Головне, що приховує Путін від росіян – це те, яку насправді небезпеку становить НАТО для РФ.
25 травня цього року в Брюсселі відбудеться зустріч лідерів країн-членів НАТО, в якій, як передбачається, візьме участь президент США Дональд Трамп. Очікується, що в рамках заходу відбудеться обговорення широкого кола питань: від протидії тероризму і Ісламській державі до кібербезпеки і фінансування оборонних витрат. Вочевидь, не залишиться поза увагою й проблематика стримування Росії, яка вже заздалегідь через своїх дипломатів розпочала антинатівську агітацію як в середині країни, так і за кордоном.
Серед цілої купи кремлівських пропагандистських тез однією з найбільш розповсюджених є відомий міф про начебто небезпеку для Росії з боку НАТО. В оновленій "Концепції зовнішньої політики Російської Федерації" серед іншого стверджується, що Альянс здійснює геополітичну експансію в регіоні, "США та їхні союзники" реалізують "курс на стримування Росії", яка "негативно ставиться до розширення НАТО, наближення військової інфраструктури Альянсу до російських кордонів тощо".
Показово, що подібні, вже доволі заїжджені мантри, не втомлюються на різний лад повторювати не лише офіційні російські пропагандисти, а й закордонні свідомі і несвідомі симпатики Кремля, яких сьогодні особливо багато у лавах традиціоналістів, популістів, націонал-консерваторів, ультраправих, антиатлантистів, євразійців (є в Європі й такі!), ультра і просто лівих, євроскептиків, конспірологів, антиглобалістів тощо.
Дивним чином на цю нехитру приманку клюють і деякі відомі, і не дуже експерти. Зокрема, професор Чікагського університету Джон Мершхаймер в авторитетному журналі "Форін Афферз" за жовтень 2014 року запросто стверджував, що причиною окупації Росією Криму стало розширення НАТО і начебто спроби США і Заходу "перетворити Україну на західну фортецю біля кордонів Росії".
Із цим твердженням також міцно пов'язана давня кремлівська байка про те, що Захід начебто обіцяв СРСР відмовитись від розширення НАТО в обмін на згоду Москви щодо об'єднання Східної Німеччини з ФРН у 1990 році. Насправді ж серйозні дослідження, що базуються на останніх відкритих джерелах, вказують на відсутність будь-якого формального зобов'язання з боку США або когось з їхніх союзників по НАТО стосовно недопущення розширення Альянсу. Саме про це докладно йшлося в статті професора історії Університету Південної Каліфорнії Мері Саротте, також опублікованій у згаданому номері "Форін Афферз". Зокрема, вона стверджує, що "усупереч звинуваченням з боку Росії, не існувало жодної формальної угоди про розширення НАТО".
До речі, всі спроби з боку Альянсу заспокоїти побоювання Москви щодо наявності якихось підступних планів, зокрема через укладення в 1997 році Основоположного акту НАТО-Росія та створення у 2002 році Ради НАТО-Росія, як виявилося, сприймались за слабкість і наштовхувалися на недовіру.
Серйозні дослідження вказують на відсутність будь-якого формального зобов'язання з боку США або когось з їхніх союзників по НАТО стосовно недопущення розширення Альянсу.
В дійсності сьогодні НАТО, як оборонна організація демократичних країн, забезпечує стабільність і безпеку Російської Федерації на її західних і північних кордонах (Альянс офіційно зазначає, що "не шукає конфронтації і не несе загрозу Росії"). А саме цього й потребує РФ на тлі явно нестабільної ситуації в Середній Азії.
Чи усвідомлюють це в Росії взагалі і в Кремлі зокрема? Чи вакханалія мілітаризму і антиамериканізму знищила всіх, хто здатен мислити прагматично? Однозначної відповіді немає. Безсумнівно одне – з огляду на необхідність продовження традиційної антизахідної пропаганди, що є однією з опор нинішнього російського режиму, сьогодні в РФ ніхто навіть не насмілюється поставити під сумнів традиційний міф про начебто небезпеку для неї з боку НАТО.
Більш того, для постійного підживлення цього міфу Росія щороку викидає величезні кошти на розміщення все нових і все більш потужних озброєнь та посилення військової присутності в європейській частині РФ, в Північній Атлантиці і навіть в Арктиці.
Тобто величезні фінансові ресурси витрачаються на заходи, які не мають нічого спільного зі справжніми національними інтересами Росії та її безпекою. Це, власне, й є сьогодні найбільшою таємницею Кремля від власного народу.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!