Рейд за власною новітньою історією

Зараз, коли українські артилерійські катери "Нікополь", "Бердянськ" та буксир "Яни-Капу" зустріли в Очакові, можна встановити приблизну хронологію рейду зведеної групи українських кораблів, які вирушили в бік Керченської протоки і от щойно повернулись звідти.

У нашому розпорядженні є унікальні фотографії, які, безсумнівно, стануть частиною історії. Але для мене особисто "Нікополь", "Бердянськ" та "Яни-Капу" це, нібито, втілення образу нашої України: розстріляна, оббрехана, обкрадена, вона дивом тримається на плаву, і, попри всі обставини, не здається.

Отже, 15 листопада розпочалось завантаження екіпажів та техніки на кораблі зведеної групи. Караван формувався вже в морі. До його складу входили пошуково-рятувальний корабель "Сапфір", буксир "Гайдамака", буксир "Титан", малий розвідувальний корабель "Переяслав". Всі кораблі вийшли вчасно, з чотирьох різних портів — Одеса, Чорноморськ, Південний та Очаків.

16 листопада, приблизно о 8-й ранку, українська корабельна група розпочала рухатись у напрямку Керченської протоки. Через чотири години вони були на траверзі Очакова, на відстані 100 км. А ще через годину, близько першої дня, групу наших кораблів почав супроводжувати патрульний катер ФСБ Росії. Він йшов на відстані трохи більшій однієї милі (або 2 кілометри, якщо казати сухопутною мовою).

Українські кораблі спробували встановити з ним зв’язок, та "росіянин" ігнорував ці спроби. На зв'язок з нашими суднами не виходив. О 13:30 патрульний катер ФСБ Росії здійснив маневр навколо "українців". Обійшов групу українських кораблів, і, нарізавши морем коло, став попереду МРЗК "Переяслав" на відстані однієї морської милі. Фактично він очолив український караван, бо рухався зі швидкістю групи — десь 8 вузлів.

Ввечері 16-го листопада, коли українська корабельна група перебувала на траверзі кримського мису Тарханкут, поруч з нею з’явився російський ракетний корабель на повітряній подушці "Самум". Він слідував на дистанції 12 миль. І, так само, як патрульний катер ФСБ, не виходив на зв’язок, аби пояснити свої дії.

Зранку 17 листопада, о 08:00 "українці" проходили мис Сарич АР Крим. Їх супроводжував корабель ФСБ РФ "Безупречний" (борт номер 351), він рухався попереду української групи.

Ракетний корабель "Самум" йшов за групою на дистанції 12 миль. О 12:30 караван був на траверзі селища Алупка. До спостереження за "українцями" долучився ще один "росіянин", ракетний катер "Ивановец". Караван наближається до точки передавання затриманих кораблів в акваторії Чорного моря приблизно у 20 милях на південь від Керчі.

Логічно, аби кораблі доправили до найближчих портів Азовського моря. З точки зору безпеки морського руху це було б правильніше — Маріуполь ближче, ніж Одеса, та й Азовське море спокійніше. Проте, росіяни зробили все можливе, аби ускладнити виконання завдання, — і призначили точку зустрічі не за, а перед Кримським мостом.

О сьомій ранку 18 листопада зведена група українських кораблів прибула на призначену росіянами точку за 20 миль до берегової смуги в районі мису Такіль. Крім ракетного катера "Ивановец" та кораблю ФСБ РФ "Безупречный", поруч з українськими буксирами маневрують чотири російські прикордонні кораблі.

Через пів години українські представники відправились до росіян для узгодження дій з передачі катерів. Десь о десятій розпочали приймання.

На наші понівечені кораблі висадилась українська аварійно-рятувальна група.

За результатами попереднього огляду виявилось, що на катері "Нікополь" апаратура розпізнавання у наявності, але відкрита, і її секретні частини відсутні. Зброя на місці, але боєкомплектів немає.

Також, як каже командувач ВМСУ Ігор Воронченко, над катерами, — дуже схоже, — добряче попрацювали дикуни-мародери, які ніколи не бачили елементарних благ цивілізації: "Зняли навіть плафони, розетки та унітази. Ми зараз покажемо всьому світові варварство росіян".

А "варварів", до речі, навколо невеличкої української групи побільшало. В радіусі від 1 до 3 миль перебували чималі сили РФ: 3 кораблі типу "Мангуст", протидиверсійний катер "Грачонок", вже знайомий ракетний корабель "Ивановец", 2 кораблі типу "Аметист", морський буксир. У небі над українцями кружляв гелікоптер. Насправді мізансцена чимось нагадувала події річної давнини, коли три наші маленькі кораблики атакувала російська армада.

Велика відповідальність лежала на групі українських водолазів. Хлопці мали перевірити підводну частину кораблів — чи придатні вони до тривалого буксирування, враховуючи факт можливих критичних ушкоджень, бо в листопаді 2018-го по кораблях вівся серйозний вогонь.

А ще водолази мали переконатися, що росіяни не "забули" під водою якийсь вибуховий пристрій. Саме тому водолазні роботи довелося виконувати в шоломах — про всяк випадок. Близько першої години дня 18 листопада процедуру приймання кораблів було завершено.

О 14:00 українська корабельна группа вже рухається в бік Очакова зі швидкістю 6 вузлів. Це приблизно 12 кілометрів за годину. Швидкість ранкової пробіжки, я б сказав. Вже зрозуміло, що корабли прибудуть до Очакова не раніше середини дня 20 листопада.

До російського мовчазного конвою долучились три сторожові кораблі типу "Охотник". Йдуть теж у режимі мовчання, не пояснюючи свої дії. Що однозначно трактується, як неповага до морських традицій і порушення міжнародних правил навігації. Вони йдуть поруч з українцями майже до того моменту, поки караван не наблизився до Очакова.

Вранці, 20 листопада, о 8:30 зведена група кораблів ВМС України розділилась на дві підгрупи. Перша: "Переяслав" буксирує МБАК "Нікополь", "Гайдамак" тягне буксир  "Яни Капу". Друга: "Титан" буксирує МБАК "Бердянськ", поруч без буксирування йде "Сапфір". Розділ на підгрупи пов’язаний з різною глибиною осадки буксирів та, відповідно, необхідністю вибрати різні фарватери при вході в порт Очакова.

Перша з цих підгруп заходить до порту Очаків близько 14-ї години, тобто, згідно з розрахунками часу. Погода і море благоволили українцям. Сонце світило майже, як влітку, через що фотографії вийшли такими яскравими. Вітер був, але поміркований. Хвилі — не більше двох балів. Просто ідеальна погода для такої скдадної операції, як буксирування кораблів.

Рівно рік тому вони вирушили з Одеси. І майже день у день повертаються до своїх. Проте, гадаю, після того, як з катерами та буксиром попрацювали російські мародери, до справи треба буде долучити українську важку юридичну артилерію. Так що для "Яни-Капу", "Нікополя" та "Бердянська" битва ще не закінчилась.