Крок на випередження

Заговоривши про миротворців на Сході, Путін спробував показати, що РФ цікавиться подоланням конфлікту, – та насправді все інакше.

Заявивши про підтримку присутності миротворців ООН на Донбасі, російський президент Володимир Путін спробував зробити крок на випередження, тобто продиктувати свої умови так само, як він за власним сценарієм ініціював і погоджував Мінські угоди – без чітких механізмів, дат виконання, послідовності тощо. Тобто це чергова спроба продемонструвати нібито конструктивну дію, першим виголосити ініціативу, що нейтралізує інші пропозиції, передусім, українську.

Путін висунув свої умови, і це, зокрема, введення миротворчого контингенту лише заради безпеки представників ОБСЄ і контролю над лінією розмежування, а не над усією окупованою територією. Свої тези він висловив так, щоб представники і "нормандської четвірки", і Ради Безпеки ООН, і Генеральної Асамблеї зрозуміли, що тільки такий формат влаштує Росію і саме під нього вона збиратиме союзників.

Спочатку міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель нібито підтримав цю ідею, а ось далі, розібравшись, німці по-іншому оцінили ситуацію, дійшовши висновку про те, що миротворці таки мають бути на всій території конфлікту на Донбасі.

І ще одна умова, яку висловив Путін – участь у переговорах бойовиків, при цьому на рівних із іншими учасниками процесу. Це основні стратегічні позиції, і якщо інші сторони переговорів не погодяться з цими умовами, то перспектив щодо миротворців на Донбасі немає, адже там залишаються бойовики, і саме вони не дозволять забезпечувати інший формат участі миротворців, відмінний від того, який запропонував Путін. Таким чином, президент РФ намагається нав'язати свою позицію і контролювати її виконання, у своїх інтересах, звісно, і це також буде контроль над бойовиками.

Чому Путін виступає за миротворців лише на лінії розмежування? А тому, що їхня присутність на всій території конфлікту загрожує повному контролю на цій території бойовиків, переміщенню російської техніки, зброї, військ, і, найголовніше, це може сприяти відновленню українського суверенітету на цих територіях – як політичними, економічними, так і військовими силами. Тому Путін відпрацював багато сценаріїв на випередження, аби не змогло відбутися повернення Донбасу Україні.

Путін відпрацював багато сценаріїв на випередження, аби не змогло відбутися повернення Донбасу Україні.

Але у цій ситуації не буде консенсусу. Путін буде підтримувати тільки свої пропозиції, ми так само стоятимемо на своєму – вимагатимемо присутності миротворців на всьому Донбасі, неучасті бойовиків тощо – тож проект із миротворцями на Донбасі не буде реалізовано. Навіть якщо таке рішення і буде ухвалене на Генасамблеї, його неможливо буде виконати, адже бойовики будуть орієнтуватися не на вказівки цього органу, а на вказівки Росії. Тобто якщо не буде забезпечена безпека миротворцям ООН, зрозуміло, вони там працювати не зможуть [на момент прибуття миротворців у зоні конфлікту мають заморозитися активні бойові дії, – ред.].

І цим механізмом Путін буде користуватися – мовляв, це ж бойовики, вони мають свою позицію, я ж не можу дати їм жорсткі вказівки, я пропонував, щоб з ними також домовлятися, а вони вже будуть тоді забезпечувати і режим. Зрештою, Путін уже наголошував, що бойовики є і повинні бути учасниками переговорів на всіх рівнях, адже саме вони, за його словами, сторона, що воює.

У цій ситуації ми повинні наполягати на власному форматі, бойовики під впливом ООН, "нормандської четвірки", США повинні виконувати чіткі настанови, а Росія, як учасник переговорів, повинна виконувати ці рішення.

Однак цього не буде, бо не на те Росія зорієнтована. Її стратегічний план полягає у тому, щоб цей регіон довго залишався дестабілізованим. Вона також хоче змусити керівництво нашої держави надати Донбасу автономію, провести там вибори тощо.  

У цьому контексті варто згадати і про російсько-білоруські навчання "Захід-2017". Росія вже демонструє свою силу перед країнами НАТО і Україною щодо можливості використання великих контрагентних сил і нової техніки в глобальних сценаріях, а тому з'являються припущення щодо можливої ескалації і війни, але насправді дії Росії – це тільки демонстрація. На сьогодні вона не готова до таких глобальних наступальних операцій з огляду на свою геополітичну, економічну і навіть військову ситуацію. Країни НАТО мають на порядок вищий рівень технологій, оснащеності і так далі.

Російсько-білоруські навчання – це залякування. І те, що під час них розпочнуться масштабні операції проти України або Прибалтики – це навряд, бо Росія просто не витримає такий формат, інакше вона себе і власне керівництво приведе глобальної катастрофи.

А якщо говорити про позицію Росії щодо миротворців на Донбасі – то це лише намагання Путіна випередити всіх, висунувши свої вимоги, й водночас потягнути час у своїх інтересах.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація