Камінь за пазухою

Камінь за пазухою

Фото: ТСН.ua

Або чому Росії буде важко домовитися з США. 

Нещодавно, 8 лютого, російська агенція "Интерфакс" повідомила про те, що весною цього року з морського носія "може вперше стартувати гіперзвукова ракета "Циркон", призначена для реалізації концепції глобального неядерного стримування". Також зазначалося, що "гіперзвукові ракети "Циркон" надійдуть на озброєння атомних підводних човнів "Ясень-М", перспективних субмарин "Хаскі" і низки надводних кораблів".

Проте, не так давно в російського керівництва серйозну стурбованість викликала сама ідея США щодо неядерного швидкого глобального удару, яка передбачає розробку неядерних ракет, здатних впродовж години нанести точне ураження по будь-якому об'єкту на земній кулі. Кремль явно побоюється того, що реалізація цієї ідеї може знизити фактор стримування, який забезпечує російська ядерна зброя.

А вже 14 лютого американська газета The New York Times повідомила про те, що Росія таємно розгорнула установки крилатих ракет наземного базування "SSC-8", які Москва, попри американські застереження, виготовляла і випробовувала протягом кількох років. Це порушує Договір між про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, який уклали США і СРСР 8 грудня 1987 року.

Очевидно, йдеться про елементи пропаганди й інформаційної кампанії тієї хитрої гри, яку Москва наразі демонструє Вашингтону: ставтеся з належною повагою і увагою до наших пропозицій, зокрема щодо глобальної системи протиракетної оборони США (її Москва вважає загрозою національній безпеці), а інакше – отримаєте рішучу відповідь.

Проте, навряд чи це матиме великий ефект у США. Адже там ще залишилися експерти, які пам'ятають, що Росія завжди, навіть у часи найбільшого потепління відносин у горбачовський період, мала камінь за пазухою. У Сполучених Штатах добре відома історія, пов'язана з намаганнями керівництва СРСР, а згодом і РФ, приховати від світу правду про широку програму виробництва наступальної бактеріологічної зброї, що за деякими даними здійснювалася від 1946 до 1992 роки. Хоча це суперечило зобов'язанням у рамках Конвенції про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів біологічного (бактеріологічного) і токсичного озброєння і його знищення 1972 року. Тому, пам'ятаючи це, у Вашингтоні не дуже довіряють "російським партнерам".                

А тим часом адміністрація Трампа почала потроху формувати власну лінію у зовнішньополітичній сфері. До числа союзників уже включили Британію, Японію, Ізраїль і Канаду, а до опонентів – Іран, Китай, Північну Корею і терористичне угрупування "Ісламська держава". Уже визначено загальне ставлення Вашингтона й до НАТО. Цінність Альянсу для Сполучених Штатів уже не піддається сумнівам, хоча перед країнами-членами поставлено чітку вимогу щодо виконання своїх фінансових зобов'язань стосовно витрат на оборону. За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), окрім США, які витрачають на оборону більше, ніж усі інші держави НАТО разом узяті, в 2016 році лише Естонія і Греція досягнули цільового показника 2% від ВВП, тоді як Великобританії не вистачило до нього лише 0,02%.

Саме список опонентів США робить доволі непростими можливі домовленості з Росією, про які багато говорять деякі експерти. Адже наразі Китай, а особливо Іран, окрім держав-членів Організації про колективну безпеку (ОДКБ) і режиму Асада в Сирії, є найбільшими союзниками Москви.

Поза тим, існує вже згадана велика недовіра між американським і російським істеблішментом. Вочевидь, саме у цьому контексті слід розглядати нещодавню відставку радника з національної безпеки президента США Майкла Флінна через його розмову про санкції з послом РФ у Вашингтоні Сергієм Кисляком ще у грудні 2016 року. І тут неважливо, чи діяв Флінн з ініціативи Трампа або просто не виконав відповідні інструкції – очевидно, що адміністрація Трампа прагнула уникнути різкої критики і хвилі невдоволення. Росіяни ж примудрилися розсмішити всіх, подавши цю подію як наслідок якогось багатоходового і підступного заколоту "соратників Обами".

Однак, деякі елементи американської зовнішньополітичної мозаїки все ще залишаються невідомими. І тут для Києва ненадовго відкривається вікно певних дипломатичних можливостей. Для України дуже важливо вже найближчим часом сформувати нові меседжі для нової адміністрації США. Великою помилкою буде їхати до Вашингтону зі старим порядком денним. І ще було б не зайвим пам'ятати, що дипломатія – це мистецтво моменту, яке полягає в тому, щоб скористатися цим моментом вчасно.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація