Одна єменська історія: за що вбили екс-президента Алі Абдаллу Салеха

На Близькому Сході є дві речі, які ніхто ніколи не пробачає — неповагу до родини і зраду.

Колись нині покійний полковник Муаммар Каддафі назвав екс-президента Ємену Алі Абдаллу Салеха "найбільш хитрим політиком" на Близькому Сході. Керуючи Єменом майже 30 років, Салех змінив купу альянсів, переходив з одного боку на інший у різних конфліктах і дійсно був одним з наймайстерніших перемовників свого часу. Він міг брататися й обніматися з колишнім іракським лідером Саддамом Хусейном, а вже за рік зрадити його і підтримати США під час вторгнення до Іраку. Він міг нещадно придушувати повстання шиїтів у Ємені, а вже незабаром вступити з ними в союз проти своїх колишніх донорів — Саудівської Аравії та ОАЕ. Він міг ворогувати з племенами на Півночі, а потім несподівано укласти із ними договір і піти спільним маршем на Південь.

Утім, зараз, здається, політичні ігри Салеха зіграли з ним самим злий жарт. Його жорстоко вбили, коли він укотре намагався "скинути карти" та здійснити черговий розворот на 180 градусів. Колона екс-президента тікала зі столиці Ємену Сани, де він зазнав поразки, убік підконтрольного саудівцям міста Маараб на сході країни. Конвой потрапив у засідку шиїтських загонів хуситів, які розстріляли його разом із екс-президентом і його соратниками по партії. Для шиїтів це був, за словами їхнього лідера Абдель-Малека Аль-Хусі, "кінець епохи зрад і інтриг". Для соратників Салеха — "удар у спину", хоча вже цілий тиждень союз між ними та шиїтами фактично не існував, а у столиці не припинялися міжусобні бої.

Разом із Алі Абдаллою Салехом загинули ще двоє ключових політиків, про яких українські ЗМІ, на жаль, нічого не сказали. Це генеральний секретар партії Салеха "Загальний народний конгрес" Ясір Аль-Ауаді та колишній віце-президент Ємену за часів Салеха — Ареф Аз-Зака.

Салеха жорстоко вбили, коли він укотре намагався «скинути карти» та здійснити черговий розворот на 180 градусів

На Близькому Сході є дві речі, які ніхто ніколи не пробачає: неповагу до родини і зраду. Остання є найстрашнішим гріхом для багатьох жителів арабського сходу. Зраду пам’ятають довше, ніж будь-який інший злочин: корупцію, вбивства, придушення демонстрацій та інші. Зрада для араба, особливо якщо це стосується близьких друзів і родичів — це те саме, що продати душу Сатані. Зрадників не люблять, і часто, за нагоди — їх просто знищують. Саме тому в Іраку у частини населення досі лишається популярним Саддам Хусейн, який, на погляд місцевих, лишився в країні, не здався і "боровся до кінця".

Водночас колишній суддя Різгар Мухаммед Амін, який судив Саддама, отримав ярлик "зрадник" за те, що дозволив собі вести суд над своїм колишнім начальником. Хоча, зрештою, його замінили на більш радикального Рауфа Абдель-Рахмана — курда, який із задоволенням відправив Хусейна на шибеницю. У Лівії полковник Муаммар Каддафі й досі згадується як мужній, хоробрий воїн, який, при усіх своїх поганих якостях, не побоявся і помер на рідній землі, як і обіцяв у своїх промовах у 2011 році. А більшість його колишніх соратників, які зрадили його, були або вбиті, або ув’язнені, або знищені під час післяреволюційного "дерибана скарбниці та землі".

Такий романтизований і дещо поверхневий, можливо, підхід до сприйняття зради є розповсюдженим в цьому регіоні з давніх-давен. Це стосувалося й Алі Абдалли Салеха. Його образ у Ємені був украй неоднозначним. Із самого початку свого правління ще у далекому 1978 році, коли він став президентом Північного Ємену, він заробив собі репутацію корумпованого, хитрого, підлого політика, який може вступати в різні ситуативні союзи заради власної вигоди та інтересів свого роду та клану.

Керівництво Ємену на чолі з Салехом після об’єднання Півночі і Півдня у 1990 році ніколи реально не контролювало країну, яка має одну з найбільш етно-конфесійно строкатих структур населення у світі. Кожний єменський регіон має власні племена і клани, які живуть за власними законами та традиціями. Ємен ніколи не мав довготривалого досвіду перебування під владою одного централізованого політичного уряду. Саме тому в країні й досі племінна структура домінує над політичною. Свій клан, плем’я, родина для місцевих — набагато дорожчі та цінніші, аніж авторитет уряду, парламенту чи президента.

Алі Абдалла Салех ніколи не переймався проблемами політичної реформації країни та посилення авторитету і контролю влади над регіонами. Його схема розв’язання конфліктів була простою, як двері: укладати союзи з одними племенами, "купляти" інших для протидії ворожим племенам, а потім те саме, тільки навпаки. Ємен жив за таким принципом вже багато століть, і наявність шейха чи президента не змінювала цей стан речей. Утім, чимало нового Салех зробив для власної родини. За даними ООН, починаючи з 1994 року, Алі Абдалла Салех вивів з країни близько 60 млрд. доларів, які осіли на його закордонних рахунках. Розкрадання коштів відбувалося насамперед у нафтогазовій галузі, яку Салех і його родина контролювали протягом 17 років поспіль аж до його відставки у 2013 році.

Схема розв’язання конфліктів Салеха була простою, як двері: укладати союзи з одними племенами, «купляти» інших для протидії ворожим племенам, а потім те саме, тільки навпаки

Але, як це часто буває, у Салеха була дуже потужна "броня" — він був важливим союзником США на Близькому Сході. А усі важливі союзники США, як показує історія, мають імунітет від будь-яких переслідувань з боку міжнародної спільноти, допоки вони, звісно, лишаються лояльними. Починаючи з 2002 року, Алі Абдалла Салех і його уряд допомагали США у боротьбі з терористами "Аль-Каїди", а пізніше допомогли під час вторгнення до Іраку. Саме тоді Салех заробив собі репутацію зрадника у багатьох арабських країнах. Його звинувачували в тому, що він нібито "продав" Саддама Хусейна, з яким мав приятельські стосунки. Так чи інакше, США закривали очі на всі дії Салеха, поки він був потрібен Вашингтону.

Однак під час так званої "арабської весни" та під тиском громадськості Салех подав у відставку і погодився передати владу своєму віце-президенту Абд Раббо Мансуру Хаді. Це відбулося не без тиску з боку Саудівської Аравії та США, які вмовили Салеха добровільно піти у відставку, щоб не провокувати людей, які вийшли на протести, на насилля. Здавалося б, тепер 73-річному Салеху лишається лише взяти всі розкрадені гроші та виїхати до якоїсь Женеви чи Мальдів, і жити закордоном. Але президент вирішив, що його політична кар’єра ще не завершена, і його чекає ще один "тріумф".

У 2014 році, коли Ємен вибухнув і країна почала буквально розвалюватися через цілу низку розбіжностей між народами, племенами і конфесійними громадами, Алі Абдалла Салех уклав несподіваний альянс з шиїтськими загонами хуситів. Останні сформували рух "Ансарулла" та захопили контроль над столицею. Їх активно фінансував та підтримував Іран. Так розпочалася війна у Ємені, що триває й нині. У ній Салех чітко обрав сторону — підтримав проіранських шиїтів і виступив проти Саудівської Аравії та єменського уряду Хаді — свого колишнього віце-президента.

Салех мав що запропонувати шиїтам. По-перше, свій політичний вплив і адміністративний ресурс. Як перший і багаторічний президент єдиного Ємену, Алі Абдалла Салех мав широкі зв’язки з багатьма племенами, чиновниками та олігархами. Це допомогло шиїтам встановити контроль над чималою частиною Північного Ємену за підтримки місцевих племен. По-друге, свій військовий ресурс. Йдеться про Республіканську гвардію — найбільш боєздатну одиницю в структурі Збройних сил країни, яка була створена конкретно під Салеха та його президентство. Одним з командирів гвардії є його син — генерал Ахмед Алі Салех. Республіканська гвардія була в змозі стримати війська Саудівської Аравії та її союзників, що дало шиїтам велику перевагу.

І от, після трьох років війни проти саудитів, Салех несподівано вирішив перейти на інший бік і закликав розпочати переговори з Саудівською Аравією. В Ер-Ріяді його рішення привітали. Ідею перемов з Салехом для послаблення альянсу проіранських шиїтів давно просували ОАЕ, які мали виходи на Салеха та його партію. Яким саме був мотив для екс-президента зрадити шиїтів і повернутися у лоно Саудівської Аравії — й досі незрозуміло. Переговори між ним і ОАЕ здійснював єменський олігарх і просаудівський політик Хамід Аль-Ахмар. Він і домовився про те, що якщо Салех виступить проти хуситів у столиці, Саудівська Аравія йому допоможе в цьому.

Але ця остання, як виявилося, політична авантюра завершилася повною поразкою Салеха. Дізнавшись про зраду, шиїтські загони розпочали масштабний наступ на його позиції у Сані. Протягом двох останніх днів столиця була охоплена полум’ям міжусобних зіткнень, і зрештою сили Салеха витіснили на околиці, звідки він намагався втекти до Маараба під прикриттям саудівської та еміратської авіацій. Під час спроби втечі його й вбили хусити, які не змогли пробачити йому таку зраду.

Загибель Салеха — не лише символічна подія. Вона матиме наслідки для усієї війни в Ємені

Алі Абдалла Салех дійсно був майстром перевтілення і одним з найкращих перемовників. Він умів знаходити підхід до будь-яких племен і кланів, знав, що кому пообіцяти в обмін на підтримку. Але разом із тим Салех став і майстром політичних афер, які завжди загрожували його життю. От тільки цього разу, намагаючись "урвати куш" від зміни політичної обстановки, Салех став жертвою власних інтриг і політичних амбіцій.

Із загибеллю Алі Абдалли Салеха завершилася ціла епоха для Ємену. Його загибель — це не лише символічна подія. Вона матиме наслідки для усієї війни в Ємені: припинення мирних переговорів (він був єдиним з проіранського табору, який був готовим до компромісів), ескалація насилля, радикалізація прихильників Салеха, погіршення гуманітарної ситуації. Враховуючи те, що сьогодні держави Ємен як такої вже практично немає, дроблення країни на різні племінні анклави, а також ймовірність її розпаду на дві частини, як це було колись, лише зростає і скоро стане доконаним фактом. А Алі Абдалла Салех залишиться в пам’яті як перший і останній президент єдиного Ємену.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація