з'являється можливість спробувати вискочити із цієї проблеми, вискочити з замкненого кола, у якому вони крутяться. Зрозуміло, вони можуть проголошувати незалежність будь-коли, але результату значного не буде – їх ігноруватимуть. А ось коли вони зловлять момент на тлі знищення "ІД", захоплять більші за свої етнічні землі території, їм буде про що торгуватися з Іраком.

 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Наступна публікація