ПРО не про нас

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Україні розраховувати на стрімкий розвиток військово-технічної співпраці з США не випадає — варто бути реалістами.

Ухваленням рішення про постачання Україні ПТРК Javelin Сполучені Штати не лише суттєво змінили підходи до конфлікту на Донбасі, але і порушили негласне ембарго Заходу на постачання летальної зброї Україні. Вже добрих 50 років у Європі пропонують на зразок французьких студентів "бути реалістами — вимагати неможливого", тому давайте спробуємо проаналізувати подальшої військової співпраці України та США.

Після початку російської агресії військова допомога США Україні склала понад 1 мільярд доларів, 250 мільйонів доларів закладено до федерального  бюджету на наступний рік. У Вашингтоні добре вміють рахувати гроші, тверезо оцінюють потенціал нашого ОПК, тому крім цього діють і через трастові фонди НАТО, про що ухвалене рішення під час саміту Альянсу у Варшаві у 2016 році. Це — гідна відповідь скептикам та адептам #зради. Варто нагадати також, що наша держава входить, нехай і з показником 2,6%, до десятки провідних експортерів зброї у світі. Тому за океаном до питання надання  допомоги Україні підходять прагматично.

У політичному сенсі Сполученим Штатам об’єктивно вигідно, щоб Україна і далі чинила ефективний опір російській гібридній агресії, виступаючи донором унікального досвіду для армії США та інших країн НАТО. Про це свідчать, зокрема, доволі інтенсивні військові навчання на Яворівському полігоні та інші форми військової співпраці.

Звісно, постає питання, наскільки глибокою може стати українсько-американська співпраця у військовій сфері. Ухвалення в Україні закону "Про національну безпеку", який наблизив Збройні сили України до стандартів НАТО, та нещодавній саміт Альянсу, під час якого вчергове відбулась дискусія про необхідність збільшення країнами-членами асигнувань на оборону, ініційована у дещо ексцентричній манері Дональдом Трампом, це питання загострили. Наша країна — серед лідерів у Європі за обсягом витрат на оборону до загального обсягу бюджету, хоча у абсолютних цифрах ці асигнування не видаються вражаючими.

У політичному сенсі Сполученим Штатам об’єктивно вигідно, щоб Україна і далі чинила ефективний опір російській гібридній агресії, виступаючи донором унікального досвіду для армії США та інших країн НАТО

Перспективи розвитку співпраці у військовій сфері гальмуються через відсутність правової бази. Звісно, в Україні багато хто зацікавлений у отриманні масштабної військової допомоги, подібно до тієї, яку з кінця 70-х років ХХ століття отримують Ізраїль та Єгипет після підписання Кемп-Девідського мирного договору та перетворення обох держав на стовпи американської політики на Близькому Сході. Щорічно країни отримують по кілька мільярдів доларів. Проте статусу стратегічного партнера США для України недостатньо, щоб у цій сфері відбулися суттєві зміни. Причому проблеми існують з двох боків: з українського — бюрократичні перепони, з американського — геополітичний фактор.

Буде величезною помилкою вважати, ніби у Вашингтоні всі сплять та бачать, як найбільш ефективно дражнити Росію збільшенням військової допомоги Україні. І справа не лише у Дональді Трампі, який виявився не надто переконливим у перемовинах з Володимиром Путіним у Гельсінки. Політична практика США відрізняється поступовим нарощуванням тиску на опонента, яке поєднується з наданням можливостей зберегти політичне обличчя. Військовий бюджет США і без того дозволяє відчувати перевагу над Росією без зайвої екзальтації. Якщо говорити спрощено, США можуть собі дозволити ініціювати нову гонку озброєнь, яка для РФ обернеться катастрофою в економіці та розпадом. Однак Захід не зацікавлений у розпаді Росії, адже її зауральські уламки за такого сценарію можуть стати фактором суттєвого посилення Китаю.

У відносинах між США та Росією зберігається актуальність проблеми протиракетної оборони (ПРО), яка дозволяє мінімізувати наслідки можливого ракетно-ядерного удару. Не дарма Володимир Путін під час президентського послання 1 березня поточного року продемонстрував низку "страшилок", які доволі скептично оцінили військові експерти. США, зі свого боку, продовжують розгортати систему ПРО у європейських країнах, говорячи про необхідність захисту не лише від Росії, але і від Ірану. Тому елементи системи ПРО розгорнуті або будуть розгорнуті в Іспанії, Туреччині, Румунії та Польщі. Варто, втім, зауважити, що за президентства Трампа ця тема стала менш популярною, ніж була за Барака Обами.

Чи може опинитися серед цих країн Україна? З одного боку, шанси на це є. Хоча елементи системи ПРО розгортаються у країнах НАТО, зенітно-ракетні комплекси Patriot та THAAD Вашингтон постачає і власним союзникам, зокрема, Японії та країнам Перської затоки, проте складно уявити, щоб вони опинилися в Україні. Крім таких причин, як їхня вартість та терміни розгортання, є ще одна очевидна та вагома причина — зрозуміло, що у Кремлі подібна звістка спричинить ефект червоної ганчірки для розлюченого бика. Впевнений, у Сполучених Штатах на це зважають.

У Кремлі подібна звістка спричинить ефект червоної ганчірки для розлюченого бика. Впевнений, у Сполучених Штатах на це зважають

До речі, маю сумніви, що ядерна зброя РФ націлена на українські об’єкти, адже для бойових дій виглядає більш логічним використання сухопутних та повітряно-космічних військ. Плюс, що не менш вагомо, поширення дезінформації та чуток, що в умовах гібридної агресії виглядає не менш ефективною зброєю. Чого вартий лише скандал з постачанням українських ракетних технологій Північній Кореї, який начебто мав місце. Щоправда, лише в уяві окремих журналістів та "експертів".

Тому для України і надалі залишається важливим покладатися на власні сили, шукати можливості для співпраці з НАТО у військовій сфері та вибудовувати систему стратегічної взаємодії з Альянсом вже не лише у питаннях миротворчих операцій у сфері його інтересів, але і захисті інтересів України. При цьому розраховувати на стрімкий розвиток військово-технічної співпраці з США не випадає, тут варто бути реалістами — і вимагати можливого.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Вибір редакції