Філарет між Кроносом і Мойсеєм

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Щоб увійти в історію Православної Церкви України пророком, а не Кроносом чи кумедною мачухою, Філаретові варто згадати Мойсея.

Колишній митрополит Київський Московського патріархату і патріарх Київського патріархату не задоволений своїм місцем в Православній церкві України.

Він не хоче бути "почесним" патріархом і не хоче бути лише єпархіальним архієреєм, а виключно "владикою Київським і всієї України" і щоб молодий предстоятель був у нього на побігеньках. Саме образ сварливої літньої баби з казочки про золоту рибку згадується у зв’язку з останніми заявами "колишнього", яких не буває. А ще образ мачухи із "Попелюшки", який створила геніальна Раневська: "Жалко, королевство маловато, разгуляться мне негде. Ну, ничего, я поссорюсь с соседями. Это я умею!"

Тобто перед нами трагікомедія. Але на відміну від казки, це реальність. Реальність останнього авторитарного правителя в радянській і незалежній Україні, який пережив та переграв всіх, з ким у нього були конфлікти, але не зупинився і продовжує грати і боротися за свою владу і своє розуміння архітектури цієї влади.

І тут вже можна провести паралель з міфологічним Кроносом, який щоб зберегти свою владу, вбиває і пожирає власних дітей.

Але, в будь-якому разі, враховуючи, що казки та міфи — це архітепічні історії, які мають виховну мету застерігати, ми знаємо, що баба, яка не змогла втамувати свої амбіції, залишилася доживати вік у розбитого корита.

А мачуха, яка хитрощами намагалася стати керівною тещою короля, під сміх оточення вигукувала "Интриган! Я буду жаловаться королю! Я буду жаловаться на короля!… Какое сказочное свинство!… Я не могу больше оставаться в этом королевстве!… Ах ты, змея!… Крошки мои, за мной!".

Тут вже можна провести паралель з міфологічним Кроносом, який щоб зберегти свою владу, вбиває і пожирає власних дітей

На що король, підсумовуючи, сказав, що "Все счастливы, кроме старухи-лесничей! Но она, знаете ли, сама виновата. Связи связями, но надо же, в конце концов, и совесть иметь! Когда-нибудь спросят, а что вы, собственно, можете предъявить? И никакие связи не помогут сделать ножку маленькой, душу большой и сердце справедливым…" і завершив майже дослівним цитування послання апостола Павла про євангельську любов.

Але, напевно радянські (і пострадянські) державні і партійні кар’єристи, а разом з ними і ієрархи радянського штибу, вірять у владу, гроші і компромат більше, ніж у перемогу добра за допомогою любові і самопожертви.

До речі, Кроносу таки не вдалося з’їсти усіх своїх дітей. Залишився Зевс, який не тільки врятував своїх братів і сестер, разом з якими він здолав Кроноса, але й сам, пройшовши непростий шлях боротьби, зрад, падінь і перемог, усвідомив свої недоліки, став гідно виконувати свої обов’язки і встановив таки справедливі закони і для богів, і для людей.

Можна поставитися до Філарета і з точки зору звичайного людського здорового глузду. Бо, якщо зняти з нього куколь і абстрагуватися від логіки боротьби за владу, то можна побачити перед собою 90-літнього дідуся, який каже, що він не сліпий, маючи на увазі лише гостроту зору очей.

Тому для тих, хто вважає його своїм духовним батьком, найкраще не боротися з ним, не застосовувати до нього заборон і анафем, а бути терплячими, продовжуючи складний діалог майбутнього з минулим. Це буде і по-людськи, і по-християнськи.

Для тих, хто вважає його своїм духовним батьком, найкраще не боротися з ним, не застосовувати до нього заборон і анафем, а бути терплячими

А ще пропоную згадати біблійного пророка Мойсея, який вивів свій народ з рабства, але не увійшов у землю обіцяну. А знаєте чому? Бо одного разу, добуваючи народу воду зі скелі, Мойсей втратив терпіння і у гніві приписав славу собі, а не Богові.

Символічно, що нещодавно Філарет в запалі дискусії довкола Томосу заявив, що саме він створив Київський патріархат і він залишається його патріархом…

Тому, щоб увійти в історію Православної Церкви України пророком, а не Кроносом чи кумедною мачухою, Філаретові варто згадати Мойсея, благословити Бога, наступні покоління Богом бережених і боголюбивих українців та зійти на свою гору Нево, звідки видно майбутнє, до якого йому вже не увійти.

Залиште свій коментар

Вибір редакції