Про зміни. Роздуми до п'ятої річниці Євромайдану

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Помірний успіх реформ за останні п'ять років — свідчення того, що зміни системи не досить.

Це було посередині Євромайдану в часовому вимірі — в січні, до ухвалення диктаторських законів, вогнехреща та перших смертей. 

Хаос перших днів змінився більш-менш впорядкованим функціонуванням акції протесту. Радикальний запал почав згасати. 

Вивільнився час, аби подумати, що робити далі. 

Зрозумілим стало, що дотеперішні методи тиску на владу (здебільшого запозичені з часів Помаранчевої революції), не діють на Януковича та його оточення. Почалися дискусії, що слід зробити, аби непросто довести цей Майдан до перемоги, але й щоб не було потреби в наступних.   

"Змінити систему, а не обличчя при владі" — таку мету ми сформулювали як результат цих обговорень. Тому що мали за собою провальний досвід Помаранчевої революції, з надмірною прив‘язкою перетворень в країні до конкретних ротацій у владі чи навіть конкретних прізвищ. Нове мета виявилася правильною, але недостатньою. 

В "системі", яку слід було міняти, ми бачили інституції влади, їхнє формування, функціонування, зв‘язки між ними. 

Але не змогли чи не захотіли розгледіти самих себе. 

Слово "система" формувало зручний образ — змін потребує щось поза нами. "Система", яку треба змінити, — комфортно безлика і дає можливість не бачити в ній самого себе. 

Кожен вдумливий громадянин гаряче підтримує реформи в країні, розуміє, що без них розвиток неможливий. Але це розуміння часто зникає, щойно зміни вдираються в його життя. 

Вчителі підтримують медичну реформу, але проти освітньої і навпаки. 

"Система", яку треба змінити, — комфортно безлика і дає можливість не бачити в ній самого себе

Ще гірше з реформами, які зачіпають усіх. Кожен українець вважає головною перепоною розвитку країни корупцію у владі і водночас переважна більшість вповні користається нею на своєму рівні. 

Помірний успіх реформ за останні п'ять років — свідчення того, що зміни системи не досить. Так само, як не досить було заміни облич після 2004-го. 

За останні роки створено багато нових структур влади, змінено особливості формування і роботи тих, які існували раніше. Але нові інституції працюють не так, як мали б — недостатньо ефективно, або, що гірше: по-старому, компрометуючи саму ідею їхнього створення чи навіть ідею реформ загалом. 

Тому що люди, які їх творять і наповнюють (навіть якщо це нові обличчя), не змінилися. 

Бажання, цінності, бачення світу і себе в ньому залишилися такими ж, як і раніше. Бачення реформ в країні досі обмежується стіною свого "я", яке має залишитися недоторканим. 

А саме люди творять інституції, наповнюють їх змістом, новим чи старим. Лише згодом по-справжньому оновлені інституції, запроваджені ними нові процедури, зможуть міняти суспільство і навіть неохочих. 

Фраза "Хочете змін — станьте ними" стала банальною, але не перестала бути правдивою. 

Тому що суттєві перетворення в режимі "система мінус я" неможливі. 

Якщо усвідомимо це, новий Майдан стане непотрібним. І ми разом створимо найкращий пам‘ятник тим, хто віддав своє життя на попередньому, — країну, за яку їм не було б соромно. 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції