Чим загрожують Україні протести в Молдові

Молдавська опозиція перейшла небезпечну межу. Ввечері середи, 20 січня, кількадесят протестувальників увірвались до будівлі парламенту, де депутати щойно обрали новий уряд.

Після низки корупційних скандалів у владній верхівці Молдови опозиціонери, які влаштовують акції протесту на вулицях Кишиніва ще з середини минулого року, висунули низку вимог. Насамперед вони жадають переобрання всіх гілок влади: президента, уряду та парламенту. При цьому усі до єдиної пропозиції влади щодо складу нового кабінету міністрів протестувальники відхилили, кожного разу знаходячи нові причини.

Справа в тому, що рушійними силами масштабного протесту є проросійські сили – Партія соціалістів, яку очолює Ігор Додон, а також "Наша партія" на чолі з Ренато Усатим. Обидва вміло використовують складну ситуацію в економіці, корупційні скандали і невдачі на європейському шляху нинішньої влади Молдови. В цьому їм також активно допомагає Москва.

Очевидно, Додон і Усатий переслідують низку цілей – встановити повний контроль над всіма гілками влади, не допустити зближення з Євросоюзом і розвернути країну на Схід, повернувши її до зони впливу Росії. За що, Кремль, звісно, надає Партії соціалістів і "Нашій партії" неабияку "спонсорську підтримку". Кремль і сам докладає неабияких зусиль, аби відвадити Молдову від Європи. Методи добре знайомі і Молдові, і тепер вже Україні – сепаратизм. Вірус сепаратизму продовжує процвітати у Придністров'ї, активно поширюється у Гагаузії (автономному територіальному утворенні на півдні країни) – регіонах, економіки яких зав'язані на експорті до країн Митного союзу. Усі свої біди місцеве населення пов'язує виключно з центральною владою, яка останні роки інтегрується до ЄС. Ці настрої підігрівають "гастролери" з РФ, які активізувались минулого року перед місцевими виборами. Активно підтримують опозиціонерів і російські пропагандистські канали.

Місцеві політики не те що не соромляться показувати свої проросійські погляди – вони ними активно спекулюють. Особливо активним в цьому плані є Ренато Усатий, який не лише головує в "Нашій партії", а й очолює депресивне місто Бєльці. Напередодні захоплення парламенту Усатий був у Москві. Російські канали показали, як він отримав аж дві снігоочисні машини для Бєльців. Тобто протестувальниками від своєї партії він керує з російської столиці. Свої проросійські тези він також підкріплює звинуваченням на адресу США у спробі "вкрасти суверенітет Молдови". До речі, персональний сайт Ренато Усатого можна знайти за адресою "ru1". Хоча, звісно, це може бути збігом.

Протести у Молдові грають не тільки проти самої Молдови, що ніяк не розвернеться в бік Європи і продовжує жити міфами про "братерську" Росію, яка фактично окупувала Придністров'я і підтримує його маріонеткову владу, одночасно роздмухуючи вогнище сепаратизму в Гагаузії. Небезпека є і для України. Сусід на півдні, де правлять проросійські сили – пряма загроза нашій національній безпеці.

Політична загроза полягає у розповсюдженні сепаратизму на півдні Одеської області. Частина регіону має погане сполучення навіть з обласним центром. Про зв'язок зі столицею годі й говорити. На Південній Одещині високий рівень безробіття, там фактично відсутні дороги і немає помітних змін в повсякденному житті. Натомість регіон має спільний кордон з Гагаузією, де відносини з Росією ставляться на перше місце, корумпованих чиновників, дірявий кордон і зневіру місцевого населення у змінах. Цю ситуацію вже намагались використати проросійські сили з Молдови, спробувавши організувати "Бесарабську народну республіку". Ще одна "народна республіка" не з'явилась на території України тільки завдяки роботі вітчизняних спецслужб.

Однак загроза все ще існує, і існуватиме доти, доки у невизнаному Придністров'ї стоятимуть російські так звані миротворці. Саме вони своїми штиками тримають владу у Тирасполі. За різними оцінками, на окупованій частині Молдови дислоковано до кількох тисяч військових РФ.

В Україні неодноразово звучали заяви про загрозу прямого вторгнення на нашу територію з Придністров'я. Через це на кордон з Молдовою перекинули додаткові сили Національної гвардії та прикордонників, рили рви і збільшували контроль над потоками контрабанди. Київ спромігся заборонити транзит російських військових та озброєнь до Молдови, що стало важким ударом по Росії та буремному молдавському регіону.

Щоб убезпечити себе від виникнення нових загроз, Україні варто зайняти активну позицію. Українська влада, зважаючи на спроби проросійської опозиції дестабілізувати ситуацію в Молдові, має закликати сторони до діалогу і нагадати опозиції в Кишиневі про законність обрання уряду, присяга якого відбулась напередодні. Про свою позицію вже повідомили у Бухаресті, Брюсселі та Вашингтоні. Київ наразі мовчить. Хоча на печерських пагорбах мають пам'ятати, що Україна – одна з головних перемовниць щодо вирішення придністровського конфлікту. До того ж Україна має державний кордон із невизнаною республікою, тому нестабільність може безпосередньо загрожувати нашій нацбезпеці.

Зовнішньополітичний курс, який проголосив новий прем'єр-міністр Молдови Павло Філіп, збігається з настроями української політичної еліти. Звертаючись до дипломатичних представництв, глава уряду повідомив: "Цей уряд буде проєвропейським, у великій мірі проєвропейським, але в справах, а не тільки в промовах. Це шлях, який ми обрали ще з 2009 року, але, мені здається, що часом цей курс був більшою мірою передвиборчим гаслом, ніж метою, якою ми керувалися безпосередньо в нашій діяльності".

На цьому тлі логічно мали б бути активізовані і контакти України з Румунією, яка також межує з Молдовою. Ці контакти можуть допомогти Кишиневу наблизитися до вирішення кризи і не звернути з європейського шляху в бік Росії. У України є практичний досвід боротьби з російською агресією, а Румунія має прямий вихід на європейські інституції, які можуть стати посередниками і надати фінансову допомогу під конкретні державні проекти.

Не варто забувати, перемога проросійських сил у Молдові може позбавити Україну одного голосу на засіданнях Ради Безпеки ООН, що є недопустимим в умовах прямої зовнішньої агресії Росії.

Тож Україні слід якомога активніше допомагати владі Молдови у вирішенні політичної кризи, привітати обрання нового складу уряду і заявити про повну підтримку політики європейської інтеграції. В іншому випадку, поява проросійської влади в Молдові ризикує зіграти злий жарт із Києвом, який і так виснажений війною з Кремлем.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!