Несупердержава

Щойно ми, здавалося б, звикли до факту, що в Росії є військовий потенціал, який не може ігнорувати жодна держава світу, включно зі США.

Щойно побачили російський авіаносець, хоч і трохи кумедний, а до того три роки слухали про "смєющієся іскандери" і надсучасні російські засоби протиповітряної оборони.

Щойно, здавалося б, ми зрозуміли, що треба вчитися якось жити і виживати з цією бідою. 

І тут прилетіли "Томагавки". А за ними — Тіллерсон, який нібито настільки проросійський, що навіть отримав орден "Дружби народів" особисто з рук Путіна.

І все. Бобік здох.

Супердержави не приймають у себе міністрів закордонних справ країн, які щойно завдали по ним чи по їхнім інтересам ракетний удар. Цього не роблять навіть несупердержави, якщо у них є почуття гордості.

Супердержави не дозволяють іноземним міністрам закордонних справ виставляти собі публічний ультиматум: ви подумайте і вирішуйте, з ким ви, — Асадом чи США?

І хоча технічно все трохи складніше, але навіть публічні дискусії на тему — чи ви нас обманули щодо сирійської хімічної зброї, чи просто некомпетентні (некомпетентні дурні — так не прозвучало, але читалось) — цього теж супердержави не повинні дозволяти з собою робити.

Нинішню ситуацію із супердержавою на розкарячках бачать усі інші. І не лише українці, яких це надихатиме із ще більшим натхненням звільняти Батьківщину від російських військ. Це бачать не лише європейці, які й так вже, схоже, дійшли не лише висновків, що таке Росія, але і склали плани, що з нею робити.

Бачать це навіть казахи, білоруси і вірмени. 

І якщо Путін і росіяни не здатні чи не хочуть визнати сумну правду про себе — що економічно та технологічно вони нікчемні, а у військовому плані можуть видаватися сильними, поки це не обходить американців, — то це лише зробить їхнє майбутнє складнішим.

Ну, і нехай.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!