Нотатки доктора Магди. Бандера заплатив

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Нашим політикам легше кидати співгромадянам кон'юнктурні кістки, демонструючи власну недалекоглядність.

Київська міська рада перейменувала Московський проспект на проспект Степана Бандери. У свідомості багатьох українців замайоріли червоно-чорні прапори, Москві скрутили гарну фігуру з трьох пальців. Які ще наслідки цього рішення?

Дійсно, питання назв вулиць, площ, самих міст – це внутрішня українська справа. Дніпропетровськ в цілому безболісно став Дніпром, перетворення Комсомольська на Горішні Плавні нагадує квест імені Інституту національної пам'яті, до Кіровограда руки у законодавців не доходять. Київрада успішно перейменувала Московський проспект, який через міст (Московський? Бандери? Фукса?) поєднується з проспектом Ватутіна, який, щоправда, Київрада планує перейменувати на проспект Романа Шухевича. На проспект Бандери виходить і проспект Героїв Сталінграда, на який столична влада уваги не звернула.

З політичної точки зору перейменування Московського проспекту не своєчасне. У Польщі зараз піднялась потужна антиукраїнська хвиля, як це традиційно буває напередодні річниці трагічних подій на Волині. У польському Сеймі відбулися слухання, ініційовані партією "Кукіз15", яка прихистила немало маргіналів-націоналістів. Рішення Київради ускладнило роботу друзям України з польського боку та може вплинути на польсько-українські взаємини, які і без того не виглядають безхмарними.

Можна погодитися з тим, що поляки не питають українську думку у питаннях власної історичної пам'яті. Але протягом останніх двадцяти з лишком років Варшава виступала адвокатом Києва, а не навпаки, це нам сьогодні більше потрібні союзники та підтримки, бо чверть століття стратегічного проміскуїтету обернулися російською агресією. Пробігтися по болючих мозолях польсько-українських взаємин саме у цей момент з вигуками "Чом я не козак?" - як мінімум, недалекоглядно.

Проте головна проблема полягає не в цьому. Будь-які перейменування та інші ініціативи гуманітарного змісту, такі як, приміром, ухвалена "у свинячий голос" постанова-звернення до Вселенського патріарха Варфоломія стосовно надання автокефалії УПЦ (у "свинячий голос", бо на той момент порядок денний Всеправославного собору був уже давно сформований") мають сенс, коли вони є фоном для позитивних змін в економічній та суспільно-політичній сферах. Чи бореться Київрада з незаконними забудовами? Чи ухвалив парламент новий виборчий закон? Чи є відчутні мільйонам громадян позитивні зміни? На жаль, нашим політикам легше вважати, що Бандера вже за все заплатив, та кидати співгромадянам кон'юнктурні кістки, демонструючи власну неспроможність думати хоча б на півкроку наперед. Це не конспірологія, це ефект "зеленого абрикоса", який нагадують ті, хто називає себе українською елітою.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції