Формула миру між Ефіопією та Еритреєю

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Відмовившись врешті від захоплених територій, ефіопи отримали шанс розбудувати країну, що стане новою економічною зіркою Африки.

18 липня екіпаж ефіопської авіакомпанії Ethiopian Airlines радісно пригощав пасажирів рейсу ET0312 за маршрутом Аддис-Абеба — Асмера шампанським та дарував їм троянди. Люди на борту літака посміхалися та робили селфі один з одним — ще б пак, вони були переповнені почуттями перед побаченням з родичами після десятиліть розлуки. Саме в такій атмосфері відбувся історичний пасажирський переліт між Ефіопією та Еритреєю. Відновлення авіаційного сполучення — це лише перший крок з великого комплексу заходів, що запланований на двосторонньому ефіопсько-еритрейському рівні для нормалізації відносин.

20 років сторони прожили у стані "холодної війни" та вели взаємну підривну діяльність на різних фронтах, включно з підтримкою повстанців по різні боки кордону. А почалося все з прикордонної війни 1998-2000 рр. Це криваве збройне протистояння точилося за низку спірних ділянок території на кордоні протяжність 1626 кілометрів. Сукупна площа землі, що була предметом суперечки, складає до 1000 кв км, з них найбільша частина — це так званий "трикутник Йирга" з центром у місті Бадме.

20 років сторони прожили у стані "холодної війни" та вели взаємну підривну діяльність на різних фронтах, включно з підтримкою повстанців по різні боки кордону

Якщо для Ефіопії розмір спірних ділянок кордону — це просто крапля в морі, то для Еритреї, яка і без того позбавлена стратегічної глибини територій, вони складають майже 1% усієї площі. І для ефіопів справа була дійсно не в площі. Наприкінці 90-х більшість міністрів уряду, який керував країною, включно з уже покійним авторитарним прем’єр-міністром Мелесом Зенаві, походили з провінції Тиграй.

Ще всередині минулого століття вона входила до складу Ефіопії, адже після поразки у Другій світовій Італії, колонією якої була Еритрея, остання була практично повністю включена до складу Ефіопії на умовах федерації (відповідно до резолюції ООН 1952 року). Однак ефіопський імператор скасував автономію, і потім Еритрея 40 років боролася за свою незалежність, поки у 1993 році таки не домоглася її. Але кордони між країнами не були чітко визначені, частина прикордонних територій лишились спірніми — зокрема, і Бадме. Тодішній ефіопський уряд вважав, що це ознака престижу — мати Бадме у складі країни. І розпочав агресію проти Еритреї, захопивши спірне місто. 

Еритреія, Ефіопія, мапа, для блогів
ТСН.ua

Проте еритрейці протягом 2,5 років війни здійснювали шалений опір агресору. Буквально кожен сантиметр спірної землі був залитий людською кров’ю. У безглуздій війні, яка не змінила status quo, за різними даними загинули від 100 до 300 тисяч осіб. В підсумку у 2000 році була укладена Алжирська угода, яка передбачала припинення ворожнечі, розведення військ, надання гуманітарної допомоги та обмін в’язнями війни. В 16-кілометровому коридорі на кордоні було утворено буферну зону, в межі якої були введені миротворці ООН.

Врегулювання територіальних суперечностей передавалося до рук двох комісій: щодо кордону та щодо спірних питань. Вони засідали в Гаазі. Під час їхньої роботи переважна більшість рішень в питаннях делімітації кордону була ухвалена на користь Еритреї. Зокрема, місто Бадме, що було каменем спотикання, оголошувалося еритрейською територією. Хоча ефіопи вирішили не оспорювати вердикт комісії щодо делімітації кордону, уряди Зенаві (1995-2012) та його наступника Хайлемаріама Десаленя (2012-2018) не наважувалися офіційно зголоситися на залишення території — на них здійснювали тиск генерали, які не бажали визнати поразку.

Радикальна зміна ситуації відбулася з приходом до влади уряду прем’єр-міністра Абія Ахмеда Алі у квітні 2018 року. Він став першим головою країни з народності оромо та одночасно першим мусульманином на чолі християнсько-православної Ефіопії. В своїй промові під час вступу на посаду він пообіцяв провести політичну реформу, сформувати умови для єдності Ефіопії та народів, які в ній мешкають, припинити політичні переслідування опозиції, а також нарешті врегулювати кляту прикордонну суперечку з Еритреєю.

Заяви та наміри Абія Ахмеда отримали переважно позитивні відгуки та велике піднесення ентузіазму серед людей всередині країни. Проте в нього є й вороги: 23 червня під час виступу на велелюдному мітингу в Аддис-Абебі невідомий у формі полісмена кинув гранату до натовпу в 17 метрах від трибуни голови держави. Загинуло дві людини, до 150 осіб отримали поранення. Сам Ахмед не постраждав. Змовники походили з середовища правоохоронних органів, не згодних з радикальними змінами в країні. При цьому уряд Еритреї засудив цей напад, зазначивши, що це була перша в історії Ефіопії "демонстрація за мир".

Буквально кожен сантиметр спірної землі був залитий людською кров’ю. У безглуздій війні, яка не змінила status quo, за різними даними загинули від 100 до 300 тисяч осіб

Через два тижні після цього, 9 липня, відбулася дійсно історична подія: під час візиту до Асмери прем’єр-міністр Абій Ахмед  з незмінним президентом Еритреї та батьком незалежності країни Ісайясом Афеверки підписав текст Спільної Декларації про мир та дружбу між країнами. Документ містить 5 положень, а саме:

1) Припинення стану війни між Ефіопією та Еритреєю та відкриття "нової ери миру та дружби";

2) Обидва уряди будуть намагатися налагодити тісне політичне, економічне, соціальне, культурне та безпекове співробітництво, що буде просувати життєво важливі інтереси обох народів;

3) Відновлюються транспортні, торгівельні, комунікаційні та дипломатичні зв’язки між країнами;

4) Рішення щодо міждержавного кордону буде втілено у життя;

5) Обидві країни будуть прагнути посилити регіональний мир, розвиток та кооперацію.

На перший погляд, декларація виглядає, як капітуляція Ефіопії перед Еритреєю, оскільки зовні більшість переваг від неї отримує саме еритрейська сторона. По-перше, місто Бадме остаточно відійде під контроль Асмери, і тамтешні ефіопи мають переселятися з цього міста углиб своєї країни. По-друге, буде припинено дію режиму економічних санкцій та завершиться політична ізоляція Еритреї, яка у світі довгий час сприймається країною-вигнанцем, так само, як КНДР.

По-третє, еритрейські порти відновлять роботу з перевалки вантажів з та до Ефіопії, що має істотно поліпшити стан місцевої скарбниці. По-четверте, Асмера отримує унікальну можливість розвивати видобуток калію на територіях, що колись були предметом спору (2% світових запасів).

Австралійська компанія Danakali вже веде підготовку щодо проекту Colluli. Передбачається, що компанія буде видобувати 472 тис. т. калію на рік, і тут же будуть вироблятися калійні добрива. Сукупний обсяг інвестицій до економіки Еритреї складе $332 млн. Реалізація проекту може дати змогу Еритреї покінчити із злиднями та увійти до числа великих гравців на ринку калійних добрив, де країна буде конкурувати з Канадою, Росією, Білорусією та Бразилією.  

Проте від миру з Еритреєю Ефіопія також не лишиться у програші. Уряд Абія Ахмеда прийняв мудре рішення про нормалізацію відносин з неспокійним сусідом, оскільки зникає одна з найбільш зовнішніх небезпек для сталого розвитку країни. За оцінками експертів МВФ, темпи економічного зростання в Ефіопії в 2018 році будуть найвищими в Африці на Південь від Сахари та складуть +8.5%.

За оцінками експертів МВФ, темпи економічного зростання в Ефіопії в 2018 році будуть найвищими в Африці на Південь від Сахари та складуть +8.5%

Головним драйвером зростання виступають інвестиції до інфраструктури, наприклад, будівництво великої греблі "Відродження" на Блакитному Нілі. Вона стане найбільшою гідроенергетичною спорудою в Африці. Країна переживає бум іноземних інвестицій, що в 2017 році зросли на 28%.

Ефіопії пророкують роль "нового Китаю" — і це випливає з стратегії уряду країни, що робить ставку на розвиток виробничих потужностей, поліпшення автошляхів, будівництво залізниць та розвиток авіаційних перевезень. Щоб  зростати, Ефіопії необхідна безпека в регіоні. Саме тому країна поступово мириться із своїми сусідами, спочатку з Сомалі, а тепер з Еритреєю.

Це особливо актуально на тлі зростання занепокоєння Єгипту, який дуже хвилюється, що ефіопська гребля зменшить рівень води в Нілі нижче за течією, і це стане причиною руйнації єгипетського сільського господарства та енергетики. Єгипетські генерали, усвідомлюючи відсутність спільного кордону з Ефіопією, розглядали Еритрею в якості потенційного плацдарму для ведення бойових дій проти ефіопів, якщо вони заберуть їхню воду. Отже, тепер цей потенційний військовий плацдарм для Каїра є втраченим.

Ще однією важливою ініціативою Абія Ахмеда є відновлення Військово-морських сил країни та будівництво флоту. Після втрати контролю над Еритреєю на початку 1990-х рр. Аддис-Абеба також втратила й свої морські бази в Массауа та Асебі в Еритреї, її флот відійшов тій самій Еритреї, а також Джибуті та Ємену. Тепер же Ефіопія знову прагне відновити свій морський потенціал, бо це є важливим для виходу країни на зовнішні ринки. Особливо з огляду на те, що зараз 85% торгівельного транзиту країни відбувається через порт Джибуті, а це несе великі ризики.

Також ефіопи намагаються отримати доступ до портів держав Африканського Рогу шляхом скуповування часток їхніх акцій. Зокрема, уряд Ефіопії придбав 19% акцій проекту еміратської DP World в порту Бербера, що у Сомаліленді. Укладені угоди з урядами Джибуті та Судану про придбання часток у портах Джибуті та Порт-Судані. Ефіопський логістичний центр буде побудований в кенійському порту Ламу в рамках реалізації проекту транспортного коридору Кенія-Південний Судан-Ефіопія. Не за горами повернення ефіопів до портів Еритреї. Таким чином, можна з впевненістю сказати, що сталий мир вигідний обом країнам.

Ефіопії пророкують роль "нового Китаю" — і це випливає з стратегії уряду країни, що робить ставку на розвиток виробничих потужностей, поліпшення автошляхів, будівництво залізниць та розвиток авіаційних перевезень

Розповідь про довгоочікуване примирення між Ефіопією та Еритреєю була б неповною без згадки одного з найважливіших архітекторів цього процесу. Цією людиною є помічник державного секретаря США з африканських питань, один з найбільш досвідчених американських дипломатів у справах держав континенту — Дональд Ямамото. Саме за його ініціативи восени 2017 року у Вашингтоні розпочалися переговори між головою МЗС Еритреї Османом Салехом, радником президента Афеверки з політичних питань Яманом Гебребом  та колишнім прем’єр-міністром Ефіопії Хайлемаріамом Десаленем. Саме ця зустріч заклала фундамент для примирення. В квітні 2018 року Ямамото відвідав Асмеру та Аддис-Абебу та допоміг сторонам узгодити положення мирної Декларації.

Отже, саме американські дипломатичні мускули дозволили не лише відновити діалог між Ефіопією та Еритреєю, а ще й привести ці країни до довгоочікуваного примирення. Американцям вигідно, щоб обидві країни стали на шлях реформ, що має не лише збільшити рівень демократії в світі, а й убезпечить регіон від повторення руйнівних конфліктів недалекого минулого.

Не можна виключати, що нормалізація відносин між запеклими ворогами Ефіопією та Еритреєю за сприяння Вашингтона є частиною більш широкої стратегії адміністрації Трампа. До її складових також можна віднести зусилля США з денуклеаризації Корейського півострову. Водночас виникають сумніви, що ця стратегія буде плідною у вирішенні сирійської та української криз, оскільки в цих двох конкретних випадках вона нагадує політику умиротворення агресора. Головний бенефеціар цих криз — Росія — не зупиниться через поступки, розглядаючи їх як прояв слабкості, і буде далі зухвало підривати світовий лад.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Вибір редакції