Колаборанти

Колаборанти

Фото: УНІАН

Правоохоронці мають нарешті почати реагувати на тих, хто підтримує "русскій мір" і агресію Росії.

За усі роки Незалежності наша влада мала ту характерну рису, що все робила тільки наполовину і нічого не доводила до кінця. Бо будь-яка проблема, наче гідра, що розмножується сама від себе, розростається і перетворюється на нове чудисько.

В рамках закону про декомунізацію комуністична символіка заборонена. Однак її використовують прихильники "русского міра", а жодного покарання за це нема. В Одесі, приміром, недавно поліція спокійно усю їхню вакханалію спостерігала і нічого не робила.

Тобто закон є, а як уже його будуть виконувати – владу не турбує.

Щодня ми читаємо про те, що когось упіймали на хабарі. Але нічого не чуємо про суди над хабарниками. Усі справи розтягуються на роки. Хоча, якщо людину упіймали на гарячому і вилучили накопичені мільйони, то що тут розслідувати? Навіщо розтягувати задоволення?

А робиться усе лише для того, аби потім тихенько спустити кримінальну справу на гальмах, бо ніхто ж із хабарників не настільки дурний, аби тримати свої накопичення в одному місці. Так що для наших чесних суддів завжди можна знайти вагомий аргумент.

Є доволі значна частина громадян, які не тільки заражені ідеями "русского міра", а відверто їх пропагують. Чому досі правоохоронні органи не відвідали Почаївську Лавру, де відкрито продається російська пропаганда? Де на службі у монахів перебувають якісь заслані "казакі", та й чимало самих монахів не з України, а з Росії та Молдови.

Український дух Почаїва уже давно вивітрився, хоча в давнину це була греко-католицька святиня. А в 60-х роках, коли ігуменом був родич моєї мами, я ще бачив і відчував у Лаврі український дух. Хоча й тоді уже прочани з Росії везли свій ісконний сморід і релігійний фанатизм, тягнучи з собою не лише чайники й закіпчені каструлі, в яких вони варили собі обід на оболоні, але й юродивих жінок, щоб з них вигнати диявола. Бо, видно, у них, в Росії, їхні священнослужителі ради дати дияволу не могли. І я бачив, як ті божевільні жінки намагалися здерти з себе одяг, а інші жінки їх лагідно стримували, а ті верещали, як недорізані. Видовище було незабутнє і збирало чимало роззяв.

З цим агресивним "русскім міром" в особі УПЦ МП треба покінчити негайно. Церква відділена від держави? А вона про це знає? Бо вона себе чомусь не відділяє від наших мирських і державних справ і постійно демонструє свою ворожість. Вона відверто проти євроінтеграції, ненавидить іноземців й іновірців.

У нас йде війна, але ця церква її не визнає і відмовляється відспівувати загиблих. Хоча не відмовлялася відспівувати загиблих "Русской освободітєльной Армії" і виносити хліб-сіль німецькому командуванню у Смоленську.

Мер Горлівки Станіслав Кім заявив, що Карл Маркс і Лев Троцький мріяли знищити расу слов'ян, щоб віддати територію Росії сіоністам, а заодно оголосив себе "верховным главнокомандующим УССР" та закликав сили АТО переходити на бік Совєтського Союзу. "Пора возвращаться домой – в Советский Союз – туда, откуда мы все вышли", – проголосив він.

Цікаво, що прихильники "русского міра" і загалом російські нацики – це завжди антисеміти. Причому коли наші нацики виголошують антисемітські лозунги, то за гроші, а в росіян це все йде від душі.

Хтось скаже, що мер Горлівки ще один юродивий. Очевидно так, але в Україні знайдуться десятки тисяч людей, які можуть його підтримати. Поки що на площі виходять лише найактивніші, їх завжди буває мало, але у відповідний момент, якби, наприклад, Росія таки напала на нас повномасштабно і відкрито, то це вже були б маси, які вітали б "асвабадітєлєй" квітами і криками "ура".

Навіть незважаючи на те, що досі кримчанам так і не вдалося повернутися в СССР, бажаючі повертатися не зникли. Це говорить про те, що той міфічний СССР в їхній уяві перетворився на символ. Жилося важко, але дружно – так виглядає цей ідеальний вимріяний світ. І вони готові заради цього терпіти злигодні. Тому ми не бачимо у Криму жодних протестів.

Реформи йдуть у нас важко, бо ніде вони не йшли легко. У жодній розвинутій країні не обходилося без проблем. А особливо в час війни.

Що робили інші країни в час війни з колаборантами? Наприклад, у тому омріяному ними СССР. Усіх "нєблагонадьожних" було виселено в Сибір ще до початку війни. Цілими сім'ями. В Америці виселили в табори усіх японців.

У наш час такі міри уже надто жорстокі, але колаборанти повинні від правоохоронних органів отримати попередження, а потім штрафи за будь-які заклики, які суперечать нашій Конституції, за пропаганду "русского міра" і заперечення російської агресії. Мусить бути прийнятий закон про колабораціонізм. Вже і негайно.

Їм також треба надати змогу переселитися на територію, де їх приймуть з розкритими обіймами. Це стосується і священнослужителів – від монахів до митрополитів.

Розповсюдження антиукраїнської літератури, преси й сайтів у нас теж не переслідується. У попередніх своїх статтях я не раз наводив приклади такої ворожої пропаганди, але в СБУ, мабуть, читають щось інше. Вочевидь, не розуміючи, що якщо ці видання існують, то на них є попит. І хтось їх розповсюджує далі.

На жаль, як бачимо, усе, що в нас робиться, робиться так, аби ми зажди перебували у такому підвішеному стані, у стані тривоги і невпевненості та ще й з ворогом не тільки перед собою, але й за плечима.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація