Клімат Трампа

Найбільше вихід із угоди вдарить по самим США – вони можуть втратити не тільки позицію лідера у світовій системі, але й довіру своїх союзників.

Справдилися одні з найгірших очікувань – попри заклики бізнесу, експертів та попри супротив шістьох лідерів країн G-7 Дональд Трамп 1 червня оголосив про вихід Штатів із Паризької кліматичної угоди. Таке рішення вкотре похитнуло його репутацію у світі – кандидат у канцлери Німеччини Мартін Шульц навіть назвав його "антиамериканським президентом". Рішення Трампа не схвалили навіть у рідних Штатах, зокрема, Гаваї заявили, що підуть всупереч президенту й виконуватимуть кліматичну угоду.

Сам Трамп ще від часів передвиборчої кампанії публічно заперечував зміни клімату і називав їх "містифікацією", "глобальним ошуканством", "вигадками лобістів зеленої енергетики" і не тільки. До своєї "перехідної команди" Трамп призначив Майрона Ебелла, відомого своїми заявами про те, що "потепління перебуває у межах природних коливань". Трамп і досі орієнтується на висновки консервативних організацій і аналітичних центрів, зокрема, Фонду "Спадщина" (Heritage Foundation) та Американської торговельної палати. Саме їхні точки зору вплинули на рішення США вийти із угоди.

Ситуація виглядає комічно, оскільки процес виходу США з угоди може тривати протягом усього президентського терміну Трампа. Паризькі домовленості дозволяють будь-якій країні-підписанту повідомити про бажання вийти з неї протягом трьох років від моменту набуття ними чинності – тобто від листопада 2016 року (Штати ратифікували угоду у вересні 2016 року). Відповідно, трирічний термін подання заяви про вихід минає в листопаді 2019 року. Процес виходу триватиме ще один рік від дати надходження повідомлення про вихід. А тому наслідки рішення адміністрації Трампа стануть проблемою не стільки для нього самого, скільки для його наступника.

Якщо США таки вийдуть із угоди, то вони потраплять до клубу аутсайдерів, серед яких Нікарагуа і Сирія, які не підписали Паризькі домовленості. США не вноситимуть вкладів до кліматичних фондів, до яких готові платити не лише економічні гіганти Китай та ЄС, але й менш розвинені Монголія та Габон.

НАВІЩО СВІТУ ПАРИЗЬКА УГОДА

1992 року міжнародна спільнота визнала глобальне потепління, уклавши Рамкову конвенцію з протидії змінам клімату (РКЗК). На сьогодні її сторонами є 196 держав. Від 1995 року представники цих країн зустрічаються на "самітах Землі" (СОР). На другому "саміті Землі", що відбувся 1997 року в Кіото, був підписаний Кіотський протокол. Цей документ зобов'язав розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити викиди парникових газів (насамперед, вуглекислого газу) до рівня, встановленого 1990 року.

Крім того, протокол передбачав механізм квотування викидів. Невикористані квоти на викиди продавали і, таким чином, фінансували екологічні проекти. Цим механізмом скористалася й Україна. У нашій державі до початку 2000-х років викиди скоротилися на 40% порівняно із рівнем 1990 року. Це дало змогу продавати невикористані квоти, одним із найбільших покупців яких стала Японія. Сторонами протоколу на сьогодні є 191 держава.

Утім, Кіотський протокол має певні недоліки. По-перше, він не зобов'язує скорочувати викиди країни, що розвиваються. А до їхнього переліку потрапили потужні "нові індустріальні держави", приміром, КНР та Індія. По-друге, стороною протоколу не стали США, котрі за адміністрації Джорджа Буша-молодшого відмовилися від його ратифікації. По-третє, термін дії документу завершувався 2012 року.

Ситуація виглядає комічно, оскільки процес виходу США з угоди може тривати протягом усього президентського терміну Трампа.

 

Але вже наприкінці 2011 року сімнадцятий "саміт Землі" в південноафриканському Дурбані дійшов згоди щодо продовження дії Протоколу до 2020 року. При цьому від виконання зобов'язань впродовж "другого періоду" чинності Кіотського протоколу відмовилися не лише США, але й КНР, Нова Зеландія, Росія та інші. Так виникла потреба в укладенні нової угоди щодо кліматичних питань.

Під час 21-го "саміту Землі" в Парижі була досягнута принципова згода щодо нового документу з протидії змінам клімату – народилася Паризька угода. Цей документ, як і Кіотський протокол, є додатком до РКЗК і є оновленою збіркою вказівок із протидії змінам клімату. Україна, між іншим, приєдналася до документу в липні 2016 року.

В основу Паризької угоди покладені принципи, які кардинально відрізняються від тих, що викладені у Кіотському протоколі:

  • якщо протоколом встановлювалися чіткі "відсотки" та часові періоди скорочення викидів для різних держав та їхніх категорій, то угода ґрунтується на їхньому добровільному зниженні через "національні внески" (через програми заходів для боротьби з глобальним потеплінням з боку кожної країни);
  • країни можуть кожні 5 років переглядати власні внески, робити їх більш "амбітними". За тим, як кожна держава визначатиме свій план заходів, спостерігатиме секретаріат угоди;
  • угода прагне до обмеження зростання температури на планеті: до 2050 року вона має зрости не більш ніж на 2℃;
  • угода почне діяти від 2020 року, коли спливе "другий термін" функціонування Кіотського протоколу.

Угода усунула зобов'язальний характер скорочення викидів, передавши вирішення цих питань самим державам, які формуватимуть "національні внески". До того ж Паризькі домовленості усунули неоднозначний механізм "торгівлі квотами", який не відігравав помітної ролі в скороченні викидів парникових газів. І тому вона є такою важливою у світовій спільноті. Негативний досвід Кіотського протоколу показав, що участь США у Паризькій угоді мала б бути ключовою.

ЧОМУ НЕЗАДОВОЛЕНИЙ ТРАМП

У розгромній промові Трампа 1 червня саме вимога до фінансових витрат позиціонувалася як одна з причин відмовитися від угоди. Але насправді тези про "витратність" угоди є маніпулятивними. Таку думку, зокрема, висловили у федеральному міністерстві екології Німеччини.

Найбільшій критиці з боку Трампа піддалося положення угоди про внесення 100 млрд доларів до кліматичних проектів. Президент США вважає, що ці кошти повинні надаватися країнам, що розвиваються, від уже розвинутих країн. Однак подібні  положення у самій угоді навіть не згадуються. А тому заяви Трампа свідчать або про недалекоглядність його радників, або про його схильність маніпулювати інформацією.

Лідер США плутає Паризьку угоду із домовленістю про Зелений кліматичний фонд. Вона була досягнута восени 2010 року на 16-му "саміті Землі" в Канкуні. У рамках фонду держави-учасниці Кіотського протоколу мають до 2018 року накопичити 10 млрд доларів. Ці кошти підуть на запуск "зеленої" енергетики у країнах, що розвиваються. Саме для цього США вже переказали 1 млрд доларів із анонсованих 3 млрд, а ЄС надав 1,4 млрд доларів. Проте навіть у такому випадку фінансове навантаження на душу населення в країнах Євросоюзу виявляється вищим, ніж у Штатах.

Максимум, на що може очікувати країна, яка не дотримується власних завдань, – це засудження з боку міжнародної спільноти.

Звісно, Паризька угода вважає фінансування екологічних програм у країнах, що розвиваються, важливим інструментом боротьби зі змінами клімату. Хоча цей інструмент не є вирішальним. Основою угоди є визначені самими державами "національні внески". Головне, чого мають не допустити держави– це потепління на Землі на 2℃ до 2050 року.

Трамп вважає, що угода передбачає штрафи для держав-учасниць за невиконання визначених завдань. Насправді про це в документі також не йдеться. Держави, які уклали угоду, самі й мають відповідати за ефективність своєї боротьби з глобальним потеплінням. Максимум, на що може очікувати країна, яка не дотримується власних завдань, – це засудження з боку міжнародної спільноти.

Також Трамп думає, що Паризька угода надає преференції одним країнам і завдає шкоди іншим. У своїй промові він зіслався на приклад Китаю, який планує підвищувати власні викиди парникових газів до 2030 року. У дійсності цей приклад не суперечить угоді, бо кожна країна на власний розсуд може визначити, як саме вона скорочуватиме викиди. Китай у своєму "національному внеску" зазначив, що на 2030 рік припадатиме пік його викидів парникових газів. Цей прогноз можуть і переглянути, чому можуть посприяти сповільнення темпів економічного зростання в континентальному Китаї, а також значний прогрес у розвитку відновлюваної енергетики в цій країні. Сама угода не забороняє США визначати власний максимум викидів.

Суперечливим виглядає й висловлювання Трампа про те, що угода обмежує можливості розвитку вугільної енергетики й технологій "чистого вугілля", вільних від парникових викидів. Але крім того, що Паризька угода не передбачає чіткого сценарію зменшення викидів, вона не зобов'язує держави використовувати для цього конкретні види технологій. Намагання деяких країн і лобістських організацій зафіксувати в угоді статус ядерної енергетики як "низьковуглецевої" виявилися провальними. Тож і електростанції, які застосовують технологічні цикли "чистого вугілля", цілком мають право на існування в рамках Паризької угоди. А це означає, що договір не загрожує вугільній промисловості, яку так прагне відродити Трамп.

ЗМІ добряче покритикували промову Трампа і за слова про те, що угода нібито деформує конкуренцію на ринку. Трамп заявив, що реалізація угоди призведе до втрати 2,7 млн робочих місць у США до 2025 року, здебільшого у вугільному та нафтовому секторах. На противагу словам президента США Організація економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) прогнозує, що завдяки інвестиціям в "зелену економіку" національні господарства країни G-20 продемонструють приріст ВНП на 4,7% до 2050 року.

До того ж Трамп випускає з поля зору приріст робочих місць, якими людей вже почали забезпечувати відновлювані джерела енергії. Станом на кінець 2016 року в секторі "зеленої" енергетики США налічувалося понад 770 тисяч працівників. Враховуючи те, що сонячна енергетика в Штатах торік зросла більш ніж на чверть порівняно із 2015 роком, кількість робочих місць у цьому секторі буде й далі зростати. Аргументи Трампа проти Паризької угоди не тільки однобокі, а й маніпулятивні. Вони не охоплюють всієї ситуації як у США, так і у світі.

ЯК ТРАМП РОЗСЕРДИВ СВІТ

Заяву Трампа навряд можна назвати неочікуваною для більшості представників світової спільноти. Ще за підсумками саміту G-7 президент США відмовився підписувати декларацію тільки через те, що у ній згадувалися кліматичні зміни. У питаннях протидії глобальному потеплінню G7 де-факто перетворилася на G6.

Про це свідчить і жорстка реакція світових лідерів на демарш Трампа, зокрема, – новообраного президента Франції Еммануеля Макрона. Він не лише закликав американських бізнесменів інвестувати у французьку "зелену" економіку, але й запросив учених зі США приїздити до Європи для проведення досліджень щодо кліматичних питань та відкриття екологічних стартапів. Макрон наголосив, що ці зусилля підуть на користь не тільки Франції чи Євросоюзу, але й світу загалом.

Серед критиків Трампа опинилися і канцлер Німеччини Ангела Меркель та голова німецького МЗС Зіґмар Ґабріель. Останній назвав рішення президента США "безвідповідальним". А кандидат у канцлери ФРН від соціал-демократів і екс-глава Європарламенту Мартін Шульц заявив, що президент Трамп "вирішив піти не лише проти ходу розвитку людства, але й проти здорового глузду". Навіть не схильна до суттєвої критики на адресу США в світлі Brexit та майбутніх виборів прем'єр-міністр Британії Тереза Мей заявила, що вважає рішення офіційного Вашингтону "передчасним". 

У питаннях протидії глобальному потеплінню G7 де-факто перетворилася на G6.

Свою незгоду з Трампом висловили і в США. Після його скандального рішення керівник Tesla та SpaceX Ілон Маск вийшов із дорадчого комітету при голові держави, як і обіцяв. Екс-президент Барак Обама заявив, що "чинна адміністрація йде проти майбутнього". Засудив рішення Трампа і нобелівський лауреат в галузі економіки Джозеф Стігліц. Він заявив, що "Трамп намагається поставити під сумнів усе, що можна", а рішення про вихід з Паризької угоди назвав "кидком гранати у підвалини глобальної економіки".

А ось президент РФ Володимир Путін під час Петербурзького економічного форуму заявив, що "США, вочевидь, мають вагомі причини, якщо вони вирішили вийти з Паризької угоди". Російська сторона, до слова, не є стороною "другого періоду" Кіотського протоколу, адже вважає, що він обмежує її економічне зростання. Росія не заявила жодних амбітних цілей у своєму "внеску" до Паризької угоди, апелюючи до того, що має значні площі лісів.     

ЩО ДАЛІ?

Якщо втілення домовленостей припиниться, світ зіштовхнеться з потеплінням на 3,5℃ вже 2060 року, що призведе до стрімкого танення льодовиків в Антарктиці та Ґренландії, затоплення територій, поширення стихійних лих та посух, переформатування кліматичних поясів, втрату цінних представників флори й фауни (приміром, морських коралів) і не тільки.

Рішення США дозволяє й іншим країнам задуматися про вихід із угоди. Але з огляду на те, що угода є класичним випадком м'якого права, такі демарші – маловірогідні. Хоча такі країни, як  КНР, Індія та Росія можуть піти слідом за Штатами. Китай та Індія можуть обуритися через недостатність міжнародного фінансування їхніх екологічних програм. Однак, нещодавні візити індійського прем'єра Нарендри Моді та голови уряду КНР Лі Кецяна до Берліна свідчать про їхню солідарність з позицією ЄС в питаннях протидії змінам клімату.

А ось Росія може відмовитися від виконання договору без причини або ж аргументуючи цей крок тим, що угода створює перепони для традиційного нафто-газового експорту Москви. Навіть можливий вихід РФ з угоди не завдасть їй шкоди, адже рівень викидів у країні залишається значно нижчим від 1990 року, а економічні санкції, накладені у зв'язку з агресією проти України, не дають підстав для стрімкого економічного зростання в Росії найближчими роками.

Якщо ЄС вдасться напрацювати й втілити амбітну політику в боротьбі з глобальним потеплінням, це тільки ствердить його позиції як лідера. Вирішальною є солідарність між Німеччиною та Францією, а також потенціал їхнього впливу на країни Центрально-Східної Європи, котрі мають проблеми із утіленням завдань із захисту клімату. Це, здебільшого, стосується Польщі, яка на 95% залежить від теплової енергетики.

США у випадку завершення процедури виходу з Паризької угоди повторять той же шлях, яким пішли в часи Кіотського протоколу. Більшість зусиль із впровадження екологічної політики та "зелених технологій" концентруватиметься на рівні окремих штатів та бізнесу.

Якщо втілення домовленостей припиниться, світ зіштовхнеться з потеплінням на 3,5℃ вже 2060 року, що призведе до стрімкого танення льодовиків в Антарктиці та Ґренландії.

Американський бізнес у ЄС та Китаї не зможе не модернізувати своє виробництво й муситиме скорочувати шкідливі емісії, інакше його спіткає втрата ринків збуту у цих країнах за умови бездіяльності. А це станеться, якщо держави-члени ЄС та КНР підуть на більш амбіційні кроки в кліматичній політиці, зокрема, на оподаткування парникових викидів чи їхнього вмісту в окремих продуктах.

Що залишається робити Штатам? Вони можуть "затягнути" подання документів для старту процесу виходу для того, щоб не вкластися в трирічний термін відмови від домовленостей або щоб дочекатися завершення президентських повноважень Трампа й відкликати заяву про вихід. Крім того, США можуть повернутися до угоди після спливу президентських повноважень Трампа, провівши заново процес її ратифікації.

Сам Трамп не відкинув змоги напрацювання нової "кращої угоди для Америки" з питань клімату. Та це і малоймовірне передовсім через те, що наразі сторонами Паризької угоди є майже всі країни світу за винятком Сирії та Нікарагуа. Час для погодження нової угоди теоретично існує (термін дії Кіотського протоколу спливає 2020 року), але часу для її обговорення й підписання – надто мало. Паризька угода готувалася понад 6 років після того, як на "саміті Землі" в Копенгагені (СОР-15) не змогли ухвалити нові домовленості на заміну Кіотському протоколу. Тож готувати нову угоду за таких умов навряд чи доцільно.

Звісно, вихід США із Паризької угоди є ударом для міжнародної спільноти з протидії змінам клімату. Але найбільше цей вихід ударить по самим США – вони можуть втратити не тільки позицію лідера у світовій системі, але й довіру своїх союзників.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook  і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: