Неоднозначні пропозиції нового Мінська

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Далі може бути два варіанти розвитку подій — поганий та такий, що створює можливості.

5 червня відбулося засідання Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання на Донбасі, яке можна назвати "новим Мінськом". Цій назві є декілька причин. Це і зміна влади в Україні, і повернення Леоніда Кучми до контактної групи. Але новизну Мінських переговорів визначають озвучені Кучмою пропозиції, що є дуже неоднозначними. 

Наразі відомо, що сторони переговорів домовилися про підготовку нової угоди щодо припинення вогню на Донбасі. Серед найбільш неоднозначних меседжів нового Мінську можна виділити наступні.

По-перше, це пропозиція щодо зняття економічної блокади з ОРДЛО. Саме це, за словами представника ОБСЄ Мартіна Сайдіка, запропонував Леонід Кучма.

Другий момент — наміри прописати у новій угоді про перемир’я заборону стріляти у відповідь, а також заборону обстрілювати цивільні об’єкти — школи, дитсадки, установи тощо.

Як зазначив Леонід Кучма, вперше за скільки років засідання Тристоронньої контактної групи відбулось в конструктивному руслі. Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський наголосив, що Україна має конкретні пропозиції для Мінська, але ніхто не збирається торгувати суверенітетом та територіями України.

ВідеоКучма: Останні переговори у Мінську – одні із найконструктивніших

У Тристоронній контактній групі представники з України, Росії та ОБСЄ. Це перше засідання після зміни влади в Україні і перше із новим складом української делегації, на чолі якої зараз Леонід Кучма. Які нові пропозиції та рішення вона підготувала - знає ТСН.  

Кучма: Останні переговори у Мінську – одні із найконструктивніших

Така ситуація розділила експертне середовище та суспільство у своїх позиціях. Петро Порошенко, його прихильники і не дуже вже висловили своє обурення пропозиціями Кучми. Зокрема, п’ятий президент України висловив занепокоєння пропозицією зняти економічну блокаду з ОРДЛО. Ціла низка експертів говорить сьогодні про капітуляцію перед Кремлем. З іншої боку, лунають думки про можливість прогресу, який дійсно встановить мир в Україні. То хто ж має рацію?

Аналіз заяв та загалом ситуації щодо Донбасу дозволяє говорити про два варіанти подальшого розвитку подій, які мають найбільшу кількість шансів на реалізацію.

СЦЕНАРІЙ ПЕРШИЙ. Автономний статус Донбасу з передбачуваними наслідками

Цей сценарій не передбачає перемоги України, а буде грати в інтересах Росії.

У разі підписання нової угоди про перемир’я 19 червня, як це було анонсовано у Мінську, можна буде говорити про поступову нормалізацію відносин між Україною та ОРДЛО (читайте — з Росією).

Зняття економічної блокади — перша суттєва поступка зі сторони України. Після цього йде питання механізмів та контролю за режимом тиші. У разі, якщо такий режим буде дієвим та триватиме протягом наступних кількох місяців, є ймовірність того, що Росія змусить Україну вести прямі переговори з керівництвом ОРДЛО. Тоді можна говорити про обговорення питань контролю за україно-російським кордоном, введення миротворчої місії, створення своєрідної структури щодо відновлення Донбасу і повноцінне відновлення економічних відносин.

З високою ймовірністю мова йтиме про законодавче закріплення українським парламентом певної форми автономії

Якщо ці питання будуть узгоджені, а Захід погодиться виділити кошти на відновлення Донбасу, одразу постане питання правого оформлення ОРДЛО. З високою ймовірністю мова йтиме про законодавче закріплення українським парламентом певної форми автономії. Проте, Росія наполягатиме на автономії не тільки для ОРДЛО, а для усієї території Донбасу.

Навряд чи Україна піде на такий варіант, а тому це питання буде досить дискусійним, аж поки не знайдуть формули, яка задовільнить усі сторони. Але, як свідчить практика, Росію завжди задовольняє тільки та формула, яка виражає імперські амбіції Кремля.

Законодавче закріплення автономії для Донбасу несе в собі цілу низку ризиків для України. По-перше, вона означатиме перемогу Росії в контексті форми державного устрою нашої держави. Адже, згідно з Конституцією, ми є унітарною державою, а проект федералізації — саме те, чого домагається Кремль останні п’ять років, і це те, що є неприйнятним для України.

По-друге, не можна виключати "ефект доміно". Маємо розуміти, що Росія не зупиниться на одній лишень автономії Донбасу. Вона продовжить роботу щодо дестабілізації ситуації в інших регіонах України. Закарпаття, Буковина, Південь, зокрема Одеська і Херсонська області — і це тільки ті регіони, які становлять групу особливого ризику.

Третій момент — прямі переговори з керівництвом квазіреспублік остаточно нівелюють роль Росії як сторони конфлікту, а тому дозволять говорити про ймовірність зняття або ж значного послаблення санкцій з РФ.

Так, даний сценарій передбачає хиткий мир в Україні. Але ціна, яку заплатить наша держава за такий мир, навіть не може — а точно буде надто високою.

СЦЕНАРІЙ ДРУГИЙ. Асиметрична відповідь Володимира Зеленського

Заяви, що пролунали у Мінську 5 червня, одразу викликають негативні емоції. Проте, може йтися і про нову стратегію. Основна суть якої — переграти Путіна на його ж полі. Як це зробити? Пропозиціями, які чекає Кремль від України.

Повернення Кучми, зняття економічної блокади, новий механізм режиму тиші, розведення військ у районі Станиці Луганської — все це дійсно виконується і таким чином позбавляє Кремль можливості й надалі говорити, що Україна не йде на діалог і не прагне миру.

Може йтися і про нову стратегію. Основна суть якої – переграти Путіна на його ж полі

У разі виконання Україною усіх названих Кучмою пунктів, а також деяких інших, ми зможемо ставити чітке питання про військовополонених. Якщо такий обмін відбудеться, це буде тактичною перемогою України.

Крім того, нові підходи Зеленського потрібно виносити на рівень Нормандського формату і вже там спільно "атакувати" Росію щодо виконання безпекової частини Мінських угод. Перш за все, треба актуалізувати питання контролю за україно-російським кордоном і введення миротворчого контингенту під егідою ООН.

Якщо Путін не погодиться йти у конструктивному руслі, Україна отримує змогу мобілізувати світову спільноту на нове протистояння з Росією. Але тут вже виникає питання до самого Заходу. Якщо до цього часу президент Зеленський продемонструє певні успіхи в антикорупційній, судовій, економічній та соціальній політиці, Захід буде зацікавлений у підтримці нової України. Якщо ж цього не станеться, ми не зможемо сподіватися на повноцінну підтримку ані Європи, ні США, адже заради слабкої і корумпованої України ніхто не захоче відвертого конфлікту з путінською Росією, яка вже не раз демонструвала, на що здатна.

На жаль, така дійсність. І її потрібно усвідомлювати усім, хто не хоче втратити країну.  

Залиште свій коментар

Вибір редакції