Гавана Велика: Куба

Дата публікації
Перегляди
2222
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Гавана Велика: Куба

Фото: фото: Наталка Пісня

Ті, хто шукав місце, де зупинився час, запізнилися на кілька років - сучасна цивілізація вже продерлася на Кубу попри ембарго і заборони Фіделя.

Гавана дихає тютюновим димом: курять в холах готелів, в кафетеріях, хлібних, над дитячими візочками, у відкритих автобусах, пунктах обміну валют і, звісно, в сигарних магазинах.

Я міняла долари на куки (конвертовані песо) в дорожезному готелі "Мелія" за курсом, який нагадував співвідношення рубля до долара в радянські часи: за 1 умовну кубинську одиницю для іноземців просили 1,2 долари і брали додаткову комісію. У жінки в будці повітря було сизим від диму, між монетами і купюрами лежала пачка цигарок і рожева помада.

Тютюнові фабрики в серпні майже всі зачинені на ремонт - сезон на плантаціях закінчується навесні. Місцеві сміються: ми накрутили достатньо сигар, їх би ще встигнути скурити. Ціна коробки найдешевших - від 170 євро. Дорогі перевозять з охороною, яка нагадує інкасаторський кортеж.

Їх на підприємствах крутять жінки на внутрішньому боці стегна - щоправда, не голому, а з простеленим на нього шматом шкіри. На плантаціях блакитноокі ковбої з запахом рому зранку крутять сигари на засалених штанях і мастять їхні шви медом.

Американцям і вони, і сигари явно подобаються. За підрахунками кубинців, туристів-нелегалів – так тут все ще називають володарів штатівських паспортів – близько 30 тисяч на рік. Вони зазвичай прилітали через треті країни - Каймани, Мексику, Канаду, Панаму. Не ставили штампи про в'їзд і насолоджувалися кубинською екзотикою. Екзотика - це не про тропіки, а про соціалістичну реальність у вигляді металевих портретів Че на бетонних стінах, потріскані і вилинялі будинки старої Гавани, раритетні американські і радянські автівки. Якщо все це прибрати - вийде звичайна латино-американська країна.

Фото: фото: Наталка Пісня

Тут прокидаються пізно і довго не сплять, співають до світанку. Легко, подекуди надто легко, ставляться до сексу - жінка 73 років, ворожка за професією, розповідала про своїх дітей: ця - від коханця, ця - від четвертого чоловіка, я його сильно любила, цей - від останнього коханця, молодшого за мене на 20 років.

Ті, хто шукав місце, де зупинився час, запізнилися на кілька років - сучасна цивілізація вже продерлася на Кубу попри ембарго і заборони Фіделя. Повільно і боком, попри відсутність регулярних рейсів з США в карибському раю "Понтіаків" і "Б'юїків" 50-их років з'явилися китайські "Джиллі" і "Куку", айфони і айпади. Вай-фай в готелях за захмарними цінами, повільний, як і дротовий, - але є. Він є на площах і це кидається в очі - десятки людей з навушниками і простягнутими руками щось говорять, плачуть і сміються в телефони, махають руками тим, кого не бачили роками. Ввечері діти засипають на руках, поки тата й мами чекають, поки підвантажиться сторінка чи лист.

Ще кілька років тому перші дні на Кубі для більшості іноземців проходили в стані специфічної "ломки" - інтернет був майже недоступним. 10 євро за півгодини жалюгідно-повільного вай-фаю в готелі "Насьональ" все, на що можна було розраховувати.

Фото: фото: Наталка Пісня

Потім ґрінґо з'ясовували, що є життя тут і зараз, а світ стоятиме на тому ж місці, якщо навіть соцмережа не дізнається про чиїсь походеньки і важливий лист залишиться непрочитаним до кінця відпустки.

Тепер закриту від світу країну, чию цноту так ревно стерегли Фідель і агенти "Сегурідад", вже розбестив вай-фай – не американці, яким дозволять подорожувати на Кубу без дозволів Держдепа вже від сьогодні, не їхні "долари-і-багатство".

Епоха пішла: бабусі купують в парку картки поповнення рахунку для користування інтернетом, одягають навушники і посміхаються онукам в Мексиці. Їм не хочеться подорожувати: мовляв, вони вже старі. Вони звикли до копійчаних пенсій, відсутності сметани і непорошкового молока, до того, що на Кубі, острові посеред Атлантичного океану, продають здебільшого річкову рибу і іноді завозять лобстерів (по 2,5 долари) та креветки (по 3,5) за кілограм. За ними черга і на всіх не вистачає.

Фото: фото: Наталка Пісня

Куба схожа на Україну початку 90-х: одяг купують на базарі. На острові є магазини "Пол енд Шарк" і "Бенеттон" - речі в них за ціною "Ральф Лоран" на материку, помножені на три. Тому доступні небагатьом: середня зарплата становить 25-30 доларів на місяць. Якщо немає родичів в США, від відновлення стосунків з США дарма чекати див: про туризм можна тільки мріяти, до скасування торгівельного ембарго Конгресом - в кращому разі кілька місяців.

Є базари, і там продаються овочі і м'ясо. Старі купують по одному помідору, авокадо і часничині. Їхня основна їжа - рис і квасоля, як колись в Україні для багатьох сімей нею були картопля і макарони. В магазинах для місцевих на напівпорожніх полицях шмаття для підлоги. Воно тут по долару, дорожче за мило, зубну пасту і щітку разом взяті.

Ром - по 11,5 євро за велику пляшку (євро до кука - 1:1).

Є ще соціальні сигари, які видають по картках для малозабезпечених курців.

Вони димлять ними скрізь - в готелях, на лавках і парапетах. Єдине, за що доводиться платити втридорога - інтернет, з яким кубинці по-справжньому набули і водночас втратили свободу. Як і решта світу.

Фото: фото: Наталка Пісня

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
2222
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація