Останній з Аветисян

Дата публікації
Останній з Аветисян

news.am

На вулиці, де сталася трагедія, люди бояться навіть просто відчинити двері.

У єреванській лікарні помер піврічний Сергійко Аветисян - стан хлопчика після отриманих ним травм був вкрай важким. Вироку його вбивці ще немає, але у маленькому місті Гюмрі кожен переконаний – вбив його російський солдат Валерій Пермяков.

Коли Сергійко був живим, а надія, що він виживе, була мізерною, його далекі родичі поїли нас кавою. І розказували.

- Ви розумієте, цей солдат не просто вбив родину. Він поставив крапку у цілій династії. Немає кому продовжити рід Аветисянів.

- Але Сергійко може вижити…

- У нього пошкоджений мозок. Дуже сумнівно, що він зможе продовжити рід.

На їхній вулиці люди бояться навіть просто відчинити двері. Перші дні кожен хотів заховатися додому якнайглибше. Бо стало зрозуміло – ворота не рятують, двері не зупиняють. Російський озброєний солдат, який мав би захищати тебе, може прийти й вбити.

І це при тому, що це було вбивство, щодо мотивів якого ніхто навіть припущень не має – ні чисельні журналісти, ані місцеві пліткарі. Всі можуть розказати про версію, як саме відбулося вбивство (адже достеменно невідомо навіть те, як усе сталося). Але жоден не може пояснити – чому.

Не через гроші – родина була достатньо небагатою. Не через особисте – найвірогідніше, що знайомим солдат з родиною не був. Не… жодна з інших версій.

На російських солдатах насправді там тримається багато. В місті Гюмрі немає роботи. Загалом 6-7 мільйонів вірменів живуть не на Батьківщині, а десь у світі в пошуках роботи та кращої долі. А тут росіяни – з великою офіцерською зарплатнею. Вони витрачають тут гроші, купують товари і… захищають. До кордону з Туреччиною – рукою подати. З Азербайджаном – стан на межі війни за Нагорний Карабах. Вірменських 18-річних обов'язково призивають до армії і навіть навчання в університеті – не привід не йти. Російські військові своєю присутністю тримають… перемир'я?

Після протестів у Франції, де кожен говорив, що вони вийшов не проти мусульман (бо тероризм не ознака релігії чи нації), протести у Вірменії насправді спрямовані саме проти безкарності російських солдат та офіцерів.

На п'ятий день після вбивства вірмени відлупцювали двох п'яних російських офіцерів. Вони вийшли з магазину напідпитку, голосно увімкнувши музику на телефоні. Їх не вбивали, але пояснили, що в цьому місті, у цього народу – траур.

Родини російських офіцерів цей тиждень теж намагалися відсидітись вдома. Для них незрозуміло, чому такі покірні вірмени бунтують проти своїх "захисників".

Нас супроводжував по Гюмрі Сурен, його дружина – вірменка українського походження. Він – патріот Вірменії, вона - понад усе любить Україну. Були змушені покинути Донецьк, там пекли хліб, возили його до Слов'янська, годуючи голодних.

У квітні 1999-го він разом із друзями гуляв після школи у своєму рідному Гюмрі. З боку частини прикордонників в сторону базару йшли двоє російських військових і у різні боки стріляли з автоматів. Четверо друзів Сурена тоді отримали поранення. Один досі шкутильгає, в другого – не працює рука. Загалом тоді російські солдати вбили двох та покалічили 14 людей. Отримали вбивці 14 та 15 років позбавлення волі. І вже мали бути на свободі. Як насправді склалася доля російських солдат-вбивць, у Гюмрі ніхто не знає.

Місцеві, проживши тут усе життя, показують на карту області і дивуються, як солдат Пермяков зміг знайти вихід до кордону. Дивуються, і не вірять – вони б самі до кордону не дійшли. Припускають, солдата впіймали в місті, але замість того, щоб видати вірменській поліції, передали російським військовим.

Солдата Пермякова шукали містом та околицями. Весь цей час містом пересувалися російські військові зі зброєю, що зазвичай заборонено.

Вбивство родини Аветисян нелогічне з усіх боків. Від місця, де він залишив караул, солдат Пермяков пройшов чотири кілометри. Попити води міг будь-де. Але зайшов саме туди. Не пожалів ані дворічну дівчинку, ані піврічного хлопчика. Але залишив свій одяг, своє взуття і - збираючись начебто перетнути кордон - зброю також.

Солдат-відмінник. В інтерв'ю Life News його батько розказував, що якийсь генерал тиснув Пермякову-молодшому руку. Він – найменший з Пермякових. Шостий син, "батьківська надія".

Вірмени вимагають тільки одного – аби Валерій Пермяков поніс покарання у Вірменії та по вірменських законах. І кожен бачив – російський солдат-захисник не всевладний на їхній землі.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!

Вірменія вимагає справедливого розслідування вбивства родини з містечка Гюмрі

Вірменія вимагає справедливого розслідування вбивства родини з містечка Гюмрі
Наступна публікація