Хитра гра Хартума

Або чому Судан заявив про готовність розмістити російську військову базу на своїй території.

Одним з рішень, що було схвалене під час закритих переговорів між президентом Росії Володимиром Путіним та президентом Судану Омаром аль-Баширом 22 листопада в Сочі, стала активізація співробітництва у військовій сфері. При цьому взаємодія між сторонами не обмежиться класичним військово-технічним співробітництвом, а буде значно глибшою. Мова йде про пропозицію суданського уряду на адресу Москви побудувати російську військову базу на території Судану.

28 листопада голова комітету оборони та безпеки парламенту Судану аль-Хаді Хамід заявив, що для поліпшення умов боротьби з контрабандою та работоргівлею в акваторії Червоного моря в місті Порт-Судан може бути розміщена російська військова база. Він зауважив, що буде розумно, якщо росіяни погодяться на це в рамках міждержавного співробітництва в економічній та військовій сферах. "Судан готовий прийняти російські військові бази, це чудове співробітництво", — заявив Хамід.

Він зауважив, що зараз існує велика кількість випадків порушення морських кордонів Судану, а він не може дати цьому раду самостійно: "Судна заходять до наших територіальних вод, протизаконно виловлюють рибу, рибацькі човни також порушують наші кордони". "Ми повинні вести боротьбу з работоргівлею та контрабандою в Червоному морі та захищати свої береги. Саме через це створення російської бази в Судані не є чимось дивним. "Цього вимагає наш час", — додав Хамід.

У російських військових колах пропозиції суданської сторони зустріли по-різному. Частина експертів вважає, що започаткування військової бази в Судані буде розпорошенням ресурсів, і навпаки треба далі облаштовувати російські бази в Сирії. Мова йде про базу ВКС РФ "Хмеймім" та пункт матеріально-технічного забезпечення ВМС РФ в Тартусі. Очевидною є конкуренція різних груп впливу в середовищі військових Росії в боротьбі за шматки державного бюджету. На тлі перемог над ІДІЛ в Сирії та Іраку лунає все більше закликів скорочувати російську військову присутність на сирійській території.

Проте складається враження, що Кремль прагне все більше розширювати свою глобальну експансію. Якщо в Середземномор’ї росіяни вже мають сирійські бази, а також ведуть переговори з єгиптянами та лівійцями щодо створення нових військових баз у Середземномор’ї ще й на їхній території, то закріплення російських військових на берегах Червоного моря — це вже зовсім інший сюжет. Також є застереження, що військова база для РФ буде так би мовити заставою під багатомільярдний кредит, який хоче отримати Хартум від Москви. Проте платоспроможність суданців викликає сумніви, отже вони намагаються, як то кажуть, розплатитися у військовій площині.

На тлі перемог над ІДІЛ в Сирії та Іраку лунає все більше закликів скорочувати російську військову присутність на сирійській території

У свою чергу голова сенатського комітету з питань оборони та безпеки РФ Віктор Бондарєв стверджує, що поки відсутнє якесь конкретне рішення щодо облаштування бази у Судані, і все відбувається лише на рівні обговорень. Проте він не відкидає тези, що російська база на суданському узбережжі укріпила би геополітичні позиції Москви в Східній Африці. Ще в ХІХ столітті росіяни планували облаштувати свою військову базу у форті Сагалло на території сучасного Джибуті (інша держава у Східній Африці). Для цих цілей навіть були відряджені козаки отамана Ашинова, які прагнули збудувати там колонію "Нова Москва". Проте їх планам завадив арешт козаків французами — на той час Джибуті був колонією Франції. Вже в ХХ столітті СРСР мав військові об’єкти на території Сомалі та Еритреї.

Є чотири причини російського інтересу до розміщення військової бази в Судані, з яких Кремль може вирішити таки взятися за її будівництво.

Причина 1. Тиск на Саудівську Аравію. Судан розташований на сході Африки, а Саудівська Аравія — на теренах Аравійського півострову. Проте відстань між ними по прямій складає лише 296 кілометрів. Отже, якщо Кремль розмістить свою військово-морську базу у Порт-Судані, вона стане фактором стримування саудитів. Відповідно, росіяни матимуть вагомий козир для ведення торгів з Ер-Ріядом по інших питаннях, зокрема, життєво важливому для них міжсирійському мирному врегулюванню. Також вони будуть стримувати амбіції Саудівської Аравії щодо домінування на Червоному морі.

Причина 2. Консолідація військового союзу з Іраном. Тегеран вже доволі давно тісно взаємодіє з Хартумом та також має плани облаштування своєї військової бази в Порт-Судані. Цей об’єкт має стати частиною мережі іранських баз, що активно розбудовуються у суміжних із Саудівською Аравією державах. Як відомо, Росія дуже тісно співпрацює з Іраном по Сирії, і, вірогідно, готова долучитися до участі в інших конфліктах, де задіяні іранці. Перш за все мова йде про Ємен.

Причина 3. Перспективи залучення Кремля до вирішення кризи в Ємені. Зараз найбільш болючою зоною Саудівської Аравії є саме "єменська криза". Владу в цій країні захопили проіранські повстанці з руху "Ансар Аллах", більше відомі як хусити. Спроби Ер-Ріяда відновити при владі свого ставленика — президента Мансура аль-Хаді — поки не мають успіху. Ємен все більше перетворюється на чорну діру, що несе ризики для територіальної цілісності самої Саудівської Аравії. Якщо росіяни перекинуть частину своїх військових підрозділів з Сирії до Судану задля участі у війні в Ємені, то це може стати надзвичайно болісним ударом для саудитів, які остаточно втратять контроль над Єменом.

Причина 4. Підготовка Росії до експансії на Сході Африки. Нині держави Східної Африки активно розвиваються та демонструють високі темпи економічного зростання. В наступні роки очікується значне піднесення Ефіопії, Уганди, Танзанії та, за певних умов, Кенії. Цьому сприяє реалізація китайцями великих інфраструктурних проектів в регіоні. Не слід забувати, що на Африканському Розі розташована держава Південний Судан, надзвичайно багата нафтою. Не за горами вже й поступова реконструкція Сомалі. Отже, росіянам хотілося би також долучитися не лише до торгівлі з країнами регіону Східної Африки, а ще й до експлуатації його ресурсів. Найкращим ключем до цього є будівництво військової бази.

Але уряд президента Омара аль-Башира в Судані теж має свій великий інтерес. Він полягає в тому, що хитрі суданці хочуть набити собі ціну у переговорах з американцями щодо зняття санкцій. З цією метою вони хочуть налякати їх допуском росіян на свою територію.

Росіянам хотілося би також долучитися не лише до торгівлі з країнами регіону Східної Африки, а ще й до експлуатації його ресурсів. Найкращим ключем до цього є будівництво військової бази

З обранням Дональда Трампа президентом США трансформували свою політику щодо Судану. Довгий час проти Хартума діяли американські санкції через підтримку міжнародного тероризму. В жовтні 2017 року Білий дім оголосив про скасування економічних санкцій, що були введені ще 20 років тому. Трамп зауважив, що режим президента аль-Башира має відчутний прогрес в таких сферах, як протидія тероризму та дотримання прав людини. Проте країну так і не видалили з чорного списку спонсорів тероризму Держдепартаменту. А це обмежує можливості отримання країною фінансової та військової допомоги.

Та Судану і цього замало: він прагне також зняття міжнародного ембарго щодо торгівлі зброєю, яке було накладене через конфлікт в Дарфурі. Прикметно, що днями суданська влада арештувала одного з ключових організаторів геноциду в Дарфурі, лідера міліції "Джанджавід" Мусу Гіляля. Це має засвідчити добру волю Хартума в покаранні причетних до етнічних чисток бойовиків та остаточно врегулювати конфлікт, що за оцінками ООН забрав понад 300 000 людських життів.

Але на цьому хитрощі суданців не закінчуються. Їхнє запрошення росіян на свою територію має також стримувати Ізраїль, який проводить доволі жорстку політику щодо Судану. В жовтні 2012 року чотири літаки (вірогідно, ВПС Ізраїлю) здійснили авіаудари по передмістю суданської столиці та знищили військовий завод "Ярмук", де виготовлялися снаряди. Також не виключалося, що суданці виробляють там і хімічну зброю. Тель-Авів спростував всі обвинувачення на свою адресу, проте у Судані про це не забули, та досі шукають механізми приборкання Ізраїлю, — тепер, ймовірно, за участю росіян.

У підсумку загравання Хартума з Москвою у безпековій сфері демонструють зростання міжнародної ваги Росії, яка намагається бути все більш залученою до міжнародних справ. Бо Путіну необхідно показати пересічним росіянам все більше перемог на міжнародній арені — особливо в переддень президентських виборів 2018 року. Саме тому початок будівництва російської бази на території Судану цілковито вписується до цієї стратегії. Втім, чи лишиться проект актуальним після чергової перемоги Путіна на виборах, лишається відкритим питанням.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація