Чому українцям треба дати зброю

Ми не вигадуємо велосипед – збройний захист врегульований в багатьох країнах світу.

Обговорення права на збройний захист українців ніколи не зникало з медійного простору. Щоправда, у певні періоди воно набирало різного забарвлення. Якщо депутати або міністри не роблять гучних заяв, то цю тему порушують хіба що пересічні громадяни. А ось коли стається якась подія, наприклад, стрілянина на Подолі, що підтверджує необхідність простих людей мати право на збройний захист, коли з'являється необхідність, зрештою, ухвалити відповідний закон, зокрема, "Про цивільну зброю і боєприпаси" № 1135-1, який вже 2,5 року лежить у парламенті, от тоді політики з'являються на екранах телебачення.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков нещодавно заявив, що є багато перешкод для ухвалення парламентом закону, який вони називають про вільний обіг зброї. Насправді Аваков не повідомив нічого нового – позиція не ухвалювати закон лунала з йогу вуст ще від того моменту, як він посів крісло міністра. А ось голова Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський запевняє, що в Раді вже готують новий проект. Але та термінологія, яку він використовує, – "легалізація", "вільний обіг" – вона спотворює сам зміст того, про що йдеться.

Йтися має ані про вільний обіг зброї, ані про її легалізацію – а про приведення у відповідності до норм Конституції певних нормативних актів і документів. Є Конституція, яка говорить, що кожен має право захищати своє життя (ст.27). Конституція також говорить про те, що усі громадяни України рівні у своїх правах (ст.24). А є ще одна стаття, яка каже про те, що якщо обіг будь-яких речей потребує дозволів або обмежень, то це має регулюватися законом (ст.92, п.7)

Із цих трьох статей Конституції випливає, що нібито право захищати власне життя у нас за Конституцією є, але не визначено, у який спосіб: не існує закону, який би чітко врегулював, хто, якою зброєю і за яких умов має право захищатися, а чи взагалі має право робити це зі зброєю, якою буде відповідальність за порушення цього закону тощо.

Ми кажемо про те, що всі рівні. А Пашинський заявив, що влада має визначити категорії людей, яким можна "не боятися давати зброю", а це, за його словами, люди, які без зауважень служили в армії, СБУ, Нацполіції. Депутати вже не вперше таке заявляють, це у них така лінія поведінки. Конституція ж каже, що ми всі рівні, і ми не можемо вимагати від жінок, щоб вони йшли воювати в зону АТО тільки для того, щоб потім отримати право на маленький пістолетик для захисту власного життя. Такі заяви влади – антиконституційні.

І останній пункт з цих статей Конституціїї – право власності на зброю або її обмеження має регулюватися лише законом, а не міліцейськими настановами, постановами, наказами. А сьогодні у нас закону немає. Майже 26 років, як немає важливого, фундаментального, наріжного закону. Немає і все. Ми слухаємо аргументи міністрів, депутатів, потім з ними в унісон співають соціологи, політологи. Вони всі співають одну й ту саму пісню. Це друзі. В України є документ, який є документом прямої дії, законом прямої дії, – це Конституція. І якщо щось у цій країні не відповідає Конституції, то це має бути приведено у відповідність до неї.

Право захищати власне життя у нас за Конституцією є, але не визначено, у який спосіб: не існує відповідного закону.

Чи є позитивний досвід такого закону за кордоном? У Молдові такий документ ухвалили ще 1994 року. І озброєних молдаван ніхто не боїться – їх без віз ще від 2014 року пускають до Європи. І від ухвалення цього закону за кілька років рівень вуличної злочинності в них знизився чи не на 50-60%. Така ж ситуація була і в країнах Балтії. І у жодній країні світу, де б не діяли такі закони, немає погіршення криміногенної ситуації, навпаки є покращення.

Противники врегулювання права громадян на збройний захист можуть аргументувати свою позицію, наприклад, тим, що у США часто трапляється стрілянина і помирають люди. Але яке населення у Штатах? Близько 320 млн людей. А скільки людей проживає в Україні? За даними останнього перепису 2001 року – близько 48 млн, але, певно, що зараз менше. З математичної точки зору у країні, яка в 10 разів більша за іншу, кількість нещасних випадків також буде значно більшою.

Якщо говорити про масові розстріли, то це теракти, які зацікавлені особи можуть влаштувати і без вогнепальної зброї. Якщо теракти добре планують, їм не можуть запобігти у жодній країні світу – ані в США, ані в Німеччині, ані у Британії. Вогнепальна зброя тут може бути ні до чого. Наприклад, у Ніцці людей чавили вантажівкою, і в Берліні, і в Лондоні.

Іншим аргументом опонентів є те, що зброя може потрапити у руки психічно хворої людини. Але що сьогодні заважає їй піти на чорний ринок і за 300 доларів придбати пістолет Макарова? Нічого не заважало, не заважає і не буде заважати. Ця людина не питає дозволу ані у міністра внутрішніх справ, ані у суспільства, а просто купує собі "чорний" ствол, а усі інші законослухняні громадяни слухають чиновників. Злочинці озброєні. Неврівноважені персонажі також не мають жодних проблем із придбанням зброї у країні, що воює. У нас в програшному стані – тільки законослухняні.

Зареєстрована зброя теоретично може потрапити до рук людини, яка не має права її носити згідно із законом, наприклад, психічно хвора, але тоді запитання будуть до закладу, який видав їй довідку. Введена законом персональна відповідальність не дозволить нікому давати людям із психічними розладами довідки, які вони використають під час придбання зброї.

Якщо ухвалити закон, то зброю зможуть отримувати тільки громадяни, які будуть дотримуватися його норм, які будуть проходити ретельну підготовку, курси майбутніх власників зброї, отримувати необхідні знання поводження зі зброєю, надання першої медичної допомоги, знання Кримінального кодексу. Вони також знатимуть знатимуть про свою відповідальність. І тільки після складання іспитів для дозволу на отримання ліцензії, тільки тоді вони зможуть прийти до спеціалізованих зброярських магазинів. А там будуть продавати лише ті стволи, що пройшли процедуру попереднього відстрілу.

Депутат, нагороджений зброєю, може себе захистити або вистрелити у когось за потреби на власний розсуд, а громадянин України чомусь такого права позбавлений.

Наразі громадянин України може придбати собі (не на законних підставах, а на підставі міліцейських інструкцій) мисливську довгоствольну зброю нарізну та короткоствольну. Деякі категорії населення, які нібито належать до обраної касти, можуть скористуватися правом придбати собі травматичну зброю. А це право можна назвати антиконституційним, бо воно порушує рівність між людьми. Насправді все, що відбувається навколо травматичної зброї, – це просто величезна хабарницька схема, яка має на меті збагачення певних людей. Але це вже окреме питання.

Ухвалення закону дозволило б усім громадянам на правах рівності отримати шанс на придбання і пістолетів, і револьверів, саме такої зброї, якою силові міністри люблять нагороджувати депутатів. Але все це – тільки після навчання і отримання ліцензій. А зараз депутат, нагороджений зброєю, може себе захистити або вистрелити у когось за потреби на власний розсуд, а пересічний громадянин України чомусь такого права позбавлений.

Ще одна з тем, яку опоненти намагаються нав'язати суспільству – це фінансова нерівність. Мовляв, зброя буде дуже дорогою і не всі зможуть її собі дозволити. Але зброя у країнах Балтії, в Молдові коштує від 100 євро – це пістолет Макарова. Звісно, якщо це буде зброя більш відомих брендів, більш якісна, художньо оздоблена, то вона може коштувати дорожче. Але завдяки закону миттєво створиться ринок вживаної зброї. Люди ж купляють вже колись вживані авто? Так само вони куплятимуть вживану зброю, і коштувати вона буде менше.

Прикладів негативного досвіду врегулювання цього питання в інших країнах немає. Статистика вираховує нещасні випадки, пов'язані з використанням зареєстрованої зброї, на кожні 100 тис. населення. І у США показники будуть кращі, ніж у нас. Чому? Тому що зареєстрована, закріплена за людиною зброя ніколи або майже ніколи не використовується для скоєння злочину. Навіщо бандиту офіційно купувати ствол, проходити процедури реєстрації, складати іспити для того, щоб когось вбити? Для цього функціонує чорний ринок, де він і купить потрібну зброю

Зареєстрована зброя майже ніколи не використовується для скоєння злочину.

Національна поліція України серед семи завдань на нинішній рік пунктом №2 визначила боротьбу з нелегальною зброєю. Перш за все, нам бракує закону, який би визначив, яка зброя є легальною, яка – нелегальною, потрібно провести розмежування. Це може визначати лише закон. Його немає.

А які досягнення боротьби із "чорним" ринком зброї в Україні? Якщо у людей немає права придбати зброю у законний спосіб, вони не будуть слухати чиновників по телебаченню, вони просто придбають її собі на "чорному" ринку. І саме так вони створюють на неї попит. А якщо є попит, то у країні, яка воює, з'являється пропозиція. Ринок функціонує, і жодними адміністративними засобами його не можна врегулювати. Наразі на руках у населення, за нашими даними, 2,5 млн зареєстрованої в МВС одиниці зброї, а на чорному ринку – близько 5 млн. Тобто співвідношення 1:2, і не на користь зареєстрованої.

У нас немає виробництва власних боєприпасів. Країна четвертий рік воює – немає виробництва власних боєприпасів для стрілецької зброї. Якщо приблизно уявити потреби українського війська, спецслужб – це мільярди одиниць боєприпасів. У нас нерозвинена галузь, бо у нас немає навіть потужного і виробництва стрілецької зброї. У нас немає достатньої кількості магазинів. У нас не вистачає стрілецьких комплексів. У нас на всю Україну по документах МВС 39 стрілецьких комплексів і 49 навчальних закладів, де навчають користуватися зброєю. Це ніщо в масштабах країни.

Введена законом персональна відповідальність не дозволить нікому давати людям із психічними розладами довідки, які вони використають під час придбання зброї.

Немає і тирів, ремонтних майстерень. Але якщо це все відкрити під наглядом держави, то запрацює ціла галузь, будуть створюватися робочі місця, платитимуться податки. А звідси – зміцнення внутрішньої, громадської і навіть зовнішньої безпеки.

Ми не вигадуємо велосипед – він вже давно та успішно працює у багатьох країнах світу. Треба просто виконати конституційні норми, і все. І не надавати цьому ані політичного забарвлення, ані емоційного – просто виконувати Конституцію. Конституція каже: має бути закон. Все. 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: